ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/55553/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року

у справі№ 806/3254/14

за позовомБагатопрофільного малого приватного підприємства «Сприяння»

доЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

проскасування акта та податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року у справі № 806/3254/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 27.06.2014 року № 0004621501 та № 0004631501.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 75.1 ст. 75, п. 87.9 ст. 87, п. 102.1 ст. 102, пп. 129.1. п. 129.1 ст. 129, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.01.2014 року позивачем в електронному вигляді подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за період грудень 2013 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5), яка прийнята відповідачем, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

У вказаній податковій звітності платником податків визначено суму податкового кредиту за грудень 2013 року в розмірі 1 702,00 грн. та відповідно нараховано суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 239,00 грн. (рядок 25 податкової декларації).

Платіжним дорученням № 003 від 30.01.2014 року позивачем у встановлені законодавством строки сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 239,00 грн.

06.06.2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку Багатопрофільного малого приватного підприємства «Сприяння» щодо своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт № 3484/15-01, яким зафіксовано порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 року та березень 2014 року, у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного ним у податковій декларацій з ПДВ за грудень 2014 року в сумі 1 941,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 року:

- № 0004621501 про застосування штрафу 10% за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 19,47 грн., що становить 194,74 грн.;

- № 0004631501 про застосування 20% штрафу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 339,81 грн., що становить 1 699,07 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено порушень показників податкової звітності підприємства за грудень 2013 року, нарахування грошових зобов'язань за вказаний період в результаті проведення камеральної перевірки в червні 2014 року є неправомірним. Також суди дійшли висновку про відмову в позові в частині скасування акта перевірки, оскільки він не порушує права платника.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги встановлено ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України до ухвали суду апеляційної інстанції.

Оскаржені судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Підставою для визначення позивачу штрафних санкцій став акт перевірки від 06.06.2014 року № 3484/15-01.

Проте, в матеріалах справи наявні лише копії першого аркуша акта та останнього з підписами керівника позивача та перевіряючого, а решта аркушів, які дають змогу встановити зміст порушення з посиланням на обставини, встановлені під час проведення перевірки, відсутні.

Крім того, в матеріалах справи наявні дві копії податкових декларацій за грудень 2013 року з додатком 5, які мають різні показники.

Вирішуючи спір та посилаючись на зміст копії декларації, наданої позивачем, суди першої та апеляційної інстанції не зазначили мотивів відхилення іншого примірника.

Отже, у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі в частині задоволення позову підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити яка саме декларація подавалась платником, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Колегія суддів погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині відмови в позові про скасування акта Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету № 3484/15-01 від 06.06.2014 року, оскільки акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року у справі № 806/3254/14 скасувати в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирській області від 27.06.2014 року № 0004621501 та № 0004631501.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року у справі № 806/3254/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надсилання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак