Справа № 382/2497/14ц Головуючий у І інстанції Бурзель Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/1316/15 Доповідач у 2 інстанції Лащенко
Категорія 38 18.02.2015
РІШЕННЯ
Іменем України
18 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Лащенка В.Д.,
суддів: Поліщука М. А., Сушко Л. П.,
при секретарі Петленко І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Яготинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
встановила:
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Яготинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять: 1/2 частина будинку, що розташований в АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 0,0617 га, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Він є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3, інших спадкоємців немає.
Посилаючись на те, що в установлений законом строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, однак за життя він та ОСОБА_3 мали спільний бюджет та побут, протягом останніх шести років до смерті ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, просив встановити факт його проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_3 протягом п'яти років до часу відкриття спадщини, визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку та на земельну ділянку, площею 0,0617 га.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2014 року позов задоволено.
Установлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 протягом п'яти років до часу відкриття спадщини.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку, що розташований за адресою: Київська область, АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,0617 га, що розташована за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, та призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 відмовити в позові, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім»єю протягом шести років до часу відкриття спадщини і відповідно до вимог ст.. 1264 ЦК України має право на спадкування за законом.
Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням, оскільки суд прийшов до таких висновків з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_3, який проживав в АДРЕСА_2. Відповідно до свідоцтва № 2166 від 31 жовтня 1969 року, виданого на підставі рішення виконкому Яготинської міської Ради народних депутатів № 18 від 30 жовтня 1969 року, ОСОБА_3 належить на праві особистої власності жилий будинок з прилеглими до нього будівлями та спорудами по провулку Заводському в м. Яготині (а.с. 5). Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 листопада 2005 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0, 01617 га. (а.с.6).
ОСОБА_2 пред'явивши позов про визнання права власності на спадкове майно, посилався на те, що на протязі останніх шести років до смерті ОСОБА_3, вони разом проживали однією сім»єю, мали спільний бюджет та сімейний побут.
Разом з тим необхідно враховувати, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на
момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з
урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією
сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка
(чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу,
таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно
проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали
взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки,
падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї,
тощо.
Суду першої інстанції не були надані відповідні документи про те, що позивач постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того не були надані докази того, що вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
З доданого до матеріалів справи рішення Яготинського районного суду Київської області від 02 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2, як онук ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є спадкоємцем п'ятої черги після смерті останньої, а спадкоємцем першої черги є її чоловік, ОСОБА_3 (а.с.18). Відповідно до вказаного рішення, суд визнав право на спадщину після смерті ОСОБА_4 за позивачем ОСОБА_2 на підставі ст.. 1265 ЦК України (п'ята черга), оскільки ОСОБА_3 (перша черга) на час розгляду справи також помер.
Разом судом не було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали взаємні права та обов'язки.
Також відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час
відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у
зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини,
спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення
факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття
спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою
спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому
цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в
нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про
визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа
може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Матеріали цивільної справи не свідчать про те, що позивач звертався до нотаріальної контори за оформленням спадщини після смерті ОСОБА_3, а нотаріус відмовив в оформленні такого права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що вона є сестра померлої ОСОБА_4, дружини спадкодавця ОСОБА_3, з якими проживала спільно починаючи з 2008 року. Після смерті сестри вона продовжувала проживати з ОСОБА_3, а після його смерті в шестимісячний строк, 18 листопада 2014 року, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Копія такої заяви була подана в судовому засіданні апеляційного суду і долучена до матеріалів справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем по даній справі має бути не Яготинська міська рада, а ОСОБА_1, як особа, яка звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори і яка на даний час оспорює право на спадщину після смерті ОСОБА_3 в Яготинському районному суді. Про вказане свідчить ухвала вказаного суду про забезпечення позову, яка долучена до матеріалів справи.
Оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, позов розглянуто не до того відповідача, рішення відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Яготинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді