ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2015 року Справа № 925/935/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаАгеєва О.М. дов. від 02.01.2015
відповідачаСторчоус О.В. дов. від 05.01.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"
на постановувід 30.09.2014 Київського апеляційного господарського суду
у справі№925/935/14 господарського суду Черкаської області
за позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"
доДержавного підприємства "Золотоніське лісове господарство"
простягнення 31905,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" про стягнення 31905,00 грн штрафу за неправильно зазначену у накладній від 14.02.2014 № 40536849 масу вантажу вагона №66306945, відправленого державним підприємством "Золотоніське лісове господарство" із станції Золотоноша - 1 Одеської залізниці до станції Одеса-Застава-1 Одеської залізниці.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.07.2014 (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення приписів статей 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 118, 122 Статуту залізниць України, Правил складання актів, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даному випадку є відповідальність за неправильно вказану в накладній масу вантажу у вигляді штрафу.
Судами встановлено, що у лютому 2014 року по накладній №40536849 зі станції Золотоноша - 1 Одеської залізниці Державного підприємства "Золотоніський лісгосп" було відправлено вагон №66306945 з вантажем "Пиловочник всяких пород дерева", станція призначення Одеса-Застава - 1 Одеської залізниці, одержувач ТОВ "Транс Конкорд".
Згідно накладної № 40536849 маса вантажу умовно складає 59000 кг (а.с.17).
15.02.2014 станцією імені Тараса Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт, яким засвідчено, що по прибуттю поїзда і одночасному контролю зважуванні на тензометричних вагах виявлено: вага у вагоні № 66306945 брутто 79950 кг, тара з документа 23000 кг, нетто 56950 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 2050 кг (а.с.18-19).
Таким чином, позивач дійшов висновку, що відповідачем було невірно зазначено масу вантажу під час заповнення перевізних документів, в зв'язку з чим нараховано штраф у сумі 345240,00 грн.
Звертаючись із позовом Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" обґрунтувало свої вимоги статтями 118, 122 Статуту залізниць України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що комерційний акт серії АА №053703/64/20 від 15.02.2014 через неправомірність складання, не може бути належним доказом та підставою для стягнення штрафу з відповідача.
Проте касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли його з порушенням норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини 4 статті 909, частини 1 статті 920 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
Згідно статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог частини 1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
За приписами пункту 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
З наявного в матеріалах справи комерційного акта вбачається, що він підписаний заступником начальника станції та двома працівниками станції.
Посилання судів на те, що позивачем не надано оригіналів документів щодо виконання обов'язків та повноважень посадових осіб вказаних у комерційному акті та в акті загальної форми не відповідає вимогам, викладеним у пункті 10 вказаних Правил.
Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній ( контрольні переважування), в тому числі на шляху перевезення і після прибуття вантажу на станцію призначення. Тарифне керівництво також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акта у випадках, коли залізниця не зобов'язана перевіряти вантаж, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що перевіряючи технічну придатність ваг, на яких здійснювалось зважування вагону № 66306945, суди не звернули увагу на технічний паспорт засобу вимірювальної техніки (зввт), який міститься в матеріалах справи.
Також, при вирішенні спору судами не враховані приписи пункту 22 Правил видачі вантажів, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, згідно з яким перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, але це не виключає застосування переважування, як більш точного способу вимірювання.
Одночасно необхідно було врахувати приписи частини 2 цього пункту, згідно з яким зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, а також вимоги частини 3 цього пункту щодо знімного обладнання, зазначеного у накладній (катанка, стійки).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Черкаської області від 16.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 у справі № 925/935/14 господарського суду Черкаської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач