У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.12.06 Справа №14/271д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Юхименко О.В. , Яценко О.М.
при секретарі: Шерник О.В.
За участю представників позивача: Седляров В.С. – дов. №157 від 30.08.06р.
представників відповідача -1: Прохода І.В. – дов. №22/81 від 22.08.06р.
представників відповідача -2: Шонія М.В. – дов. №б/н від 20.11.06р.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006 року № 14/271д/06
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя
до відповідача – 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача – 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Добро”, м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору купівлі - продажу
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №3455 від 04.12.2006р. справу № 14/271д/06 передано для розгляду колегії у складі: головуючий – Антонік С.Г. (доповідач), судді: Юхименко О.В., Яценко О.М.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням представника відповідача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою у судовому засіданні 05.12.2006р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі №14/271д/06 (суддя Хоролець Т.Г.) відмовлено ВАТ «Запоріжжяобленерго» у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі – продажу державного майна від 24.09.03р. №803, укладеного між РВ ФДМУ по Запорізькій області та ТОВ «Добро».
Рішення господарського суду мотивоване ст.225 ЦК УРСР, відповідно до якої право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Матеріалами справи встановлено, що власником спірного об’єкту на час укладення договору була держава в особі Фонду державного майна України. Оскаржуваний договір укладено на виконання наказу ФДМУ №1329 від 29.07.03р., який не скасовувався та недійсним не визнавався. ВАТ «Запоріжжяобленерго» - позивач у справі, не є стороною оскаржуваного договору, на момент його укладення був балансоутримувачем приміщення. Тому позивачем, відповідно до ст.33 ГПК України не доведено, яким чином при укладенні спірного договору були порушені його права та охоронювані законом інтереси, як балансоутримувача об’єкту приватизації.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Просить рішення суду скасувати, прийняти інше, яким позов задовольнити.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального права. Вказує, що відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України у справі №1-2/2004 власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Отже, РВ ФДМУ по Запорізькій області не могло виступати в якості власника за договором купівлі – продажу нерухомого майна, оскільки вказане майно не є об’єктом приватизації передається у власність квартиронаймачів, а не суб’єктів господарювання, на безоплатній основі. Таким чином, невідповідність спірного договору ст.48 ЦК УРСР (ст.ст.203,215 ЦК України) тягне за собою визнання такого договору недійсним.
Представник ВАТ «Запоріжжяобленерго» у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
РВ ФДМУ по Запорізькій області відзив на апеляційну скаргу не надало. Його представник у судовому засіданні вказала на законність та обґрунтованість рішення господарського суду.
ТОВ «Добро» у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вказали на безпідставність вимог апеляційної скарги. Просять провадження у справі припинити на підставі п.1 ст.80 ГПК України, оскільки позивачем без відповідних повноважень заявлені вимоги щодо захисту інших осіб.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
24.09.03р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та ТОВ «Добро» укладено договір №803 купівлі – продажу державного майна шляхом викупу, за умовами якого РВ ФДМУ по Запорізькій області передало у власність ТОВ «Добро» державне майно – нежитлове підвальне приміщення №90, загальною площею 193кв.м., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,216.
Відповідно до п.1.4 договору, об’єкт нерухомості продано за ціною 66951грн.
Право власності на об’єкт приватизації, відповідно до п.1.2 договору, перейшло до ТОВ «Добро» 09.10.03р., тобто з моменту його нотаріального посвідчення.
13.10.03р. сторонами підписаний акт прийняття – передачі державного майна.
ТОВ «Запоріжжяобленерго» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі – продажу державного майна від 24.09.03р. №803, укладеного між РВ ФДМУ по Запорізькій області та ТОВ «Добро», на підставі ст.48 ЦК УРСР. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зазначений договір укладений з порушенням чинного законодавства, а саме: ст.1, ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». На думку позивача, орган приватизації не мав права здійснювати відчуження підвального приміщення, оскільки співвласниками його є квартиронаймачі, тому це приміщення не могло бути об’єктом приватизації.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог. виходячи з наступного:
Відповідно до ст.225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Як вбачається з матеріалів справи, власником спірного об’єкту на час укладення договору була держава в особі Фонду державного майна України.
Оскаржуваний договір №803 купівлі – продажу укладений на виконання наказу Фонду державного майна України від 29.07.03р. №1329, яким до переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, включене нежитлове приміщення №90, що знаходиться на балансі ВАТ «Запоріжжяобленерго» і орендується ТОВ «Добро» та знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 216.
Зазначений наказ не скасовувався та недійсним не визнавався, тому є чинним.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 207 ГК України визначено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.
ВАТ «Запоріжжяобленерго» не є учасником оскаржуваного договору і не є органом державної влади, а є лише балансоутримувачем спірного приміщення.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вказаної статті, позивачем не доведено, яким чином були порушені його права та охоронювані законом інтереси при укладенні договору №803 купівлі – продажу державного майна від 24.09.03р. Як вбачається з позовних вимог та вимог апеляційної скарги, позивачем заявлені вимоги щодо захисту прав та інтересів квартиронаймачів багатоповерхового будинку, без відповідних на те повноважень.
Доводи апеляційної скарги спростовуються на підставі вищевикладеного.
Пунктом 146 Закону України «Про Державну програму приватизації», на яку посилався позивач в обґрунтування позовних вимог зазначено, що фінансова підтримка підприємств, з балансів яких виділені об’єкти приватизації, в тому числі групи Ж, здійснюється шляхом перерахування на безповоротній основі відповідно до п.127 цієї Програми 30 відсотків коштів, отриманих від продажу об’єкта приватизації, в тому числі групи Ж, цьому підприємству в порядку, встановленому Фондом.
Законом України «Про Державний бюджет на 2001 рік» було частково змінено п.127 Державної програми приватизації на 2000-2002 рік, зокрема встановлено, що кошти, одержані від приватизації державного майна, та інші надходження, пов’язані з приватизацією та кредитуванням підприємств, зараховуються до Державного бюджету України в повному обсязі. З 25.03.05р. зазначений пункт виключено.
За таких обставин апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006 року № 14/271д/06 слід залишити без змін.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, віднести на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006 року №14/271д/06 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Юхименко О.В. Яценко О.М.