АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер № 755/ 22450/14-ц Головуючий у 1-ін.-Бартащук Л.П.

Ап. провадження № 796/650/2015 Доповідач - Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Корчевного Г.В.,

при секретарі - Шалапуді Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року за позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Дніпровське РВ ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання особи такою, що втратили право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Дніпровське РВ ГУ Державної міграційної служби України в м.Києві з наведеним позовом і просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що спірна квартира отримана за обмінним ордером у січні 1999 року, є кооперативною; виплати здійснена у повному обсязі у 1989 році. З відповідачем перебувала у шлюбі з 2006 року до лютого 2014 року. Відповідач з січня 2014 року у спірній квартирі не проживає, забравши свої речі.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 01 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої станції, ухвалення нового - про відмову у позові. Апелянт зазначає, що позивачка його вигнала з квартири, помінявши замки. Судом не досліджено матеріали іншої справи щодо стягнення аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно довідки ЖБК «Хімік-5» від 26 березня 2014 року спірна квартира є кооперативною; позивачка є членом кооперативу; пайовий внесок здійснено у повному обсязі у грудні 1990 році (а.с.3).

Згідно обмінного ордеру від 29 грудня 1990 року (а.с.5) спірну квартиру надано позивачці, ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_5 (баба).

Сторони 29 травня 2006 року зареєстрували шлюб, про що проставлена відмітка у паспорті відповідача. З серпня 2006 року відповідач зареєстрований у спірній квартирі (копія паспорту а.с.7).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 11 лютого 2014 року, шлюб між який розірвано (а.с.6).

Згідно акту про не проживання особи від 06 серпня 2014 року, затвердженого головою кооперативу ЖБК «Хімік -5», відповідач не проживає у спірній квартирі більше шести місяців (а.с.4).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що спірну квартиру залишив поза власної волі, відповідачка вчиняла сварки, забрала документи, змінила замки у квартирі.

За матеріалами справи, відповідач звертався до правоохоронних органів з приводу утримання позивачкою його особистих документів з метою шантажу (а.с.39-41).

Відповідно до положення ст.. 145 ЖК УРСР члени сім`ї житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) мають рівні з ним право користування жилим приміщенням; до сім`ї членів ЖБК належить особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу.

Відповідно до положення ч.2 ст.64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать одне з подружжя, діти, батьки.

Частиною 3 вказаної статті вказаного Кодексу встановлено, якщо особи, зазначені у ч.2 цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати у займаному приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторони перестали бути членами сім`ї і відповідач не продовжував проживати у спірній квартирі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач залишив спірну квартиру поза власної волі, позивачка перешкоджає у користуванні квартирою не приймаються до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як зазначено вище, спірна квартира на відповідача не отримувалась, квартири є кооперативною, пайові внески здійснено позивачкою, що фактично свідчить про те, що квартира є власністю останньої.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позову, визнання відповідача таким, що втратив право користування спірної квартирою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, доводи якої на правильність висновку суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст..ст.303,307,308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: