ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 лютого 2015 року м. Київ В/800/525/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Приходько І. В. Рибченко А. О. Цвіркун Ю. І. Юрченко В. П..

розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом УкраїниСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

ухвали відВищого адміністративного суду України 27.10.2014 року

у справі№ 2а-1614/09/0870 (К/9991/55591/12)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків у м. Запоріжжі

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В с т а н о в и в:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 року у справі № 2а-1614/09/0870 (К/9991/55591/12), якою касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишено без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № 2а-1614/09/0870 залишено без змін.

Заява подана з посиланням на ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема, п. 5.9 ст. 5, ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі № 2а-1614/09/0870 (К/9991/55591/12), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, оскільки встановлено, що вибір облікової політики підприємство згідно із п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» проводило самостійно у відповідності Наказу від 06.01.2006 року «Про облікову політику підприємства». Спір у даній справі стосується формування первинної вартості запасів (товарів) в частині віднесення на товари транспортно-заготівельних витрат. Першу частину витрат (транспортні витрати) позивач включав безпосередньо у первинну вартість товарів, а друга частина (заготівельні витрати) узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів і щомісячно розподіляється між залишком запасів на кінець періоду і сумою вибулих запасів.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 року у справі № 10/166 (К-17327/07), стверджуючи при цьому, що в даних справах мали місце подібні обставини.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 10/166 (К-17327/07), вбачається, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що витрати на виплату комісійної винагороди, по отриманню послуг з доочистки замороженої продукції та витрати на зберігання ягід в орендованій холодильній камері пов'язані із придбанням таких запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, а тому такі витрати збільшують балансову вартість цих запасів, що в подальшому вплинуло у бік збільшення балансової вартості таких запасів на кінець відповідного звітного періоду і перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, тобто утворився приріст балансової вартості запасів.

Враховуючи наведене, застосування п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відбувалося за різних обставин.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 року у справі № 2а-1614/09/0870 (К/9991/55591/12), суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що надані позивачу резидентом Бельгії послуги є інжинірингом, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача обов'язку по утриманню податку, передбаченого ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2013 року у справі № 2а-11957/09/2670 (К-39443/10) суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення про відмову в позові, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що послуги надані відповідно до спірного договору є обслуговуванням будівництва у зв'язку із чим підпадають під визначення «інжиніринг», проте позивачем не надано довідки на підтвердження того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

У справі № 2а-4737/10/1470 (К/9991/30881/11), на яку заявник теж посилається в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові, оскільки укладений між позивачем та фірмою «Thomas Wormstard Dachdeckerei» є договором інжинірингу, а на момент виплати доходів у останнього не було документа (довідки), який би підтверджував, що фірма «Thomas Wormstard Dachdeckerei» є резидентом ФРН.

Оцінка наданих послуг, як інжинірингових, та доведеність підстав для звільнення від оподаткування доходів із джерелом походження з України, в кожній справі здійснювалась судами першої та апеляційної інстанцій з урахуванням змісту зовнішньоекономічних договорів, а тому застосування норм матеріального права в зазначених судових рішеннях відбувалося за різних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в допуску справи до перегляду Верховним Судом України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України -

У Х В А л и в:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 2а-1614/09/0870 (К/9991/55591/12).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді І. В. Приходько

А. О. Рибченко

Ю. І. Цвіркун

В. П.. Юрченко