ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 916/2462/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаБезсмертний М.В. дов. від 01.10.2013

відповідачівне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

третіх осібне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

прокурора Боднарчук В.М. пост.023013

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Департаменту фінансів Одеської міської ради

на постановувід 11.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№916/2462/14 господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальності "ТТ-Буд"

доУправління капітального будівництва Одеської міської ради

доДепартаменту фінансів Одеської міської ради

доОдеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

Одеської обласної державної адміністрації

за участюПрокуратури міста Одеси

простягнення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТ-Буд" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Департаменту фінансів Одеської міської ради про солідарне стягнення 59718677,18 грн, з яких: 46265581,77 грн основного боргу, 3121976,11 грн 3% річних та 10331119,30 грн збитків.

08.09.2014 позивач надав уточнення до позовної заяви, в яких просив солідарно стягнути з Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Департаменту фінансів Одеської міської ради та Одеської міської ради 59718677,18 грн, з яких: 46265581,77 грн основного боргу, 3121976,11 грн 3% річних та 10331119,30 грн збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2014 (суддя Погребна К.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 (головуючий суддя Журавльов О.О., судді Гладишева Т.Я., Ярош А.І.), позовні вимоги задоволено частково.

З Управління капітального будівництва Одеської міської ради на користь позивача стягнуто 46265581,77 грн основного боргу, 10331119,30 грн збитків та 69259,52 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Департаменту фінансів Одеської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 в частині задоволення позову і в цій частині у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 2, 4, 7, 13, 22, 23, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України, статей 11, 509, 526, 530, 627, 692 Цивільного кодексу України, статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник вважає, що виходячи з умов договору від 30.11.2011 №20-11/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти правовідносини, що склалися між сторонами носять характер не звичайних зобов'язань, а виключно бюджетних та регулюються, в тому числі бюджетним законодавством України.

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги, що одним із принципів бюджетної установи є цільове використання бюджетних коштів відповідно до бюджетних призначень та бюджетних асигнувань.

Рішенням Одеської міської ради від 04.01.2011 №269-VI "Про бюджет міста на 2011 рік" затверджено загальний обсяг видатків бюджету міста Одеси у тому числі обсяг видатків загального фонду бюджету та видатків спеціального фонду управлінню капітального будівництва Одеської міської ради за кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів на реконструкцію будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами у розмірі 3,9 млн грн.

Рішенням сесії Одеської міської ради від 08.04.2011 №519-VI на реконструкцію будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" затверджено видатків на суму 1,4 млн грн, які профінансовані у сумі 28 тис. грн. Відповідно до рішення сесії Одеської міської ради від 08.07.2011 №791-VI виділено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально - економічного розвитку окремих територій - реконструкцію будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" у сумі 1 млн грн, яку профінансовано у повному обсязі.

Заявник вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2004 №1604 Про затвердження програми комплексного соціально-економічного розвитку м.Одеси на 2005-2015 роки" безпосередньо кошти не виділено, а лише передбачено здійснення заходів "Реконструкція і реставрація пам'ятки містобудування XIX століття - міської клінічної інфекційної лікарня на вул. Пастера 5/7", виконавцем яких визначено виконавчий комітет Одеської міської ради. Здійснення фінансування заходів передбачено за рахунок державного бюджету та бюджету м.Одеси.

Також заявник зазначає, що за інформацією Департаменту фінансів міської ради головному розпоряднику управління капітального будівництва Одеської міської ради за рахунок коштів бюджету розвитку м.Одеси та субвенцій з державного бюджету у 2011 році видатки становили лише 2,4 млн грн, а Одеська обласна державна адміністрація, як головний розпорядник бюджетних коштів за постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №928, відповідні бюджетні запити до Мінфіну України щодо включення до видатків Державного бюджету України на 2014 рік заборгованості за програмою не здійснено, що підтверджує відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету.

Крім того, заявник наголошує на тому, що суди, в порушення статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, які регламентують підстави виникнення зобов'язань, дійшли невірного висновку про наявність підстав для стягнення коштів, оскільки відповідно до пункту 4.1 договору від 30.11.2011 №20-11/П платіжні зобов'язання виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

На думку заявника, хибним є посилання судів попередніх інстанцій на наявність рішення у справі №916/2330/13 за позовом ПП "Інно-Трейдінг" до ТОВ "ТТ-Буд" про стягнення заборгованості з виконаних робіт, оскільки в даному випадку склалися правовідносини виключно між приватними підприємствами, в яких управління не було стороною та відповідні зобов'язання не брало.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.11.2011 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТ-Буд" (підрядник) було укладено договір №20-11/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти, відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 якого підрядник зобов'язався у 2011-2013 роках виконати роботи, зазначені у проектно-кошторисній документації, а замовник - прийняти від підрядника завершені роботи та оплатити їх, за наявності державних коштів на рахунку замовника. Найменування робіт: Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (І-ІІ пускові комплекси).

Згідно пункту 3.1 договору договірна ціна становить 118577736, 07 грн:

на 2011 рік - 1444836 грн, у тому числі ПДВ,

на 2012 рік - 87132900,70 грн, у тому числі ПДВ,

на 2013 рік - 30000000 грн, у тому числі ПДВ;

Ціну договору сторонами визначено як динамічну. Коригування ціни здійснюється один раз на рік.

Протягом 2012-2013 років до договору укладені додаткові угоди, якими вносилися зміни до графіку виконання робіт та плану фінансування.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником підряднику виконаних робіт, після підписання сторонами акта прийому виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акту купівлі-продажу обладнання; або поетапної оплати Замовником виконаних робіт.

За умовами пункту 4.2 договору розрахунки між замовником та підрядником проводяться за умови наявності державних коштів на рахунку замовника наступним чином:

-авансування в розмірі тридцяти відсотків річних планових обсягів фінансування на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів.

-подальше перерахування коштів здійснюється замовником протягом 10 банківських днів на підставі наданих форм, зазначених у пункті 4.1 договору.

Також судами встановлено, що 30.11.2011 між ТОВ "ТТ-Буд" (замовник) та ПП "Інно-Трейдінг" (субпідрядник) був укладений договір підряду № ГИБ/02, відповідно до умов пункту 1.1 якого ПП "Інно-Трейдінг" зобов'язалось своїми силами, із використанням своїх матеріалів, виконати роботи з реконструкції будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 (І-ІІ пускові комплекси), а ТОВ "ТТ-Буд" зобов'язалось прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На виконання вимог вищезазначених договорів ТОВ "ТТ-Буд" та ПП "Інно-Трейдінг" було виконано роботи на загальну суму 46265581,77 грн, а Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради прийнято такі роботи, що підтверджується відповідними актами прийняття виконаних будівельних робіт форми Кб-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрат форми Кб-3, підписаними та скріпленими належними представниками позивача та відповідача-1 10.01.2012 (т.1, а.с. 73-250; т.2, а.с. 1-236) та не заперечується сторонами.

Але оплата виконаних робіт здійснена не була.

Крім того, судами встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2013 у справі №916/2330/13 за позовом ПП "Інно-Трейдінг" до ТОВ "ТТ-Буд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління капітального будівництва Одеської міської ради стягнуто з ТОВ "ТТ-Буд" на користь ПП "Інно-Трейдінг" суму 56596701,07 грн, що складається з суми вартості виконаних підрядних робіт в розмірі 46265581,77 грн, суми пені в розмірі 3487615,85грн, суми штрафу в розмірі 10% від несплаченої суми - 4626558,18 грн, суми на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних - 2216945,27 грн чим позивачу у даній справі завдано збитків.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Кабінету міністрів України від 30.11.2004 № 1604 "Про затвердження Програми комплексного соціально-економічного розвитку м. Одеси на 2005 - 2015 роки" було передбачено здійснення заходів "Реконструкція і реставрація пам'ятки містобудування XIX століття - міської клінічної інфекційної лікарні на вул. Пастера, 5/7", виконавцем яких визначено Виконавчий комітет Одеської міської ради та Держбуд. Здійснення фінансування заходів передбачено за рахунок державного бюджету та бюджету м. Одеси (пункт 17 додатку до програми).

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 № 478 "Про призначення управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником з проектування та проведення робіт з реконструкції будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7" Управління капітального будівництва Одеської міської ради визначено замовником з проектування та проведення робіт з реконструкції будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 №1621-VI в бюджеті міста Одеси на 2012 рік, були передбачені видатки головному розпоряднику бюджетних коштів - управлінню капітального будівництва Одеської міської ради на заходи "Реконструкцію будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м.Одеса, вул.Пастера,5/7 (1 пусковий комплекс)" у сумі 930,9 тис. грн. Станом на 01.01.2013 проведено фінансування по об'єкту "Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м.Одеса, вул.Пастера, 5/7 (І пусковий комплекс)" у сумі 746,0 тис. грн. На 01.01.2013 рахувалась кредиторська заборгованість по об'єкту "Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою:м.Одеса, вул.Пастера,5/7 (І пусковий комплекс)" у сумі 184,9 тис. грн.

Рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013 № 4296-УІ "Про затвердження комплексної Програми розвитку будівництва у місті Одесі на 2013 - 2015 роки" передбачено здійснення заходів "Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7" за рахунок бюджету м. Одеси у розмірі видатків 13529,0 тис. грн. (2013 - 3529,0 тис. грн, 2014 - 4000,0 тис. грн, 2015 - 6000,0 тис. грн).

В бюджеті міста Одеси на 2013 рік, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 21.12.2012 №2437-УІ, були передбачені видатки головному розпоряднику бюджетних коштів - управлінню капітального будівництва Одеської міської ради на погашення кредиторської заборгованості по об'єкту "Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера,5/7 (І пусковий комплекс)" у сумі 184.9 тис. грн; витрати 2013 року по об'єкту "Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера,5/7" у сумі 3 528,6 тис.грн.

Також, Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №928 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерством фінансів на 2013 рік, та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до Розпорядження Кабінету міністрів України від 11.02.2013 №76-р.

Зокрема, Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 № 928 встановлені бюджетні видатки у розмірі 46271 тис. грн на оплату фактично виконаних робіт у попередні роки за об'єктом "Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера5/7.

Пунктом 15 додатку №1 до вказаного Розпорядження визначено, що отримувачем та головним розпорядником коштів є Одеська обласна державна адміністрація.

Згідно пункту 2 зазначеного Розпорядження, пооб'єктний розподіл бюджетних коштів, передбачених Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям для будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів соціальної та іншої інфраструктури, здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим та відповідними державними адміністраціями.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли взаємні права та обов'язки сторін, суди дійшли висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання статтями 837- 864 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТ-Буд" із залученням субпідрядної організації - ПП "Інно-Трейдінг", на виконання умов договору № 20-11/П від 30.11.2011 про закупівлю підрядних робіт за державні кошти виконало роботи з реконструкції будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" на загальну суму 46265581,77грн, а відповідач - 1 в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) за січень 2012 року.

За приписами частин 1, 2 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Положення частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України покладають на замовника обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При прийнятті робіт відповідач-1, наданими статтями 849, 853 Цивільного кодексу України правами, як під час виконання робіт, так і за наслідком їх прийняття замовник не скористався.

Акти виконаних робіт підписані представником замовника без зауважень та заперечень, підпис представника скріплено печаткою Управління.

Заперечення відповідача-1 про те, що акти підписані особами, прізвища яких не вказані, що позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції, судами не прийняті до уваги з огляду на те, що порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів визначений Постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 "Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду у капітальному будівництві" та параграфами 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Пунктами 88-97 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) оформлюється актами приймання-передачі, які є підставою для здійснення розрахунків.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами встановлено, що всі надані акти приймання-передачі та довідки про вартість виконаних робіт мають підписи сторін, скріплені печатками та в сукупності повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

В силу частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази ініціювання Замовником питання щодо незаконного використання чи втрати печатки Управління.

Також, колегія суддів апеляційного суду прийняла до уваги те, що обставини виконання підрядних робіт за об'єктом "Міська клінічна інфекційна лікарня" були предметом розгляду у справі № 916/2330/13 за позовом ПП "Інно-Трейдінг" до ТОВ "ТТ-Буд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором підряду № ГИБ/02 від 30.11.2011.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відсутність в наданих актах відомостей про субпідрядну організацію не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання документу недійсним або таким, що не є доказом факту виконання підрядником своїх зобов'язань по договору підряду.

Право підрядника залучати до виконання робіт субпідрядні організації встановлене статтею 838 Цивільного кодексу України та закріплене в пункті 6.4.4 договору.

При цьому, згода замовника на залучення субпідрядників оформлена Протоколом робочої наради по будівництву Міської клінічної інфекційної лікарні з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 5/7 від 30.11.2011, у зв'язку із необхідністю здійснення будівельних та пуско - налагоджувальних робіт у найкоротші строки, залучення субпідрядних організацій було погоджено ТОВ "ТТ-Буд" з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач мав відповідне право залучати субпідрядні організації, погодив відповідне залучення субпідрядника з Замовником, а отже виконання спірних робіт субпідрядною організацією не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам спірного договору.

Не враховані й доводи відповідачів в частині підписання актів виконаних робіт з субпідрядником 14.01.2012, у той час, як акти виконаних робіт з замовником було складено та підписано 10.01.2012, оскільки це не спростовує факту виконання цих робіт, а в силу загальних положень глави 61 Цивільного кодексу України та умов договору №20-11/П від 30.11.2011 саме на замовника покладено обов'язок контролю якості, строків виконання робіт та дотримання підрядними організаціями будівельних норм.

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважив, що ані договір №20-11/П від 30.11.2011, ані договір підряду № ГИБ/02 від 30.11.2011 у судовому порядку недійсним визнано не було.

Одночасно, як встановлено в ході судового розгляду справи Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №928 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2013 рік, та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" встановлені бюджетні видатки у розмірі 46271 тис. грн на оплату фактично виконаних робіт у попередні роки за об'єктом "Реконструкція будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м. Одеса, вул. Пастера 5/7.

Вказані обставини, з огляду на встановлений гл. 6-7, 9 Бюджетного кодексу України порядок формування та розподілу бюджетних призначень, свідчать про наявність бюджетних зобов'язань з оплати фактично виконаних підрядних робіт по реконструкції будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" в сумі 46265581,77 грн.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Судова колегія апеляційного суду зазначила, що до даних правовідносин сторін в частині визначення строків здійснення оплати за виконані будівельні роботи слід застосовувати положення абзацу другого пункту 4.2 договору, який передбачає, що кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акта прийому виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, оскільки здійснення проміжних платежів у випадку надходження коштів з державного бюджету не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного строку в силу частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, а тому не може бути відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача-3 на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду судами попередніх інстанцій визнане таким, що не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник мав право та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терен ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач - 1 відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за виконані роботи за договором №20-11/П про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 30.11.2011 за оформленими та підписаними в добровільному порядку, без заперечень і зауважень актами виконаних робіт, судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем 1 його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та про обґрунтованість стягнення суми основного боргу в розмірі 46265581,77грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 10331119,30грн збитків у вигляді штрафних санкцій, сплачених іншим суб'єктам (ПП "Інно-Трейдінг"), апеляційний господарський суд зазначив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є їх порушенням, що за змістом статті 611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Згідно частини 1 статті 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на відшкодування збитків у результаті порушення її цивільного права передбачено й частиною 1 статті 22, частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У розумінні частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Факт прострочення виконання відповідачем 1 грошового обов'язку з оплати вартості виконаних робіт за договором № 20-11/П від 30.11.2011 р., підтверджений матеріалами справи та останнім не спростований.

При цьому, таке невиконання відповідачем 1 зобов'язань за договором № 20-11/П від 30.11.2011 спричинило порушення зобов'язань з боку ТОВ "ТТ-Буд", як генерального підрядника, перед ПП "Інно-Трейдінг", як субпідрядником, за договором № ГИБ/02 від 30.11.2011 в частині проведення повного та своєчасного розрахунку за виконані підрядні роботи з реконструкції будівель комунальної установи "Міська клінічна інфекційна лікарня" з інженерними мережами за адресою: м Одеса, вул. Пастера, 5/7 (І-ІІ пускові комплекси).

Дані обставини стали підставою задоволення вимог у справі №916/2330/13 за позовом ПП "Інно-Трейдінг" до ТОВ "ТТ-Буд" про стягнення заборгованості в сумі 56596701,07грн рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2013 у якій не оскаржене та набрало законної сили.

Стягнуті за вказаним рішенням суми в повному обсязі відшкодовані ТОВ "ТТ-Буд" на користь ПП "Інно-Трейдінг", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с. 33-45). При цьому, характер таких витрат відповідає поняттю збитків, наведеному в частині 1 статті 225 Господарського кодексу України.

З урахуванням встановлених обставин справи, господарські суди дійшли правомірного висновку про доведеність позивачем всіх елементів складу цивільного правопорушення та наявність підстав для стягнення з відповідача 1 збитків в сумі 10331119,30 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заперечення, викладені у касаційній скарзі досліджувались судом апеляційної інстанції та обґрунтовано спростовані, оскільки спірні правовідносини не є бюджетними та випливають з господарсько - правових і врегульовані вищевказаними нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Будь - яких інших доводів касаційна скарга не містить, а відтак, враховуючи межі перегляду справи у касаційному порядку, передбачені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі не вбачає.

Керуючись статтями 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі № 916/2462/14 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Департаменту фінансів Одеської міської ради залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач