У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.,

судді: Собіна І.М., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Соловйової Наталії Анатоліївни до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 січня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства „Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум" або Банк) задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 108480,66 гривень , яка складається із 1950,14 гривень простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 78 910,48 гривень поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, 8664,54 гривень простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1172,73 гривень поточної заборгованості за нарахованими процентами, 1172,73 гривень поточної заборгованості за нарахованими процентами, 231,76 гривень пені за простроченим кредитом та процентами.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь держави 1084, 84 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність і необґрунтованість через порушення судом норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що зобов'язання за кредитним договором не припинені, а тому відсутні правові підстави щодо винесення рішення про дострокове стягнення заборгованості, оскільки відповідно до договірних умов позичальник має право виконати свої боргові зобов'язання до 16 березня 2018 року.

Позивачем не надано графіку погашення кредиту із зазначенням помісячної суми кредиту та відсотків за користування кредитом, тобто висновок суду про те, що ОСОБА_3 порушив порядок виконання зобов'язань за кредитним договором, є передчасним та необґрунтованим.

Судом залишено без уваги те, що він як поручитель не був ознайомлений зі змістом та умовами кредитного договору і графіком погашення кредиту. Також позивач не інформував його, що ОСОБА_3 неналежним чином виконує зобов'язання за кредитним договором і не звертався до нього із письмовою вимогою щодо дострокового виконання зобов'язань та повернення кредиту. Вимога надсилалась лише ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для стягнення з нього спірних коштів.

Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором не вважав належним доказом виникнення заборгованості за кредитним договором, оскільки акт звірки взаєморозрахунків сторонами не проводився. Судом не додержано вимог ст.ст. 5, 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення, принципів рівності перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, а також роз'яснень постанов Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" і від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позову.

Іншими особами, які беруть участь у справі, рішення Радивилівського районного суду від 16 січня 2015 року не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки позичальник допустив прострочення кредитного зобов'язання, а поручитель повинен відповідати перед кредитором солідарно з боржником. З урахуванням правил ст. 551 ЦК України судом зменшено розмір стягнення за комісією і остаточно стягнуто з відповідачів на користь позивача суму простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, поточної заборгованості за нарахованими процентами, пені за простроченими кредитом і процентами, що є еквівалентною 108 480, 66 гривень.

Матеріалами справи встановлено, що 18 березня 2008 року між Акціонерним комерційним банком „Форум" (після зміни назви - ПАТ „Банк Форум") та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 143/08/16-Z, за умовами якого кредитодавець надав, а позичальник отримав 17 000 доларів США кредитних коштів строком до 16 березня 2018 року зі встановленням ставки за користування у 13 відсотків річних (а.с.4-5, зв.).

Повернення позичальником коштів за кредитним договором забезпечено іпотекою, про що того ж числа між позичальником і Банком укладено відповідний договір №01143/08/16-Z/S-1, що посвідчений приватним нотаріусом Радивилівського районнного нотаріального округу. Предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 119, 6 кв.м., житловою - 61, 5 кв.м., та земельна ділянка площею 0, 25 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, кадастровий номер: 56:258:856:00:03:001:0009, за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, виконання позичальником своїх грошових зобов'язань забезпечено порукою ОСОБА_1, про що того ж числа між кредитодавцем та поручителем укладено відповідний договір №0143/08/16-Z/Р-1 (а.с. 8.).

Вважаючи, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань перед ПАТ "Банк Форум" утворилася заборгованість, яка в еквіваленті до національної валюти становить 110 480, 66 гривень, і складається з: 1 499, 09 доларів США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів; 6 066 доларів США поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів; 666, 06 доларів США простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 90, 15 доларів США поточної заборгованості за нарахованими процентами; 171, 56 доларів США пені за простроченим кредитом та процентами, Банк у вересні 2014 року звернувся до суду з позовом до позичальника і поручителя про солідарне стягнення зазначеної суми заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши до спірних відносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання про підставність позовних вимог, а також про те, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. При цьому вірно враховано, що відповідальність цих осіб є солідарною.

Доводи апеляційної скарги про правомірність кредитного договору, оскільки його не розірвано, а тому й відсутність підстав звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, не заслуговують на увагу.

Так, спірні правовідносини не передбачають застосування положень іпотечного договору, оскільки вимоги позивача обмежуються солідарним стягненням кредитної заборгованості з позичальника і поручителя на користь ПАТ "Банк Форум".

Не можна погодитися і покликаннями автора скарги на безпідставність дострокового стягнення заборгованості, адже зобов'язання за кредитним договором продовжують тривати, виходячи з такого.

Частина 2 ст. 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пункт 3.2.2. кредитного договору №0143/08/16-Z від 18.03.2008 року вказує про право ПАТ "Банк Форум" вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договором, який є забезпеченням виконання зобов'язань (а.с. 4, зв.).

Доводи ОСОБА_1 про недолучення позивачем до матеріалів справи графіка погашення кредиту із зазначенням суми кредиту помісячно та відсотків за користування кредитом, а також про те, що поручителя не ознайомлено з кредитним договором і графіком платежів, є необґрунтованими.

Згідно із ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 10, ч. 3 ст. 60 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як убачається, ОСОБА_1 був присутній у суді першої інстанції, давав свої пояснення та заперечення проти позову, а також мав інші процесуальні права, що передбачені ст. 27, 31 ЦПК України. Будь-яких клопотань з цього приводу він не заявляв, про витребування графіка кредитних платежів не клопотав.

Щодо того, що його не ознайомлено з кредитним договором, то при укладенні 18 березня 2008 року договору поруки №0143/08/16-Z/Р-1 ОСОБА_1 було доведено до відома про істотні умови правочину, за яким ОСОБА_3 одержав 17 000 доларів США кредитних коштів з кінцевим терміном повернення до 16 березня 2018 року зі сплатою 13 процентів річних за користування кредитом. Положення договору поруки поручителем засвідчено своїм підписом, що він і не оспорює (а.с. 8).

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_1 про неналежність розрахунку заборгованості як доказу у справі, оскільки відповідно до правил ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України факт і розмір заборгованості він не спростував .

З посиланнями особи, яка подала апеляційну скаргу, на порушення норм процесуального права також не можна погодитися, адже не призвели до неправильного вирішення спору і тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції недодержання ст.ст. 5, 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення, принципів рівності перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, а також роз'яснень постанов Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" і від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (ч. 3 ст. 309 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

В силу вимог ч. 2 ст. 82 ЦПК України 542, 40 гривень судового збору, сплату яких за подання апеляційної скарги відстрочено до ухвалення колегією суддів судового рішення у справі, підлягають до стягнення з ОСОБА_1 до державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Радивилівського районного суду від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 542 (п'ятсот сорок дві) гривні 40 копійок судового збору в дохід держави за такими реквізитами: рахунок отримувача: 31215206780002; отримувач: УДКСУ у м. Рівному; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Рівненській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012714; код банку отримувача: 833017.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: