КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа№ 910/380/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Заїка В.С. - директор;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.01.2015 року

у справі № 910/380/15-г (суддя: Зеленіна Н.І.)

за позовом Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності"

до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності" далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення. (далі - відповідач ) про визнання недійсним повністю рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2014 року №522-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року № 910/380/15-г вказаний вище позов повернуто без розгляду на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Підприємство об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.01.2015 року, у справі №910/380/15-г та направити матеріали справи для здійснення розгляду Господарським судом міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального, зокрема ст. 57, п. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 05.02.2015 року апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності" було прийнято до провадження.

Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 17.02.2015 року не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням № 12061602.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 17.02.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності"- задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Як зазначалось вище, Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом немайнового характеру, тому твердження суду першої інстанції про порушення п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України щодо неподання обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми є безпідставними. Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що позовна заява відповідає вимогам ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, зокрема викладені обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначені докази, що підтверджують позов, тощо.

Так, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було зазначено, що надані ксерокопії документів належним чином не засвідчені, оскільки відмітки про засвідчення копії документа складають зі слів "згідно з оригіналом", назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства позивача, а тому не можуть бути прийняті судом першої інстанції в якості належних доказів в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача ( аб. 6 п. 3.5. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Тобто, суд першої інстанції дійшов передчасно висновку щодо застосування п.п. 1, 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності;

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус фізичної особи - підприємця;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору якщо такі проводилися;

6- 1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V 1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене вище, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апелянтом при поданні позовної заяви були виконані вимоги ст.ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2015р. скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків обставинам справи (п.п. 1, 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02ю.2013р. за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111 13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Український інститут управління якістю в оціночній діяльності" задовольнити повністю.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2015р. у справі №910/380/15-г скасувати та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Матеріали справи №910/380/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк