ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2015 року м. Київ К/9991/94831/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про стягнення понесених витрат по виплаті пенсій у зв'язку з втратою годувальника за касаційними скаргами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області, управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про зобов'язання прийняти до відшкодування та відшкодувати суму невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 70328,61 грн (за квітень - червень 2011 року).
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями частини другої статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року № 2272-III та положеннями пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (надалі - Порядок № 5-4/4), відповідно до яких відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати, понесені в зв'язку зі сплатою та доставкою пенсії з інвалідності.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області 2292 грн - суму витрат по виплаті пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області, управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов повністю.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 70 342,61 грн.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП здійснюється органами Пенсійного фонду України (надалі - Закон № 1788-ХП).
Статтею 81 Закону № 1788-ХП передбачено, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно частини 4 пункту 4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім»ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію, сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (надалі - Закон №1105-ХІV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно із частиною шістнадцятою статті 34 Закону №1105-ХІV виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Частиною третьою статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Також частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно частинами першою та другою статті 33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 на момент загибелі потерпілого не перебували на утриманні померлих годувальників.
Крім того, судами було встановлено відсутність висновків МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням на суму у розмірі щодо потерпілих ОСОБА_30, ОСОБА_2
Згідно із абзацом другим частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається, виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Згідно постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Харцизьку Донецької області від 08 липня 2009 року припинено виплату ОСОБА_31 щомісячної грошової суми в розмірі 766,69 грн у зв'язку з тим, що відсутня довідка з місця його навчання, а тому судами правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту про нещасний випадок ОСОБА_32 вбачається, що він загинув внаслідок отруєння газом; ОСОБА_1 перебувала на утриманні у ОСОБА_32 на день його смерті.
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншогодоказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційних скарг висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційних скарг.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни в м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.