ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/71884/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

секретар судового засідання Лопушенко О.В.,

розглянувши у порядку касаційного письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

17 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з 20 січня 2004 року є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії для інвалідів ІІІ групи в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідачі проводили зазначені виплати у менших розмірах.

Просила: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення в Деснянському районі м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (III групи інвалідності) основної пенсії згідно вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 березня 2009 року по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат;

зобов'язати управління праці та соціального захисту населення в Деснянському районі м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 4 мінімальних заробітних плат, за 2009 рік;

зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного управлінням праці та соціального захисту населення в Деснянському районі м. Києва, провести виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 4 мінімальних заробітних плат, за 2009 рік;

зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва призначити (встановити) ОСОБА_1 як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (III групи інвалідності) основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме основну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком;

зобов'язати управління праці та соціального захисту населення в Деснянському районі м. Києва призначити (встановити) ОСОБА_1 як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (III групи інвалідності) щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат;

стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн солідарно.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2010 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку раніше призначеної основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та відмови в нарахуванні і виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва з 17 лютого 2009 року і по 30 березня 2010 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано управління Пенсійного фонду у Деснянському районі м. Києва з 17 лютого 2009 року і по 30 березня 2010 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманої суми державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 49, частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації видати розпорядження про нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 17 лютого 2009 року по 30 березня 2010 року.

Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 17 лютого 2009 року по 30 березня 2010 року.

Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з положеннями абзацу третього частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року) особам, що стали інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ (у редакції підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи у розмірі 90 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

Оскільки Законом України про Державний бюджет України на 2009 рік не внесено змін та не було зупинено дію статті 48 Закону № 796-ХІІ, то це дає підстави для застосування зазначеної норми при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2009 рік.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про неправомірність виплати позивачу коштів на оздоровлення у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, та про наявність законних підстав для виплати йому коштів на оздоровлення у розмірі, визначеному абзацом третім частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХІІ.

Проте суд першої інстанції не врахував, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється один раз на рік, а також те, що позивач просила провести виплату зазначеної допомоги за 2009 рік, та в резолютивній частині постанови помилково зазначив період з 17 лютого 2009 року по 30 березня 2010 року, протягом якого підлягає нарахуванню та виплаті допомога на оздоровлення.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як передбачено статтею 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Проте підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частини третю та четверту статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до змісту яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи - у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а не розміри твердих сум, що установлені постановами Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13 липня 2004 року № 894) та «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.

У 2009, 2010 роках змін до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно обмежив виплату пенсії датою 30 березня 2010 року.

Пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Пунктом 7 частини першої Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (набрав чинності 19 червня 2011 року) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, пунктами 1 та 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсії пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-УІ встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою.

Станом на дату ухвалення судового рішення судом першої інстанції зазначені зміни внесені не були, тому у суду не було підстав для визначення 30 березня 2010 року кінцевою датою перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

При зміні судового рішення суду першої інстанції за приписами пункту 4 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2010 року скасувати.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2010 року змінити.

Виключити з абзаців третього та четвертого резолютивної частини постанови слова та цифри «по 30.03.2010 року».

В абзацах п'ятому та шостому замість слів та цифр «з 17.02.2009 року по 30.03.2010 рік» зазначити слова та цифри «за 2009 рік».

В решті постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.