ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/54429/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Рибченко А. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову та ухвалуІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року

у справі№ 809/666/14 (876/6277/14)

за позовомКалуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

доВідкритого акціонерного товариства «Калуський молокозавод»

простягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 809/666/14 (876/6277/14), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 72, 107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Запереченнях на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сума невиконаного відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість станом на 11.12.2013 року згідно із даними карток особових рахунків становить 541 221,95 грн., в тому числі пеня 62,95 грн., податок на додану вартість 459 831,95 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 року № 0000842302/0, прийнятим на підставі акта перевірки від 24.03.2008 року № 370/23-02/00445682, та поданими платником податку податковими деклараціями за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, 2013 року та за вересень, жовтень, грудень 2012 року, уточнюючими розрахунками з ПДВ за липень 2012 року та січень 2013 року, сума пені підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку з ПДВ; податок на прибуток 81 220,00 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 року № 0000832302/0, прийнятим на підставі акта перевірки від 24.03.2008 року № 370/23-02/00445682; комунальний податок 170,00 грн., підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 року 30000852302/0, прийнятим на підставі акта перевірки від 24.03.2008 року № 370/23-02/00445682.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та обрано невірний спосіб захисту.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач звернувся до суду з вимагаю про стягнення з відповідача 473 936,00 грн. податкового боргу, вважаючи, що він виник 06.02.2013 року з винесенням Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали у справі № 26389/10, якою в задоволенні апеляційної скарги ВАТ «Калуський молокозавод» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2009 року залишено без розгляду позовну заяву ВАТ «Калуський молокозавод» до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області у справі № 2а-4593/08/0970 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000842302/2 від 04.04.2008 року про стягнення ПДВ на суму 392 716,00 грн., № 0000832302/0 від 04.04.2008 року про стягнення податку на прибуток на суму 81 220,00 грн.

Не погоджуючись з такими доводами позивача, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що провадження у справі № 2а-4593/08 відкрито помилково, оскільки станом на дату подання позовної заяви єдиною повноважною особою, яка мала права діяти від імені ВАТ «Калуський молокозавод», був арбітражний керуючий Ватутін І. П., а не голова правління.

Судом апеляційної інстанцій зазначено, що у зв'язку з тим, що керуючий санацією не оскаржував від імені відповідача донараховані суми податкового боргу, а тому станом на 15.04.2008 року сума податкового боргу 473 936,00 грн. є узгоджена, а тому позивачем пропущено строк, встановлений ч. 1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі № 26389/10, відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ВАТ «Калуський молокозавод» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2009 року, якою залишено позовну заяву ВАТ «Калуський молокозавод» до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000842302/2 від 04.04.2008 року про стягнення ПДВ на суму 392 716,00 грн., № 0000832302/0 від 04.04.2008 року про стягнення податку на прибуток на суму 81 220,00 грн. без розгляду у зв'язку із повторною неявкою товариства.

З урахуванням положень п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу, яким визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, датою узгодження вищевказаних податкових повідомлень-рішень є саме ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року.

Щодо посилань судів першої та апеляційної інстанції на ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2006 року відкрите провадження у справі № Б-12/191про банкрутство ВАТ «Калуський молокозавод».

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тобто, вирішуючи питання які норми законодавства Податкового кодексу України чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» слід застосувати при розгляді даної справи, слід було визначити, на якій стадії знаходить справи про банкрутство ВАТ «Калуський молокозавод».

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що спірні вимоги, що заявлені позивачем до стягнення, виникли в 2008 році в процедурах банкрутства відповідача, є по своїй суті майновими вимогами, що виникли в процедурі банкрутства, позивач, як кредитор в справі про банкрутство ВАТ «Калуський молокозавод» повинен був звернутись із заявою до Господарського суду Івано-Франківської області про визнання цієї поточної вимоги в процедурі банкрутства, яка мала погашатись в четверту чергу згідно статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При цьому, судами вказано, що згідно із долученими до справи ухвалами ВАТ «Калуський молоказавод» перебував у стані санації, яка припинена у зв'язку із погашенням усіх вимог кредиторів, в т.ч. і вимог позивача.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.2008 року у справі № Б-12/191921/127 в якій зазначено, що постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2008 року постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2008 року про припинення процедури санації ВАТ «Калуський молоказавод» та постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, вирішуючи спір судоми не надано оцінки вказаним обставинам, не з'ясовано з посиланням на відповідні докази на якій стадії перебуває провадження у справі про банкрутство ВАТ «Калуський молоказавод».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року у справі № 809/666/14 (876/6277/14) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

А. О. Рибченко