ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 5011-74/9393-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційні скарги

-Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановувід 25.10.2012 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№5011-74/9393-2012 господарського суду м. Києва

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"

доДочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

провизнання права власності

за участю представників:

позивача: Волосяна Я.О., дов. від 24.11.2014 №01Д-08;

відповідача: Белечкова О.В., дов. від 29.12.2014 №2-261;

третьої особи: Громпіцький Ю.П., дов. від 13.05.2014 №14-132; Мартинюк Ю.В., дов. від 06.11.2014 №14-235;

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 17.02.2015 оголошувалася перерва до 19.02.2015 до 11 год. 00 хв.

Клопотання ПАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про зупинення провадження у справі колегією суддів відхилено.

Постановою Верховного Суду України від 23.12.2014 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 18.12.2012, якою залишена без змін постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 у справі №5011-74/9393-2012 про визнання за Закритим акцiонерним товариством "Укргаз-Енерго" права власності на природний газ в об'ємі 4 862 130,750 тис.куб.м., який зберігається в пiдземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" за договором зберiгання природного газу №116-168-05/55 вiд 15 березня 2006 року станом на 01 вересня 2012 року.

Зобов'язано Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не чинити перешкоди Закритому акціонерному товариству "Укргаз-Енерго" у здійсненні його права власності на природний газ, у тому числі, здійснювати на вимогу Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" відбір з підземних сховищ газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" природного газу, що належить ЗАТ "Укргаз-Енерго" на праві власності; здійснювати за письмовими зверненнями ЗАТ "Укргаз-Енерго" передачу природного газу, що належить ЗАТ "Укргаз-Енерго" на праві власності та зберігається в підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", з метою його реалізації третім особам у підземних сховищах газу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", підписувати акти приймання-передачі природного газу, стягнуто з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" 49089,75 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд України в постанові від 23.12.2014 р. (т.19, арк.245) зазначив що відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах. Особи які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищати свої права, і в тому числі право власності, за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права. Судами у даній справі встановлено, що спір щодо права власності на природний газ виник між позивачем та відповідачем, як сторонами договору зберігання. Верховний Суд України дійшов висновку що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до встановлених обставин ст.392 ЦК України. Справа направлена на новий касаційний розгляд.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, подані касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. у справі №5011-74/9393-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивачем подано відзив на касаційні скарги, в якому просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційні скарги -без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" пред'явлений позов про визнання за ним права власності на природний газ в об'ємі 4 862 130,750 тис.куб.м., що був переданий відповідачу на підставі договору зберігання природного газу №116-168-05/55 вiд 15 березня 2006 року. Згідно первинних документів, які були складені ЗАТ "Укргаз-Енерго" в підземних сховищах газу ДК "Укртрансгаз" має знаходитись 4 862 130,750 тис.куб.м. природного газу, який належить позивачу. Відповідач ДК "Укртрансгаз" безпідставно не визнає за ЗАТ "Укргаз-Енерго" право власності на цей газ. В якості факту невизнання права власності на вказаний газ, позивач вказує на пред'явлення ДК "Укртрансгаз" безпідставних вимог щодо стягнення з ЗАТ "Укргаз-Енерго" заборгованості за послуги відбору газу, оскільки останній не надавав дозволу на відбір належному йому на праві власності природного газу. Рішенням господарського суду м. Києва у справі №37/553 у задоволенні позовних вимог ДК "Укртрансгаз" було відмовлено.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 15 березня 2006 року між ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" укладено договір зберігання, за умовами якого ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (зберігач) зобов'язується за плату, протягом строку, встановленого цим договором, зберігати в ПСГ природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (поклажодавець), і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а поклажодавець зобов'язується внести плату за зберігання у встановлені цим договором строки.

Згідно абзацу 3 пункту 2.1. Договору зберігач не має права без письмової згоди (заявки) поклажодавця здійснювати відбір та будь-яким іншим чином розпоряджатися газом Поклажодавця, переданим останнім на зберігання в ПСГ. У разі наявності газу поклажодавця в ПСГ останній передає зберігачу газ на зберігання в ПСГ (пункт 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору, договір зберігання набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє в частині зберігання газу до 15 квітня 2007 року, а в частині проведення розрахунків за надані зберігачем послуги - до повного виконання поклажодавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою від 26 квітня 2011 року № 5 до договору зберігання продовжено його строк дії до 15 квітня 2012 року.

Пунктом 2.10 договору зберігання встановлено, що обсяг газу, який передається сторонами при його закачуванні та/або відборі до/із ПСГ у відповідному місяці, оформлюється актом прийому-передачі газу.

Згідно з пунктом 2.11 договору зберігання у разі передачі газу позивачем третій особі у ПСГ відповідача позивач має скласти акт прийому-передачі газу з третьою особою та погодити цей акт із відповідачем.

У пункті 2.12 договору зі змінами, викладеними у розділі 5 додаткової угоди від 23 березня 2007 року № 2 до договору зберігання, зазначено, що сторони зобов'язуються протягом строку дії договору щорічно до 15 травня складати акт про обсяг залишку (невикористаної частини) газу поклажодавця у ПСГ зберігача по завершенні чергового сезону зберігання газу.

Між сторонами виник спір щодо обсягів газу, які були закачані та/або відібрані відповідачем на користь позивача за період із 1 жовтня по 31 грудня 2007 року, а також за період із 1 лютого по 30 червня 2008 року.

Оскільки в вищевказані періоди акти, передбачені пунктом 2.10 Договору зберігання природного газу № 116-168-05/55, між ЗАТ "Укргаз-Енерго" та ДК "Укртрансгаз" не складалися, то відповідно обсяги закачки та/або відбору газу Позивача з ПСГ відповідача визначались судами на підставі первинних документiв, що підтверджують обсяги закупiвлi природного газу Позивачем та обсяги його реалізації Позивачем покупцям.

Суди попередніх інстанцій перевірили розрахунок обсягу газу ЗАТ "Укргаз-Енерго" в ПСГ ДК "Укртрансгаз" станом на 01.09.2012 р. і дійшли висновку що на вказаний час в ПСГ знаходилось 4862130,750 тис.куб.м. газу що належить позивачу.

У вiдзивi на позовну заяву відповідач стверджував, що станом на 01 липня 2012 року в ПСГ знаходиться 373 838,774 тис.куб.м газу, що належить Позивачу. З інформацiї щодо руху в ПСГ ДК "Укртрансгаз" залишок газу Позивача в ПСГ вiдповiдача станом на 01 липня 2012 року складає 328 193,746 тис. куб. м. газу.

У вiдзивi на позов ДК "Укртрансгаз" та у поясненнях представник Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зазначали, що 3,965 млрд.куб.м. природного газу, щодо яких Позивачем заявлені вимоги про визнання права власності, є предметом Договору поставки природного газу № 453/77/П-07 від 29 листопада 2007 року, укладеного мiж ЗАТ "Укргаз-Енерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який є укладеним з урахуванням протоколу розбіжностей до нього Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Також вiдповiдач та третя особа зазначають, що НАК "Нафтогаз України" протягом 19 - 27 лютого 2008 року здійснила часткову оплату поставленого за Договором № 453/77/П-07 від 29 листопада 2007 року природного газу на суму 3 342 677 360,64 грн., що становить вартiсть 3 858 122 530,74 куб. метрів природного газу. У зв'язку з проведенням операцiї поставки природного газу ЗАТ "Укргаз-Енерго" видало НАК "Нафтогаз Українии" податкові накладні на обсяг природного газу 3 858 122 530,74 куб. метрів, в яких позивач зазначив, що умовою поставки є Договiр № 453/77/П-07 від 29 листопад 2007 року, ЗАТ "Укргаз-Енерго" є продавцем, а НАК "Нафтогаз України" покупцем.

Вiдповiдач зазначає, що в нього вiдсутнi вiдомостi щодо підписання мiж позивачем та НАК "Нафтогаз України" актів приймання-передачi природного газу за Договором № 453/77/П-07 від 29 листопада 2007 року на обсяг 3,965 млрд. куб. м.

Однак, суди визнали дане твердження відповідача неспроможним з огляду на наступне.

Пунктом 2.11 Договору зберігання передбачено, що у випадку передачі поклажодавцем газу в ПСГ третiй особi або прийому газу в ПСГ вiд третьої особи поклажодавець зобов'язується скласти акт прийому-передачi газу з третьою особою та погодити цей акт зi Зберігачем, з врахуванням умов зазначених в пунктi 2.7. даного договору.

Таким чином, для передачі газу в ПСГ, що належить позивачу, третім особам (в даному випадку - НАК "Нафтогаз України"), вiдповiдач повинен був враховувати не наявність договору поставки газу мiж позивачем та третьою особою, а саме наявність акту прийому­передачi газу з такою третьою особою, який має бути погоджений зi зберiгачем, або доручення Позивача на вiдбiр природного газу на користь третьої особи.

За таких обставин вiдповiдач не мав права передавати третiй особi - НАК "Нафтогаз України" природний газ в ПСГ, який належить Позивачу, оскiльки він не отримав розпорядження на таку передачу вiд власника газу, тобто вiд Позивача.

В обґрунтування власної правової позиції щодо правомiрностi розпорядження газом позивача без його волевиявлення, відповiдач посилаеться на положення статті 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", постанову Кабінету Міністрів вiд 27 грудня 2001 року № 1729 "Про забезпечення споживачiв природним газом" (в редакції, яка дiяла в четвертому кварталі 2007 року) i затверджений нею Порядок забезпечення споживачiв природним газом, розпорядження Кабiнету Міністрів України вiд 16 травня 2007 року № 328-р, яким було затверджений прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу на 2007 рік, розрахункові баланси надходження та розподілу природного газу по Україні на листопад та грудень 2007 року, якi були викладені у додатках № 1 до листiв НАК "Нафтогаз України" № 6/1-1714-5799 вiд 23 жовтня 2007 року, № 6/1-1966-6432 вiд 30 листопада 2007 року, контракт купiвлi-продажу природного газу в 2006-2008 роках, укладений мiж Позивачем та компанією РОСУКРЕНЕРГО АГ.

Суди попередніх інстанцій відхилили дані твердження і зазначили, що норми Цивільного кодексу України, які регулюють відносини, пов'язані із договором зберігання, не передбачають додаткових підстав для розпорядження зберігачем річчю, окрім волевиявлення поклажодавця.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Сторони даної справи є сторонами у договорі №116-168-05/55 зберігання природного газу від 15.03.2006 р. (т.1, арк.12). Відносини зі зберігання регулюються розділом 66 Зберігання Цивільного кодексу України. Серед інших норм статтею 944 ЦК України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданого йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Якщо передане на зберігання майно збереглось і зберігач відмовляється виконати обов'язок щодо його повернення, то поклажодавець може вимагати примусового вилучення збереженого майна від зберігача. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст.953 ЦК України).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності (ст.950 ЦК України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовується зберігачем:

у разі втрати (нестачі) речі? у розмірі її вартості;

у разі пошкодження речі? у розмірі суми, на яку знизилась її вартість (ст.951 ЦК України).

З наведеного вбачається що правовідносини зі зберігання майна регулюються договором зберігання, укладеного сторонами, та відповідними положеннями Цивільного кодексу України, які регламентують права та обов'язки сторін по договору, відповідальність та відшкодування збитків. Серед засобів захисту прав на річ здану на зберігання відсутнє таке як "визнання права власності на річ"

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те що доводи касаційної скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст.392 ЦК України до правовідносин, що регулюються розділом 66 Зберігання Цивільного Кодексу України є обґрунтованими. Відповідно ст. 11110 ГПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень.

Оскаржуваними судовими рішеннями задоволена і друга позовна вимога: зобов'язано ДК "Укртрансгаз" не чинити перешкоди ЗАТ "Укргаз-Енерго" у здійсненні його права власності на природний газ, у тому числі, здійснювати на вимогу ЗАТ "Укргаз-Енерго" відбір з підземних сховищ газу природного газу, що належить йому, здійснювати за письмовими зверненнями ЗАТ "Укргаз-Енерго" передачу природного газу, що належить йому, третім особам, підписувати акти приймання-передачі природного газу. Суди задовольнили цю вимогу, посилаючись на ст.391 ЦК України, яка регулює захист знову ж таки право власності від порушень шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном. Такий негаторний позов є речове-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально визначеного майна. Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, яке збереглося до моменту пред'явлення позову до суду.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на розпорядження майном, а також вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права; підтверджують позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку що позовна вимога "усунути перешкоди" задоволена судами передчасно. Судами не дослідженні докази на підтвердження будь-яких триваючих перешкод що чинить відповідач. Також не досліджено чи перебувають сторони на момент передачі позову до суду в зобов'язальних правовідносинах, тобто чи діє договір зберігання майна (з огляду на п.9.1 договору).

За таких обставин є обґрунтованими доводи касаційних скарг про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оскільки суди припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого суду. Інші доводи касаційних скарг зводяться до схилення касаційного суду надати іншу оцінку обставинам справи, що виходить за межі його повноважень.

При повторному розгляді справи необхідно з'ясувати правовідносини сторін і підстави позову, правильно застосувати до них норми права що регулюють ці правовідносини. Ретельно і об'єктивно дослідити чи існує правовий зв'язок між договором зберігання та договором поставки газу від 29.11.2007; яким чином він впливає на дійсні права та обов'язки сторін у зобов'язальних відносинах, зокрема в частині реальних обсягів газу, який належить позивачу (поклажодавцю) та зберігався за договором зберігання від 15.03.2006 р. Надати правову оцінку всім доказам і обставинам справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Мати на увазі, що рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди, згідно ст.11128 ГПК України, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст.1115?11112, 11128 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"?задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 27.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 р. у справі №5011-74/9393-2012?скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

судді:Є.Чернов

В. Цвігун