ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 грудня 2014 року Справа № 902/326/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВолковицької Н.О.,
суддів:Бакуліної С.В.,
Добролюбової Т.В.,
Мачульського Г.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 01.10.2014
у справі№ 902/326/14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро"
простягнення заборгованості 3 162 570,93 грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" про стягнення з відповідача 3 162 570,93 грн., з яких: 3 025 947,35 грн. заборгованість за поставлену продукцію; 111 006,66 грн. пені за несвоєчасну оплату продукції; 3% річних у сумі 25 616,92 грн. за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.05.2014 позовні вимоги задоволені, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" 3 025 947, 35 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 111 006,66 грн. пені за несвоєчасну оплату та 3% річних 25 616,92 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 рішення господарського суду Вінницької області від 06.05.2014 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014 у справі №902/326/14 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення господарського суду Вінницької області від 06.05.2014 залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2014 у справі №902/326/14, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 27.06.2012 у справі №5013/1661/11, від 29.05.2014 у справі №922/4518/13, від 04.08.2010 у справі №10/87, від 18.02.2014 у справі №902/816/13, від 10.09.2009 у справі №10/143-3333(17/316-4973), від 23.09.2014 у справі №903/164/14, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У постанові від 01.10.2014 у справі №902/326/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію, пені за несвоєчасну оплату та 3% річних, виходячи при цьому з встановлених судом першої інстанції обставин справи, стосовно того що: факт поставки позивачем відповідачу товару (насіння), відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки, підтверджується погодженими сторонами специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями покупця на отримання матеріальних цінностей, які оформлені у відповідності з приписами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату та 3% річних, з огляду на наявність підстав для їх нарахування у зазначений позивачем період відповідно до умов договору поставки (п. 6.2) та норм чинного законодавства.
Водночас у постанові від 27.06.2012 у справі №5013/1661/11 суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-1 суми штрафу та 30% річних за користування чужими грошовими коштами (в частині вимог, що були предметом перегляду в суді касаційної інстанції), з огляду на те, що позивач на виконання договору поставки, укладеного сторонами, перерахував грошові кошти, а відповідач-1 свій обов'язок щодо поставки товару виконав з порушенням строків, передбачених договором, у зв'язку з чим позивачем на підставі пункту 6.9 договору поставки за відповідний період нараховані відповідачу-1 30% річних за користування чужими грошовими коштами та штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару за невиконання строку поставки товару відповідно до пункту 6.7 договору поставки.
У постанові від 29.05.2014 у справі №922/4518/13, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача штрафу, що становить 20% від вартості товару, визначеного у специфікації до договору купівлі-продажу. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що умови специфікації суперечать положенням чинного законодавства, оскільки умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу та законом не передбачена можливість для позивача розірвати договір чи відмовитися від виконання частини зобов'язання за цим договором в односторонньому порядку, а специфікацією умови договору змінені чи доповнені не були, отже посилання на умови такої специфікації є безпідставними і позивач не мав права в односторонньому порядку відмовлятися від виконання замовлення. Крім того, в даному спорі відповідно до умов специфікації штраф обчислюється від суми вартості товару в цілому, що суперечить положенням частини другої статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У постанові від 04.08.2010 у справі №10/87 суд касаційної інстанції підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для: припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача оформити належним чином видаткову накладну №ЦК002081 від 16.06.2008 та передати її позивачу; відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлену за вказаною накладною продукцію згідно укладеного між сторонами договору поставки, пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про те, що спірна накладна не може бути належним і допустимим доказом наявності обставин, на які посилається позивач, оскільки складена з порушенням вимог щодо форми первинного бухгалтерського документу, визначених частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме в накладній відсутній підпис представника відповідача, відтиск печатки товариства відповідача, крім того довіреність на отримання від позивача фарби, вказаної у видатковій накладній, не видавалась, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу і як наслідок про стягнення штрафних санкцій, трьох відсотків річних та пені.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.
Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2014 у справі №902/816/13, від 10.09.2009 у справі №10/143-3333(17/316-4973), від 23.09.2014 у справі №903/164/14, на які також посилається заявник, не можуть бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судом касаційної інстанції скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні постанови не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В :
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" у допуску справи №902/326/14 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяН. Волковицька
СуддіС. Бакуліна
Т. Добролюбова
Г. Мачульський
Н. Мележик