ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" січня 2007 р. Справа № 10/128-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Гулової А.Г.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П.,
за участю представників сторін:
від позивача: Єніка Є.В. - представника за довіреністю від 29.12.2006р.,
від відповідача: Дідиченка О.О. - представника за довіреністю від 24.05.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "07" вересня 2006 р. у справі № 10/128-06 (суддя Даценко М.В.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця
про стягнення 4547523,38 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.09.2006р. у справі №10/128-06 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 4547523,38 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3930875,50 грн. основного боргу, 139609,88грн. інфляційних нарахувань, 133145,83грн. - 3% річних, 23571,64грн. витрат з державного мита та 109,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відмовлено в частині стягнення 343892,17 грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, вважаючи, що останнє прийняте судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою №07-15-1237 від 21.09.06р. з врахуванням письмових уточнень вимог апеляційної скарги від 15.01.07р. (а.с. 82-83, 120-123), згідно яких просить зазначений судовий акт скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні стягнення основної суми боргу розміром 3096000 грн., 3% річних розміром 133091,92 грн. та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів розміром 137922,41 грн.
Мотивуючи апеляційну скаргу №07-15-1237 від 21.09.06р. з врахуванням письмових уточнень вимог апеляційної скарги від 15.01.07р. відповідач вказує на наступне:
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що поставка газу у травні 2005р. та в серпні 2005р. здійснювалась відповідно до додаткової угоди №1 від 29.04.05р. та №4 від 26.07.05р. до договору на постачання природного газу №06/05-485 від 01.04.05р., тоді як, між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу №06/05-485 від 31.03.05р., тому сума основного боргу повинна бути зменшена на 2393741,54 грн., тобто на суму газу, поставленого відповідно до додаткових угод №1 від 29.04.05р. та №4 від 26.07.05р. до договору на постачання природного газу №06/05-485 від 01.04.05р., й складати 1537133,96 грн.;
- не було враховано місцевим судом й те, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. по справі №10/176-05 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вінницягаз", а оскільки річні та інфляційні є мірою відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тобто санкціями, останні відповідно до положень ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не повинні з вказаної дати нараховуватись та стягуватись з боржника, адже протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань;
- таким чином, нарахування інфляційних та 3% річних повинні бути здійснені на зменшену суму основного боргу та стягуватись, зокрема, інфляційні - лише за травень місяць 2005р., а річні - до 9 листопада 2005р.;
- крім того, заборгованість ВАТ "Вінницягаз" перед ДК "Газ України" зумовлена також і тим, що рахунки відповідача були арештовані Державною виконавчою службою, що унеможливлювало розрахунки з позивачем, отже, враховуючи такі обставини та норми ст.ст.616, 617 ЦК України, порушення виконання зобов'язання відповідачем мало місце з опосередкованої вини позивача, а тому й відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних не повинна застосовуватись.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з врахуванням поданих письмових уточнень.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу за №31/10-11389 від 27.10.2006р. та його представник заперечили проти останньої, вважаючи оскаржуване рішення в цілому законним і обгрунтованим, зазначивши, зокрема, що відповідно до ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію розповсюджується на нараховану позивачем пеню, а сума боргу з індексом інфляції та 3% річних (з врахуванням уточненого розрахунку) підлягає стягненню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду, викладені у рішенні, на відповідність фактичним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" слід задовольнити частково, зважаючи на наступне.
Згідно укладеного сторонами 31.03.2005р. договору за № 06/05-485 на постачання природного газу зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №1 від 29.04.05р., №2 від 25.05.05р., №3 від 30.06.05р., №4 від 26.07.05р., №5 від 26.08.05р., №6 від 22.09.05р., №7 від 27.10.05р., №10/1 від 31.10.05р., №8 від 25.11.05р., №11/1 від 30.11.05р., №12/1 від 31.12.05р. до договору (а.с.11-24) Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (відповідач у даній справі) протягом квітня 2005р. - грудня 2005р. спожило 49336,899 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 17615385,50грн., що підтверджується підписаними сторонами на виконання п.3.4 договору щомісячними актами передачі-приймання газу за квітень - 2005р. - грудень 2005р., які є підставою для остаточних розрахунків, розрахунком боргу (арк. спр.25-36).
Порядок проведення розрахунків кожного місяця погоджено в п.6.1.1, п.6.1.2 договору №06/05-485 від 31.03.2005р., в якому зазначено, що остаточний розрахунок за газ повинен здійснюватись Покупцем на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем.
Однак, свої зобов'язання по оплаті вартості спожитого природного газу відповідач виконав частково, в сумі 13684510,00 грн., про що не заперечував відповідач у відзиві на позовну заяву та стверджується розрахунком (а.с.34-36, 47-48).
Отже, заборгованість відповідача за газ поставлений в квітні 2005р. - грудні 2005р. становить 3930875,50грн.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення заборгованості з ВАТ "Вінницягаз" за спожитий природний газ в сумі 3930875,50 грн. є обгрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши наявні у справі докази для визначення підставності стягнення з відповідача 133145,83 грн. річних, судова колегія зазначає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
- відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми;
- позивач в розрахунку річних, наведеному в позові (а.с.7-10), помилково не врахував часткових проплат, здійснених відповідачем в жовтні-грудні 2005р. (відповідно в сумі 2100000 грн. - 31.10.05р., 1230770 грн. - 17.11.05р., 367000 грн. - 12.10.05р., які включені в розрахунок боргу, а.с.34-36), й з цим погодились представники позивача в судових засіданнях, подавши уточнений розрахунок (а.с.116-118), згідно якого розмір річних склав 63289,12 грн.
Колегія суддів, проаналізував поданий уточнений розрахунок вважає його обгрунтованим та приймає останній до уваги, отже розмір річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 63289,12 грн.
Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 139609,88 грн., яка задоволена судом першої інстанції.
Представник позивача, подавши в засіданні уточнений розрахунок, вказав про допущені в наведеному в позові розрахунку помилки, за яких заявлена до стягнення в позовній заяві сума інфляційних є значно меншою.
Однак, оскільки при підрахунку інфляційних позивач вирахував меншу суму, ніж та, що є дійсною (при правильному обчисленні сума інфляційних, як встановив апеляційний суд при перевірці розрахунку, що міститься на а.с.7, мала б бути значно більшою), колегія суддів бере до уваги заявлену ним суму до стягнення - 139609,88 грн.
Судова колегія погоджується й з висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на підставі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.
Спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем поставки йому природного газу за договором на постачання природного газу №06/05-485 від 31.03.2005р.
Отже, вказаний борг за поставлений природній газ на підставі договору є грошовим зобов'язанням ВАТ "Вінницягаз" перед ДК "Газ України" у розумінні статті 1 Закону про банкрутство.
Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.
Судова практика свідчить про аналогічну позицію (постанова ВСУ від 17.01.06р. у справі №11/690).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції цілком обгрунтовано, застосувавши норми ст.ст. 526,530,625 ЦК України, ч.4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийшов до висновку про відмову в частині стягнення пені та наявність правового зобов'язання відповідача сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про зменшення суми заборгованості за договором на постачання природного газу №06/05-485 від 31.03.05р., оскільки поставка газу у травні 2005р. та в серпні 2005р. здійснювалась відповідно до додаткової угоди №1 від 29.04.05р. та №4 від 26.07.05р. до договору на постачання природного газу №06/05-485 від 01.04.05р., то колегія суддів відноситься до них критично й не приймає до уваги, враховуючи, що відповідач не підтвердив документальними доказами факт існування іншого договору на постачання природного газу, та вважає, що дата "01.04.05р." замість "31.03.05р." зазначена в цих додаткових угодах (саме в примірниках відповідача, а.с.106-107) помилково й до того ж, в актах приймання передачі природного газу за травень та серпень 2005р. (а.с.26, 29) є посилання саме на договір №06/05-485 від 31.03.05р. й ці акти підтверджують, що відповідач спожив в травні та серпні 2005р. певний обсяг природного газу.
Інші доводи скаржника (неможливість проведення розрахунків за спожитий природний газ через арешт Державною виконавчою службою рахунків ВАТ "Вінницягаз") не є такими, що можуть вплинути на суть приймаємого рішення, адже не звільняють від виконання зобов'язань.
Підсумовуючи викладене, оскаржуване рішення слід змінити в частині 3% річних та судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 07 вересня 2006 року у справі №10/128-06 змінити в частині 3% річних та судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” (21000, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 3 930 875 грн. 50 коп. основного боргу, 63 289 грн. 12 коп. річних, 139 609 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 23 179 грн. 92 коп. витрат по оплаті державного мита, 107 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити".
3. Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” (21000, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) 3 265 грн. 45 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
5. Справу №10/128-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Пасічник С.С.
судді:
Гулова А.Г.
Шкляр Л.Т.
відрукувати 4 примірника
1- в справу
2,3- сторонам
4- в наряд