УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 5849/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року з питань забезпечення адміністративного позову у справі № 813/3542/14 за клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про забезпечення адміністративного позову за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в якому просило задовольнити позовну заяву; визнати дії державного виконавця протиправними при винесенні постанови від 18 квітня 2014 року ВП № 41376403 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн.. Скасувати постанову державного виконавця від 18 квітня 2014 року ВП № 41376403 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн.. Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало клопотання про забезпечення позовної заяви головного управління ПФУ у Львівській області від 12.05.2014 року № 5054/06-17 у якому просило постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позовної заяви від 12.05.2014 №5054/06-17, шляхом заборони Головному управлінню юстиції у Львівській області, управлінню державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області, відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області вчиняти будь-які дії по виконанню постанови від 18.04.2014 ВП № 41376403 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. в т.ч.: заборонити накладати штрафи, арешт на кошти або виставляти платіжні вимоги про списання коштів з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до набрання чинності судом рішення по даному спору.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 813/3542/14 про відмову у задоволенні клопотання від 14.05.2014 року № 5055/06-17 Головного управління ПФУ у Львівській області про забезпечення позову. Постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання від 14.05.2014 року № 5055/06-17 Головного управління ПФУ у Львівській області про забезпечення позову від 14.05.2014 року № 5054/06-17, шляхом заборони Головному управлінню юстиції у Львівській області, управлінню державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області, відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області вчиняти будь-які дії по виконанню постанови від 18.04.2014 ВП № 41376403 про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. в т.ч.: заборонити накладати штрафи, арешт на кошти або виставляти платіжні вимоги про списання коштів з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до набрання чинності судом рішення по даному спору.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що постанова від 18.04.2014 ВП №41376403 про накладення штрафу у розмірі 1020.00 грн. винесена з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставною та незаконною, з висновками викладеними державним виконавцем в оскаржуваній постанові не погоджується. При винесенні постанови від 18.04.2014 державним виконавцем не з'ясовано за місцем знаходження боржника чи виконано судове рішення чи ні. Всіх наявних причин поважних причин не виконання судового рішення та про вжиті заходи на його виконання. Тобто, державний виконавець не дотримується вимог Закону України "Про виконавче провадження", ст. 20 якого каже, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцезнаходження постійно діючого органу юридичної особи або її майна.

Згідно з ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами. Статтею 18 Закону визначені обов'язкові вимоги до виконавчого документа. Дане виконавче провадження відкрите з порушенням норм матеріального та процесуального права. Державним виконавцем порушені норми Закону. Зокрема, у виконавчому документі відсутні дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ та з порушенням ст. 20, 21 Закону щодо підвідомчості.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Проаналізувавши ч. 1 ст. 117 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, про те, що у вищенаведеній статті визначені підстави забезпечення позову, згідно з якими такі допускаються судом, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності дії суб'єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що серед зазначених ст. 117 КАС України заходів, відсутні такі способи забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти будь-які дії по виконанню постанови, заборона накладати штрафи, арешти на кошти; виставляти платіжні вимоги про списання коштів з рахунків позивача.

Взявши до уваги вищенаведені норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що позивачем не подано суду доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.. 41, ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року з питань забезпечення адміністративного позову у справі № 813/3542/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко