У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.09.06 Справа №02-7/1178
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
секретарі Соколові А.А.
за участю представників:
позивача: Самчук Т.В., довіреність № 02 від 01.09.2006р.;
відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Партнер», м. Київ
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.07.2006 року
у справі № 02-7/1178
за позовом Приватного підприємства «Агро-Партнер», м. Київ
до відповідача Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор»,
м. Вільнянськ Запорізької області
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємством «Агро-Партнер», м. Київ було подано позов до Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор», м. Вільнянськ Запорізької області про стягнення суми 10.946,41 грн. заборгованості за договором № 04/04 купівлі-продажу партії товарів від 20.10.2004р., укладеного між сторонами, у т.ч.: 5122,80 грн. основного боргу, 1992,20 грн. збитків, 240,84 грн. 3-х % річних, 933,10 грн. витрат від інфляції, 957,47 грн. неустойки, 1700,00 грн. компенсації моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2006р. у справі № 02-7/1178 (суддя Кутіщева Н.С.) позовна заява з доданими документами була повернута заявнику без розгляду на підставі п.4 ст.63 ГПК України, тобто у зв’язку з тим, що державне мито за подання позовної заяви до господарського суду сплачено не у встановленому розмірі.
Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою суду, у поданій апеляційній скарзі ПП «Агро-Партнер», позивач у справі, вказує на те, що ухвала не ґрунтується на матеріалах справи та прийнята з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що висновок суду про сплату позивачем за подання позовної заяви державного мита платіжним дорученням № 37 від 01.06.2006р. в сумі 102,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки вищевказане платіжне доручення свідчить про сплату державного мита в сумі 120,00 грн., в той час, коли судом встановлено, що розмір державного мита, що підлягає сплаті, повинен становити 109,41 грн. Таким чином, у господарського суду не було правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду. Просить оскаржувану ухвалу суду від 19.07.2006р. у справі № 02-7/1178 скасувати та передати справу на розгляд господарського суду Запорізької області.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
УНСП «Алкор», відповідач у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надало. Відповідач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, відповідно до ст.75 ГПК країни, у відсутності відповідача.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2684 від 26.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 27.09.2006р. за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням представника позивача розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Виходячи з матеріалів справи при подачі позовної заяви позивачем було сплачене державне мито в розмірі 120 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення від 01.06.2006р. № 37.
Згідно з ч.1 ст.46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Виходячи з цього при вирішенні питання про порядок і розмір сплати державного мита слід керуватись приписами Декрету КМУ “Про державне мито”. В свою чергу відповідно до п.п. “г” п.2 ст.3 зазначеного Декрету, розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи із матеріалів справи, позивачем було заявлено вимоги майнового характеру, а саме – про стягнення суми 10.946,41 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 04/04 від 20.10.2004р. Відповідно, розмір державного мита за подання позовної заяви, в даному випадку, має складати 1% від ціни позову, тобто 109 грн. 46 коп.
Як свідчить надане позивачем платіжне доручення № 37, державне мито по даній справі сплачено в розмірі 120 грн. 00 коп., тобто в більшому розмірі, ніж встановлено Декретом КМУ “Про державне мито”. Посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на сплату державного мита позивачем в сумі 102 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 37 від 01.06.06р.) не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки зазначене платіжне доручення в дійсності свідчить про сплату державного мита в розмірі 120 грн. 00 коп.
Таким чином відсутні підстави для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки скаржником фактично сплачено державне мито за подання позовної заяви в більшому розмірі, аніж встановленому законодавчо.
У відповідності з п.14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993р. №15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
З платіжного доручення № 37 від 01.06.2006р. вбачається, що документ містить помітку кредитної установи “Кошти в сумі 120,00 грн. зараховані до бюджету 01.06.2006р. повністю”. Вказана помітка скріплені підписами директора та головного бухгалтера банку. На лицьовій стороні названого платіжного доручення також є відмітка банку про дату виконання платіжного доручення, а саме - 01.06.2006р.
Отже, позивачем дотриманий також і порядок сплати державного мита за подання позовної заяви до господарського суду.
Інших підстав для повернення позовної заяви без розгляду місцевим господарським судом не встановлено.
З огляду на викладене, у зв’язку з невідповідністю висновків викладених в ухвалі місцевого господарського суду обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Згідно ч.4 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви, справа передається на розгляд місцевого господарського суду
Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Партнер», м. Київ задовольнити. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.07.2006р. у справі № 02-7/1178 –
скасувати.
Справу № 02-7/1178 передати на розгляд господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.