ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 грудня 2014 року Справа № 29/5005/952/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого судді:Волковицької Н.О.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Добролюбової Т.В.,

Коробенка Г.П.,

Мачульського Г.М.,

розглянувши заявуФізичної особи - підприємця ОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 30.07.2014

у справі№ 29/5005/952/2012

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укргранкорк"

до боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Колошин В.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 порушено провадження у справі №29/5005/952/2012 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранкорк" в порядку норм статей 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2012 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 визнано банкрутом, відносно неї відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина В.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2014 відмовлено Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" в задоволенні вимог викладених в пункті 3 скарги за №26-52-1769 від 04.09.2013 щодо встановлення нікчемності та визнання недійсним договору про утримання матері (виплата аліментів) від 01.09.2010, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2014 скасовано. При цьому вимоги Банку про визнання недійсним договору від 01.09.2010, що містяться в пункті 3 скарги за №26-52-1769 від 04.09.2013, задоволено та визнано недійсним договір про утримання матері (виплата аліментів) від 01.09.2010.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі

№ 29/5005/952/2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 залишено без змін.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулась із заявою в порядку розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.07.2014 у справі № 29/5005/952/2012, в якій просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 11.12.2008 у справі № 2-7/8282-2008 мотивовано різним застосуванням судом касаційної інстанції положень Сімейного кодексу України та пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2014 повідомлено заявника про недоліки поданої заяви, які зобов'язано усунути у строк до 05.12.2014 та надати суду документи, що засвідчують особу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (копію документу про реєстрацію заявника, як суб'єкта підприємницької діяльності та паспорту або інший відповідний документ), які заявником усунуто 04.12.2014.

Дослідивши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 29/5005/952/2012 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України, з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові від 30.07.2014 у справі № 29/5005/952/2012, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення вимоги кредитора, заявленої у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, про визнання недійсним договору про утримання боржником матері. При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що даний спір є підвідомчим саме господарським судам (в частині, що стосується доводів заявника) з огляду на те, що відповідно до положень частини другої статті 41 ГПК України та статей 1, 12, 22, 23, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) всі спори за вимогами до боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, підлягають вирішенню у межах провадження у такій справі; при цьому справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

Водночас у справі від 11.12.2008 у справі № 2-7/8282-2008, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України припинив провадження у справі за позовом фізичної особи про визнання недійсним укладеного відповідачами (товариство та учасник товариства) усного договору передачі корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки даний спір виник не через порушення відповідачами корпоративних прав позивача, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України є ознакою підвідомчості спору господарським судам, а з майнових претензій позивача до свого чоловіка, що надає їй право позиватися до нього шляхом подачі позову відповідно до приписів сімейного та цивільного законодавства.

Таким чином, не вбачається однакового матеріально-правового регулювання при вирішенні даних спорів, а зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Окрім того, Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що в заяві заявник фактично порушує питання оцінки дій суду касаційної інстанції щодо правильності застосування положень статті 12, пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України стосовно підвідомчості спору у даній справі господарським судам та наявності підстав для припинення провадження у справі. При цьому колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним, а тому неоднакове застосування норм процесуального права Верховним Судом України не переглядається.

З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 86, 11116, 11118, 11119, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 29/5005/952/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:Н.Волковицька

Судді:С.Бакуліна

Т.Добролюбова

Г.Коробенко

Г.Мачульський