ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015р.                                                                                             Справа №  9104/178377/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді                                                                                                    Левицької Н.Г.,

судді                                                                                                                                    Іщук Л.П.,

судді                                                                                                                                 Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Інституту біології тварин Української академії аграрних наук, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2012р. у справі №2а-4631/12/1370

за позовом Інституту біології тварин Української академії аграрних наук, м.Львів

до Державної фінансової інспекції у Львівській області, м.Львів

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2005р. позивач: Інститут біології тварин Української академії аграрних наук звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до відповідача: Контрольно-ревізійного управління у Львівській області, та згідно поданих уточнень, просив визнати протиправною та скасувати вимогу №07-15м/6090 від 31.10.2008р. в частині відшкодування незаконних видатків активів внаслідок завищення вартості науково-дослідних робіт в розмірі 14149,57грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що кошти, передбачені на певні витрати згідно кошторису, зекономлено шляхом використання для виконання завдання власних засобів; проте, передбачені кошти використані для виконання цього ж завдання шляхом придбання комп'ютера, монітора, принтера, використання послуги зв'язку. Вважає, що підстав для повернення зекономлених коштів не було, тому вимога №07-15м/6090 від 31.10.2008р. в частині відшкодування незаконних видатків активів внаслідок завищення вартості науково-дослідних робіт в розмірі 14149,57грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

За наслідками розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити повністю. Свої висновки суд обґрунтовував тим, що витрати при виконанні таких державних замовлень повинні нестися відповідно до попередньо затвердженого кошторису. Кошторис повинен бути підставним та обґрунтованим. Посилання позивача на те, що вони зекономили, бо не купували те, чого їм не потрібно, вказують на те, що попередньо поданий ними кошторис не був підставний, адже в ньому були передбачені непотрібні витрати. В разі ж, якщо виникли потреби в зміні кошторису, то такі зміни повинні відбуватися в передбаченому законом порядку. Разом з тим, жодних змін в кошторис внесено не було, а зекономлені кошти витрачені самовільно та протиправно, відтак, повинні підлягати поверненню. Такі висновки вказують на законність вимоги відповідача, а відтак і на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач: Інститут біології тварин НААН оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі посилається на те, що виконав замовлення, претензій у замовника до виконаних робіт нема, а законом заборонено лише виходити за межі асигнувань. Апелянт в свою чергу не вийшов за межі асигнувань та зекономлені гроші потратив на інші витрати, пов'язані з виконанням замовлення (комп'ютер, принтер, послуги зв'язку). Тому апелянт вважає, що вимога перевіряючого органу є незаконною, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2012р. скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

13.12.2012р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від Державної фінансової інспекції у Львівській області надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач у справі зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Інституту біології тварин Української академії аграрних наук за період з 01.10.2006р. по 30.06.2008р.

Ревізією виявлені порушення вимог законодавства України, зокрема: по НТП 29 Інститутом біології тварин Української академії аграрних наук завищено вартість матеріалів і виконаних робіт; за договором №81с/11 від 16.07.2007р. планувалась закупівля рН-метра та процесора, проте, фактично вказані витрати позивачем не понесені.

16.02.2009р. Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області позивачу надіслано вимогу про усунення виявлених порушень, зокрема, в частині повернення зайво отриманих фінансових ресурсів за виконані науково-дослідні роботи за держзамовленням.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.2 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до вимог ч.7 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого  наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09.01.2001р. №111  (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.01.2001р. за №37/5228; чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Відтак, в даній справі контролюючий орган не міг вимагати від підконтрольної організації виконання вимоги шляхом відшкодування збитків, а тому така вимога є протиправною.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення повинен перевіряти суд, який розглядає цей позов, а не позов про визнання вимоги протиправною.

Тому оскаржувана позивачем вимога в частині зобов'язання відшкодування незаконних видатків активів внаслідок завищення вартості науково-дослідних робіт на суму 14149,57грн. є незаконною та повинна підлягати скасуванню в судовому порядку.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, не дотримано норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, у випадках неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інституту біології тварин Української академії аграрних наук, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2012р. у справі №2а-4631/12/1370 за позовом Інституту біології тварин Української академії аграрних наук, м.Львів до Державної фінансової інспекції у Львівській області, м.Львів про визнання протиправною та скасування вимоги, - задоволити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2012р. у справі №2а-4631/12/1370, - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 31.10.2008р. №07-15м/6090 “Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії” в частині зобов’язання відшкодування незаконних видатків активів внаслідок завищення вартості науково-дослідних робіт на суму 14149,57грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                                                       Н.Г. Левицька

Суддя                                                                                                                                    Л.П. Іщук

Суддя                                                                                                                                 В.П. Сапіга