Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - Піскунова В.М.

суддів - Іващука В.Я., Маринича В.К.

за участю секретаря - Степанюк В.О.

прокурора - Козінської Ю.В.

представника заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2

слідчого - Марчука В.Я.

працівника УБОЗ УМВС України

в Рівненській області - Воронцова П.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2015 року за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями СУ УМВС України Марчука В.Я. від 16.01.2015 року накладено арешт на майно, а саме грошові кошти в сумі 90 євро, 54 215 доларів США, 85 340 гривень, 2000 доларів США та 20 810 гривень, які були вилучені згідно ухвали слідчого судді від 16.04.2014 року у ОСОБА_5

Відповідно до ухвали, розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку що у ході досудового слідства отримано достатні дані про те, що тимчасово вилучені у ОСОБА_5 кошти відповідають критеріям ч.2 ст.167 КПК України.

Зазначає, що є достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти набуті в результаті вчинення організованою групою, до складу якої увійшли ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.2 ст.209 КК України, шляхом здійснення незаконної діяльності по конвертації, реконвертації коштів та можуть мати значення доказового факту чи обставин, зокрема мати значення речового доказу у кримінальному провадженні.

Вказує, що грошові кошти на які слідчий просив накласти арешт - постановою від 08 травня 2014 року прилучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів та передані на зберігання у касу УФЗБО УМВС України в Рівненській області.

В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 просить ухвалу слідчого судді від 19.01.2015 року скасувати як незаконну, постановлену з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та повернути належні їй грошові кошти. Свої вимоги мотивує тим, що рішення про накладення арешту на її грошові кошти суперечить матеріалам кримінального провадження, даючи підстави стверджувати, що оскаржувана ухвала слідчого судді є упередженою й підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги вказує, що вилучені вищезазначені кошти, на які слідчим суддею було накладено арешт, належать виключно їй, що підтверджується договором банківського вкладу від 30.12.2009 року, квитанціями про внесення коштів в банк, договорами купівлі - продажу нерухомості. Стверджує, що по закінченню дії договору в березні 2010 року вказані кошти були зняті нею з депозиту, їх частину вона також отримала від продажу квартири та гаражу. Гроші протягом тривалого часу зберігала по місцю проживання, однак у зв'язку з подіями у грудні 2013 року, котрі були пов'язані з масовими заворушеннями та порушеннями громадського порядку, вирішила тимчасово передати їх на зберігання своїй знайомій гр.ОСОБА_5, щоб остання зберігала їх по місцю роботи в сейфі цілодобово охоронюваного приміщення з сигналізацією. Дані кошти вона зберігала в приміщенні ТОВ "Стріла -1" с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області по вул.Стуса, 1, де фактично проводився обшук, хоча згідно ухвали суду обшук мав проводитись за адресою м.Тернопіль, вул.Стуса,1, чим слідчим було порушено вимоги КПК України.

Крім того покликається на порушення слідчим та слідчим суддею приписів п.5 ч.3 ст.171 КПК України, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Також вказує на те, що твердження слідчого судді, що в нього є достатньо доказів про те, що вказані кошти знаходяться станом на 16 квітня 2014 року у володінні ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки вказані кошти, які належать ОСОБА_1 були вручені 08 травня 2014 року ОСОБА_5 і перебували в неї лише 5 хвилин в кабінеті СУ УМВС в Рівненській області (тобто через 22 дні після прийняття Ухвали) про що свідчить її розписка, що є в матеріалах кримінального провадження. І суддя ніяк не міг знати, та не мав жодних документів, які б станом на 16 квітня 2014 року свідчили, що кошти та інші предмети, що вона згідно ухвали переховувала, є в ОСОБА_5 Тим більше ОСОБА_5 вказані кошти не належать, а є власністю ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, доводи представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1, і просив її задовольнити покликаючись на викладені в скарзі обставини, позицію прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого про накладення арешту, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з пред'явлених в апеляційний суд матеріалів в провадженні СУ УМВС України в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12013190020000126 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ст.366, ч.2 ст.209 КК України відносно посадових осіб ряду фіктивних товариств і підприємств під керівництвом ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ін.. В ході проведення слідчих (розшукових) дій із здійсненням судового контролю було проведено обшук в офісних та виробничих приміщеннях ТОВ "Тернова-сервіс" по вул.Стуса,1-а, 1-б в м.Тернопіль, в ході якого було вилучено ряд документів підприємств, в тому числі й грошові кошти в сумі 54215 доларів США, 90 євро, 85 340 гривень, 2000 доларів США, 20 810 гривень. Зазначені кошти передано слідчим на зберігання в касу УФЗБО УМВС України в Рівненській області.

За змістом положень ч.1 ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального - процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно приписів ч.1 ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Так, щодо твердження заявниці ОСОБА_1 про суперечність доказів, то з наданих матеріалів вбачається таке: з клопотання слідчого про арешт майна від 16.01.2015 року та ухвали слідчого судді від 19.01.2015 року вбачається, що згідно ухвали слідчого судді від 06.02.2014 року обшук проводився в офісних та виробничих приміщеннях за місцем реєстрації ТОВ "Тернова -сервіс" по вул.Стуса, 1-а та 1-б в м.Тернопіль; в свою чергу заявниця ОСОБА_1 стверджує, що обшук фактично проводився за іншою адресою в приміщенні ТОВ "Стріла -1" с.Байківці по вул.Стуса,1 Тернопільського району та області, у зв'язку з чим по діях слідчого ОСОБА_11 проводилась перевірка і прокуратурою його дії визнано неправомірними.

Поряд з тим, прокурором Козінською Ю.В. та оперативним працівником УБОЗ Воронцовим П.Ю. не було надано вичерпної відповіді щодо законності підстав та місця проведення зазначеного обшуку та вилучення грошових коштів.

Крім того при апеляційному розгляді знайшло своє підтвердження покликання заявниці на те, що після проведення обшуку в лютому 2014 року слідчим не було повернуто документи, речі та грошові кошти ОСОБА_5, оскільки згідно наданої в судовому засіданні прокурором розписки, ОСОБА_5 отримала зазначені кошти лише 08.05.2014 року, тобто через 3 місяці.

В той же день 08 травня 2014 року на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 16 квітня 2014 року про тимчасовий доступ до речей, документів і грошових коштів, які нібито переховувала ОСОБА_5, у останньої вилучено зазначені грошові кошти. Тобто слідчий суддя постановив ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів ще до повернення цього майна слідчим ОСОБА_5.

Постановою слідчого про визнання грошових коштів речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 08 травня 2014 року грошові кошти, які були вилучені у ОСОБА_5, прилучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.

На думку колегії суддів зазначена постанова слідчого від 08 травня 2014 року суперечить вимогам ч.1 ст.159 КПК України, зокрема - що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомлення з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх.

Згідно ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч.5 ст.171, ч.6 ст.173 КПК України; у разі скасування арешту.

Процесуальне вирішення питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно визначено ст.171 КПК України, відповідно до якої клопотання слідчого про накладення арешту підлягає внесенню до суду не пізніше наступного робочого дня після вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Поряд з цим з наданих матеріалів вбачається, що вилучення зазначених коштів мало місце в ході обшуку 6 лютого 2014 року згідно ухвали суду від 14 січня 2014 року, повторно вилучено 08 травня 2014 року згідно ухвали від 16 квітня 2014 року, а подання про арешт подано 16 січня 2015 року, тобто по спливу майже одного року з моменту вилучення, а не 24 годин, як визначає закон.

Крім того, в судовому засіданні прокурор та слідчий не довели, що вказані грошові кошти мають відношення до кримінального провадження та можуть бути речовим доказом.

Натомість, належність зазначених грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується договором банківського вкладу від 30.12.2009 року, квитанціями про внесення коштів в банк, договорами купівлі - продажу нерухомості.

Відтак вищенаведені обставини свідчать не лише про те, що вилучені грошові кошти не являються речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а і про недопустимість даних доказів досудового слідства, оскільки вони отримані з порушенням процесуальної форми їх збирання та одержання.

Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170 -174 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.100 КПК України передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

З огляду на викладене, на думку колегії суддів покликання слідчого судді в зазначеній ухвалі на те, що слідчим в судовому засіданні доведено, що вказані грошові кошти можуть мати значення доказового факту чи обставин, зокрема мати значення речового доказу у кримінальному провадженні є безпідставними.

При постановленні ухвали від 19.01.2015 року слідчим суддею не було враховано усіх обставин, а тому ухвала слідчого судді не може залишатися чинною і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 309, 405, 407 , 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 січня 2015 року про арешт майна, а саме грошових коштів: 90 євро, 54215 доларів США, 85340 гривень, 2000 доларів США та 20810 гривень - скасувати, кошти повернути ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і :

Піскунов В.М. Іващук В.Я. Маринич В.К.