Справа № 11-а-355 Головуючий у суді 1 інстанції - Безуматов М. В.
Категорія - ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач - Кадегроб А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2008 року Колегія суддів Судової палати апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Осетрова В.І., суддів - Кадегроб А.І., Борща B.C., за участю прокурора - Чабанюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2008 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Олексіївка, Бобринецького району, Кіровоградської області, українця, гр. України, освіта неповна середня, неодруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, судимого: 05 квітня 2006 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області судом за ст. ст. 186 ч. 2, 357 ч. ч. 1, З КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання, згідно ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 3 роки,
засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного новим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2006 року і остаточно призначено засудженому до відбуття покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.
Вказаним вироком суду також засуджено ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено обов»язки, відповідно вимог ст. 76 КК України.
Вироком суду вирішено питання про судові витрати та речові докази по справі, а також щодо цивільного позову, заявленого по справі.
Вказаним вироком суду підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що вони 26 листопада 2007 року о 04 годині 25 хвилин за
2
попередньою змовою між собою, знаходячись в стані алкогольного сп»яніння, на пероні залізничного вокзалу станції «Фундукліївка», розташованої в смт. Олександрівка, Кіровоградської області, вул. Вокзальна, 1, скоїли відкрите для потерпілого ОСОБА_4 викрадення його сумки, в якій знаходилися харчі та інші речі потерпілого на загальну суму 386, 60 грн. Після чого ОСОБА_2. з місця вчинення злочину зник разом із сумкою потерпілого і побіг через залізничну колію в напрямку технічного училища, а ОСОБА_3 залишився затриманий потерпілим. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся на місце події, напав на потерпілого і разом із ОСОБА_3, а подолавши опір потерпілого, засуджені зникли з місця пригоди. Викраденим майном засуджені розпорядилися на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 386, 60 грн.
В своїй апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 не оспорюючи кваліфікацію та сам факт вчинення злочину, просить вирок суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, в зв»язку із порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує, що судом першої інстанції в судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_5, яка є захисником засудженого, що на його думку є порушенням норм ст. 69 КПК України, не були оглянуті судом речові докази в справі і в судових дебатах не було надано потерпілому право виступу. Крім того, суд задовольнив частково цивільний позов потерпілого, при цьому не визнав потерпілого цивільним позивачем по справі, що на його думку є суттєвими порушеннями кримінально-процесуального законодавства. Також вважає, що при обранні міри покарання засудженому суд зважив на позитивну характеристику, щире каяття засудженого, але призначив йому суворе покарання, що не відповідає на його думку конкретним обставинам справи та ступеню тяжкості злочину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора і потерпілого, які вважають вирок законним та обґрунтованим і просять залишити вирок без змін, а апеляцію без задоволення, вивчивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи , судова колегія доходить наступних висновків.
Так, судова колегія вважає, що вина засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними інкримінованого їм злочину, крім визнання самими засудженими своєї вини в повному обсязі доведена матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції: показами потерпілого та іншими матеріалами кримінальної справи.
Кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України судова колегія визнає об"єктивною і такою, що відповідає матеріалам кримінальної справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції об"єктивно дав оцінку всім доказам в справі.
Доводи адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 щодо того, що судом при розгляді справи було допущено істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, яке не може бути усунуте в суді не знайшли свого підтвердження доказами по справі.
Так, в апеляції вказано, що суд, всупереч вимогам ст. 69 КПК України допитав в якості свідка ОСОБА_5, яка є захисником засудженого ОСОБА_2 , не оглянув і не представив учасникам судового розгляду речові докази по справі, частково
3
задовольнив цивільний позов, заявлений по справі потерпілім, але не визнав останнього цивільним позивачем по справі та не виніс про це свою ухвалу, а також суд не надав потерпілому слово для виступу в судових дебатах.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не були порушені норми ст. 69 КПК України, оскільки п. 2 ч. 1 вказаної норми закону передбачено, що не може бути допитаним в суді як свідок захисник підсудного про обставини, які стали відомі йому при надані юридичної допомоги підсудному. Як вбачається із матеріалів справи, суд не допитував ОСОБА_5 по зазначеним вище обставинам. Крім того, суд не поклав в основу обвинувачення підсудним показання даного свідка.
Щодо доводів адвоката засудженого про допущення судом суттєвого порушення судом вимог ст. 313 КПК України то судова колегія вважає, вказані доводи безпідставними, оскільки як вбачається із супровідного листа до кримінальної справи (а.с. 208) до суду дана кримінальна справа надійшла без речових доказів по справі і із матеріалів справи - показань самих засуджених, вони сумку разом із викраденим майном віднесли до свого знайомого ОСОБА_6 і залишили там . В судовому засіданні учасниками процесу не заявлялися суду клопотання про огляд речових доказів, як передбачає вказана норма закону.
Відповідно до діючого законодавства підставою для визнання особи потерпілим є фактичні данні, які свідчать про заподіяння моральної, майнової або фізичної шкоди, а тому на думку колегії суддів, судом не було допущено суттєвого порушення норм кримінально-процесуального права при вирішенні цивільного позову. Учасниками процесу заперечень суду щодо цього, а також щодо суми позову не заявлено, а тому вказані доводи апеляції не підлягають задоволенню.
При призначенні покарання засудженим судом першої інстанції були в повній мірі враховані характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання, а тому судова колегія не знайшла підстав для задоволення апеляції адвоката і в цій частині. Крім того, судом було призначено покарання засудженим в мінімальних межах, передбачених санкцією ст. 186 ч. 2 КК України і суд мотивував своє рішення у вироку.
Як вбачається із протоколу судового засідання а.с. 256 КПК України потерпілий відмовився від виступу в судових дебатах. Свою думку щодо міри покарання та цивільного позову, заявленого ним по справі, він висловив в ході судового слідства, а тому і в цій частині апеляція не підлягає задоволенню.
На підстав викладеного та керуючись ст. ст. 362-365 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2008 року відносно ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вказаний вирок - без змін.