ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 922/3962/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Кухар В.І., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Слоневський М.М. на підставі довіреності від 04.09.2014р. №3-82/14,

відповідача - Відсота Д.О. на підставі довіреності від 11.04.2014р. №41; Соколай В.А. на підставі довіреності від 11.11.2014р. №85,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС" (вх.№4503Х/2 від 19.12.2014р.) на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/3962/14

за позовом Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС", м. Львів

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

про визнання частково недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ОККО-БІЗНЕС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить визнати недійсним пункт 1 Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014р. №158-р/к у справі №2/01-105-14 в частині визнання вчинення ПП "ОККО-БІЗНЕС" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах міста Харкова та з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з врахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій. Крім того, просить суд визнати недійсним пункт 9 Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014р. №158-р/к у справі №2/01-105-14, яким накладено на ПП "ОККО-БІЗНЕС" штраф у розмірі 68 000, 00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. (суддя Шарко Л.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю на тій підставі, що в процесі розгляду адміністративної справи №2/01-105-14 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку товару правомірно встановлено вчинення позивачем та іншими суб'єктами господарювання схожих дій, які є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Позивач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/3962/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "ОККО-БІЗНЕС" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014р. №158-р/к у справі №2/01-105-14; судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ПП "ОККО-БІЗНЕС" не мало права впливати на встановлення роздрібних цін на дизельне пальне, оскільки ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" самостійно встановлювало роздрібні ціни на пальне; факт погодженості схожих дій, узгодження ринкової вартості суб'єктів господарювання відповідачем не доведено; дії суб'єктів господарювання є схожими (однакова ціна певного товару), одна така "схожість" зумовлена специфікою товарного ринку і не є результатом домовленостей між суб'єктами, конкуренти можуть встановлювати однакові ціни навіть за відсутності будь-яких домовленостей між ними.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження.

Відповідач надав відзив (вх.№864 від 22.01.2015р.) на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що як ПП "ОККО-БІЗНЕС", так і ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" заінтересовані в отриманні вигоди від реалізації нафтопродуктів та можуть отримувати такі вигоди в разі вчинення вказаного порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринку дизельного пального; дії суб'єктів господарювання на ринку роздрібної реалізації дизельним пальним в частині підвищення роздрібних цін на дизельне пальне є схожими, в той час, коли його придбання відбувалося у різних постачальників та за різною ціною; обмеження конкуренції полягало в тому, що зазначені суб'єкти господарювання не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни на дизельне пальне, оскільки не зважаючи на те, що мали можливість не підвищувати роздрібні ціни до реалізації залишків, закуплених раніше, все ж значно підвищили роздрібні ціни на дизельне пальне.

До початку судового засідання 17.02.2015р. відповідач подав до апеляційного господарського суду пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№2554), просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 17.02.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити у повному обсязі. Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просить рішення суду першої інстанції від 01.12.2014р. у справі №922/3962/14 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судовому засіданні надали пояснення з приводу своїх вимог і заперечень, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 11 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Як вбачається із матеріалів справи, Рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 158-р/к від 03.07.2014р. у справі № 2/01-105-14 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ" (ідентифікаційний код 34430873), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 38194448), Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" (ідентифікаційний код 00135390), Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ 10" (ідентифікаційний код 37093991), Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД 10" (ідентифікаційний код 37093902), Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 30603572), Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (ідентифікаційний код 37821544) та суб'єкт господарювання в особі Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС" (ідентифікаційний код 37278249) і Приватного підприємства "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" (ідентифікаційний код 36670361) визнано винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 3 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах міста Харкова з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з урахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Даним рішенням згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 3 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначене в 1 пункті резолютивної частини вказаного рішення, накладено на Приватне підприємство "ОККО-БІЗНЕС" штраф у розмірі 68 000, 00грн.

Копія рішення була отримана ПП "ОККО-БІЗНЕС" 18.07.2014р.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до порушень законодавства про захист економічної конкуренції віднесено антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (частина 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Пунктом 8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" передбачено, що у розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди повинні мати на увазі, зокрема, що вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку (підпункт 8.1 пункту 8).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання відповідно до частини 3 статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції" необхідно встановити факт погодженості (узгодженості) таких схожих дій (бездіяльність) між суб'єктами господарювання, проте Антимонопольним комітетом України не доведено погодженості схожих дій.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 8.2, 8.3 даної постанови, з урахуванням приписів частини 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки, що передувала прийняттю рішення, дослідження проводились щодо наступних суб'єктів господарювання: ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ", ПАТ "УКРНАФТА", ПП "МАРШАЛ", ТОВ "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ", ТОВ "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА", ПІІ "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА", ТОВ "ПРЕСТИЖ 10", ТОВ "АВАНГАРД 10", ПАТ "Укргазвидобування", суб'єкт господарювання в особі ПП "ОККО-БІЗНЕС" та ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ", які є конкурентами на одному товарному ринку в територіальних межах, до яких відноситься місто Харків з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з врахуванням АЗС, розміщених поблизу цієї дороги та не пов'язані між собою відносинами контролю.

Відповідачем під час аналізу цінової поведінки суб'єктів господарювання в територіальних межах встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 26.02.2014р. здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки змін розміру торговельних надбавок за період з 15.02.2014р. до 15.04.2014р. видно, що вони зазнали значного збільшення саме з 25-27 лютого 2014 року.

Окрім цього, вищезазначені суб'єкти господарювання станом на 26.02.2014р. мали достатній ресурс пального, якого, виходячи із середніх обсягів реалізації дизельного пального відповідачами в лютому-березні 2014 року, вистачило б на різний період часу (від 4 до 26 днів).

З метою визначення схожості у діях згаданих вище суб'єктів господарювання щодо ціноутворення Антимонопольним комітетом проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін зазначених суб'єктів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації дизельного пального, що встановлені у період, який досліджується.

Так, коефіцієнти кореляції від 0.75 до 0.99 свідчать про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання та підтверджують схожість їх поведінки.

Відповідачем були дослідженні внутрішні умови господарювання кожного з суб'єктів, проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін перевіряємих суб'єктів та встановлено, що при роздрібній реалізації дизельного пального суб'єкти, що перевірялись, застосовують різні методики оцінки вибуття запасів: FIFO (first in, first out) або середньозважена. Структура інших витрат також відрізняється у учасників ринку в залежності від наявності власних АЗС, нафтосховищ та транспорту. Одні суб'єкти господарювання здійснюють реалізацію через власні АЗС, користуються власними нафтобазами та нафтосховищами, власним автомобільним транспортом, інші навпаки користуються орендованими АЗС, нафтосховищами та автомобільним транспортом.

Серед об'єктивних причин зростання роздрібних цін на дизельне пальне суб'єктами господарювання вказуються зростання світових цін на нафту, що в свою чергу призводить до зростання оптових цін на світлі нафтопродукти. Разом з тим, здійснивши аналіз цінової поведінки суб'єктів господарювання в територіальних межах відповідачем встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 26.02.2014р. здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки зміни розміру торговельних надбавок відповідачів за період з 15 лютого до 15 квітня 2014 року видно, що вони зазнали значного збільшення саме з 25-27 лютого 2014 року. В зазначений період торговельні надбавки відповідачів зазнали значних змін, а саме збільшились від 30,2 % до 600 %.

Тобто, аналіз економічної ситуації на ринку роздрібної реалізації дизельного пального свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б обумовити одночасне підвищення роздрібних цін відповідачами на дизельне пальне у визначений період. Таке підвищення відбулось за рахунок збільшення торговельних надбавок.

Враховуючи викладене, в даному випадку зазначені суб'єкти господарювання своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів.

При цьому, обмеження конкуренції полягало в тому, що вони не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни на дизельне пальне, а встановлювали та підтримували ціни на одному рівні, тим самим обмежили можливість вибору споживачів серед продавців цього товару.

Паралельна поведінка є формою мовчазної згоди, прямі докази якої можуть і не існувати. Тому до об'єктивної сторони порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частини 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не включено необхідність встановлення, чи відбулась така поведінка в результаті погодження, необхідно довести лише три ознаки, а саме: вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару; вплив на конкуренцію, а саме (ймовірні) наслідки недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, аналіз ситуації на ринку товару, який спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем встановлено та підтверджено матеріалами справи, що схожість дій суб'єктів господарювання, щодо яких винесено оскаржуване рішення, полягає у тому, що згадані суб'єкти господарювання протягом періоду з 26.02.14р. по 11.03.14р. ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна", ТОВ "Вог Рітейл", суб'єкт господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес" та ПП "Окко-Нафтопродукт" у визначених територіальних межах м. Харкова одночасно підвищували роздрібні ціни на дизельне пальне до однакового рівня.

Крім того, антиконкурентний характер узгоджених дій підтверджується синхронними змінами цін та підтриманням їх на однаковому рівні протягом лютого-березня 2014 року в той час коли придбання дизельного пального відбувалось у різних постачальників та за різною ціною.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в процесі розгляду адміністративної справи № 2/01-105-14 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку товару вірно встановлено вчинення позивачем та іншими суб'єктами господарювання схожих дій, які є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Схожої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в аналогічних правовідносинах у постанові від 04.02.2015р. у справі № 922/4053/14.

Щодо доводів апелянта, що ПП "ОККО-БІЗНЕС" не мало права впливати на встановлення роздрібних цін на дизельне пальне, оскільки ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" самостійно встановлювало роздрібні ціни на пальне, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП "ОККО-БІЗНЕС" є юридичною особою, ідентифікаційний код - 37278249, основним видом діяльності ПП "ОККО-БІЗНЕС" є роздрібна торгівля пальним.

ПП "ОККО-БІЗНЕС" здійснює роздрібну реалізацію високооктанового бензину та дизельного пального через ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" згідно з договором комісії від 01.01.2011р. № 0/2-3-11/235.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" контроль - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання.

Частками у розмірі 100% статутного капіталу ПП "ОККО-БІЗНЕС" та ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" володіє ПАТ "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ" (ідентифікаційний код 31729918, місцезнаходження: м. Львів, вул. Пластова, 1).

Отже, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ПП "ОККО-БІЗНЕС" та ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" входять до складу єдиного суб'єкта господарювання.

Відповідно до умов договору комісії, Комісіонер (ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ") зобов'язується за дорученням Комітента (ПГІ "ОККО-БІЗНЕС") за плату вчинити від свого імені та за рахунок Комітента в порядку і терміни, що визначені умовами цього Договору правочини, спрямовані на реалізацію Комісіонером отриманих від Комітента нафтопродуктів та скрапленого газу (надалі - Товар) на користь третіх осіб, через мережі власних/орендованих автозаправних станцій (комплексів) (надалі - АЗС), а також безготівково перераховувати на банківський рахунок Комітента грошові кошти в сумі, що відповідає вартості реалізованого Товару.

Комісіонер самостійно і на найбільш вигідних для Комітента умовах здійснює правочини, спрямовані на реалізацію третім особам отриманого за цим договором Товару (пункт 1.2 Договору комісії).

При виконанні умов цього Договору (у тому числі комісійної реалізації нафтопродуктів та скрапленого газу) Комісіонер здійснює свою діяльність виключно на ринкових умовах, і незалежним від Комітента, а Комітент не вправі втручатися у діяльність Комісіонера по виконанню умов цього договору (у тому числі не вправі жодним чином впливати на цінову політику Комісіонера) (пункт 1.4 Договору комісії). Всі кошти, які надійшли від реалізації Товару Комісіонером, становлять власність Комітента і підлягають перерахунку на банківський рахунок останнього в порядку визначеному Договором (пункт 2.4 Договору комісії).

Комісіонер реалізує Товар третім особам через АЗС від свого імені в порядку, визначеному цим Договором та діючим законодавством, при цьому Комісіонер зобов'язаний діяти в інтересах Комітента. Товар, переданий Комітентом Комісіонеру за цим договором, є власністю Комітента і переходить у власність третіх осіб (покупців) по факту його реалізацій Комісіонером (пункти 5.1, 5.5 Договору комісії).

Комісійна винагорода Комісіонера за кожен вид реалізованого Товару та належне виконання умов цього Договору визначається сторонами за результатами місячного періоду надання послуг в залежності від видів, кількості, вартості реалізованих на всіх АЗС протягом кожного робочого дня Товарів. Комісійна винагорода за звітний період визначається, як загальна сума за кожен робочий день (пункт 7.5 Договору комісії).

Отже, згідно з умовами Договору комісії ПП "ОККО-БІЗНЕС" є власником високооктанового бензину та дизельного пального до моменту його реалізації третім особам. При цьому, ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" самостійно визначає роздрібну ціну реалізації нафтопродуктів та зобов'язано діяти в інтересах ПП "ОККО-БІЗНЕС". Разом з тим, розмір комісійної винагороди ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" напряму залежить від встановленої ним роздрібної ціни реалізації нафтопродуктів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП "ОККО-БІЗНЕС" та ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" входять до складу єдиного суб'єкта господарювання, який діє на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в територіальних межах. Таким чином, як ПП "ОККО-БІЗНЕС", так і ПП "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" заінтересовані в отриманні вигоди від реалізації нафтопродуктів та можуть отримувати такі вигоди в разі вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідних ринках.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджували б обґрунтованість заявлених позовних вимог та доводи позивача не спростовують встановлених оскаржуваним рішенням обставин, тоді як відповідачем належним чином доведена його позиція щодо правомірності прийнятого рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №158-р/к від 03.07.2014р.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/3962/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2014р. у справі №922/3962/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.02.2015 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя В.І. Кухар

Суддя І.А. Шутенко