УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2015 р. Справа № 303/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФ) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06.06.2012 №№2561, 2562, 2563, 2564, 2565 та 2566, покликаючись на те, що на момент виявлення порушення законодавчі норми, які передбачали відповідальність страхувальника за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду за 2004-2009 роки втратили чинність, а тому відсутні правові підстави у 2012 році застосовувати штрафні санкції за їх неподання.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року в справі №2а/0370/3882/12 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило УПФ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції. У поданій апеляційній скарзі вказує, що на період повного погашення боргів по сплаті страхових внесків застосовується відповідальність згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), в тому числі за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності за базові звітні періоди до 01.01.2011, проте зазначене безпідставно не прийнято до уваги судом першої інстанції.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення винесені відповідачем в порушення принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, оскільки не може бути притягнуто до відповідальності особу на підставі норми, яка втратила чинність на момент винесення рішення про притягнення до відповідальності.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку із проведеною відповідачем перевіркою виявлено факт неподання позивачем відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004-2009 роки, про що складено акт 06.06.2012 №1320 (а.с.8).
На підставі зазначеного акту перевірки УПФ 06.06.2012 прийнято рішення №№2561, 2562, 2563, 2564, 2565 та 2566 про застосування до ФОП фінансових санкцій на суму 170грн кожне (а.с.9-14).
Не погодившись із вказаними вище рішеннями УПФ, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
За період до 01.01.2011 відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом №1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п.5 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон №2464-VI), що набрав чинності з 01.01.2011, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону №1058-ІV та абзаців 5-6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI.
Більше того, згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що УПФ протиправно винесло рішення від 06.06.2012 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання звітності до органів ПФУ за 2004-2009 роки на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 згідно із Законом №2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 20 листопада 2012 року в справі №21-367а12, від 04 червня 2013 року в справі №21-170а13 та від 04 лютого 2014 року в справі №21-458а13.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ФОП щодо визнання незаконними та скасування рішень відповідача про застосування фінансових санкцій від 06.06.2012 №№2561, 2562, 2563, 2564, 2565 та 2566.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін