СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
13 липня 2006 року | Справа № 2-2/6893-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Заплави Л.М.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача, Зуєва Інна Володимирівна, довіреність № 114 від 13.07.06, Фірма "Стивва";
відповідача, Зудінов Олег Олексійович, довіреність № 1707/2130 від 10.04.06, Кримська митниця;
розглянувши апеляційну скаргу фірми "Стивва" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 10.05.2006 по справі № 2-2/6893-2006А
за позовом фірми "Стивва" (вул. Турецька, 12, місто Сімферополь,95000)
до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22,Аерофлотський,95491)
про визнання недійсними податкових повідомлень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2006 (суддя Толпиго В.І.) у справі 2-2/6893-2006А у задоволенні позовних вимог фірми „Стивва” до Кримської митниці про визнання недійсними податкових повідомлень № 17 від 16.11.2005 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1310,90 грн. і № 18 від 16.11.2005 про визначення суми податкового зобов’язання по ввізному миту в сумі 6554,20 грн. відмовлено.
Не погодившись з даною постановою, фірма „Стивва”, звернулась з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані прийняттям постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме - необґрунтованим посиланням місцевого господарського суду на фотокартки виробничого технологічного процесу як на докази виготовлення виробів за допомогою спеціальних скляних трубок або стрижнів, в той час, як на них показаний лише один з двох процесів виготовлення даних виробів.
Крім того, за твердженнями позивача, доводи суду про те, що товар –„декоративні вироби зі скла", опис якого наведений у графі 31 вантажних митних декларацій № 60000/3/7160 від 03.11.2003, № 600000001/4/5334 від 11.08.2004 ті № 600000001/43731 від 29.04.2005, не може бути віднесений до товарної позиції 7018 УКВЕД, а повинен класифікуватися по товарній позиції 7013, є неспроможними та суперечать нормам діючого законодавства.
Також, на думку позивача, Кримська митниця порушила пункт 2.2.1 статті 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі фірми „Стивва”.
У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 29.06.2006, розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. у складі судової колегії суддю Котлярову О.Л. було замінено на суддю Маслову З.Д.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.06.2006 по 13.07.2006.
Розглянувши апеляційну скаргу фірми „Стивва” в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
26.10.2005 співробітниками Кримської митниці, на підставі наказу Кримської митниці від 12.10.2005 № 260, була проведена камеральна перевірка оформлення фірмою „Стивва” вантажних митних декларацій за № 60000/3/7160 від 03.11.2003, № 600000001/4/5334 від 11.08.2004, № 600000001/4/3731 від 29.04.2005.
За результатами перевірки був складений акт від 26.10.2005 року, яким встановлені методологічні помилки у визначенні коду товару за УКТ ЗЕД, а саме те, що при оформленні вантажної митної декларації № 60000/3/7160 від 03.11.2003, № 600000001/4/5334 від 11.08.2004, № 600000001/4/3731 від 29.04.2005 товар "декоративні вироби зі скла", опис якого наведено у графі 31 вантажних митних декларацій, задекларовано у товарній підкатегорії 7018 90 90 00.
На підставі акту перевірки, відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Кримською митницею були сформовані та направлені на адресу позивача податкові повідомлення № 17 від 16.11.2005 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1310,90 грн. і № 18 від 16.11.2005 про визначення суми податкового зобов’язання по ввізному миту в сумі 6554,20 грн.
Не погодившись з донарахуванням сум податкових зобов’язань, фірма „Стивва” оскаржила їх в порядку апеляційного узгодження у митних органах.
Відмова у задоволенні скарги з’явилася підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим із вказаним адміністративним позовом.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга фірми „Стивва” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 та підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.
На виконання наведених положень вказаного Закону спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 16.03.01 № 109/188 затверджений Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні предметів на митну територію України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2001 за № 261/5452.
Підпунктом 2.1. пункту 2 зазначеного Порядку встановлено, що контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов’язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.
Відповідно до абзацу в) підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявлені арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які привели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Методологія заповнення вантажної митної декларації визначена Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.1997 № 307 із змінами та доповненнями станом на момент митного оформлення, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 24.09.1997 за №443/2247, а не наказом Держмитслужби від 18.04.2002 № 207, як помилково вважає позивач.
Так, у графі 31 вантажної митної декларації "Вантажні місця та опис товару" під номером 1 зазначається точний опис товарів, що декларуються митному органу: повне найменування; технічні та основні (головні) комерційні характеристики, що визначають основні якісні та кількісні параметри товарів. Відомості про товари, заявлені в зазначеному підрозділі графи, мають містити достатній перелік інформації для їх ідентифікації при митному оформленні та однозначного віднесення до визначеної підкатегорії УКТ ЗЕД згідно з основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД.
Проте, опис товарів, наведений у графах 31 вантажних митних декларацій № 60000/3/7160 від 03.11.2003, № 600000001/4/5334 від 11.08.2004, № 600000001/4/3731 від 29.04.2005, наданих позивачем, не містить опису технічних характеристик товарів, зокрема, не містить вказівки на виготовлення таких товарів за допомогою склодувної трубки. Зазначене є методологічно помилковим та не дозволяє віднести задекларовані товари до товарної позиції 7018 90 90 00 УКТ ЗЕД. При цьому, такі товари мають класифікуватися по товарній позиції 7013 99 00 00, опис якої не містить вказівки на спосіб виготовлення товару: "... вироби для оздоблення житла або аналогічні вироби із скла, крім виробів товарної позиції 7010 або 7018".
Однак, ні наведений опис товару, ні подані до митного оформлення товаросупровідні документи не містять інформації про те, що задекларовані товари вироблені за допомогою склодувної трубки.
Зазначене свідчить про необхідність класифікувати такі товари за кодом УКТ ЗЕД 7013 99 00 00.
Як вбачається з матеріалів справи, фотографії виробничого процесу, що містяться у матеріалах справи, дозволили господарському суду зробити правильний висновок про те, що ввезені позивачем товари виготовлені не з допомогою склодувної трубки (інструмента), а за допомогою спеціальних скляних трубок або стрижнів (матеріалів).
Зазначене також підтверджується зробленим бюро перекладів „Лінгвіст” кваліфікованим перекладом листа постачальника від 20.07.2005, що є в матеріалах справи (а.с. 116).
Відповідно до статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
В Україні діє Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка затверджена Законом України від 05.04.2001 № 2371-111 "Про Митний тариф України".
Відповідно до вимог даного Закону для товарів за кодом 7018 90 90 00 ставка ввізного мита встановлена в розмірі 10% від митної вартості, для товарів за кодом 7013 99 00 00 - 25%.
Згідно з пунктом 4.3. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України базою оподаткування податком на додану вартість є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням ввізного мита.
Таким чином, невірне зазначення у деклараціях коду товару привело до заниження суми податкових зобов'язань позивача за ввізним митом та податком на додану вартість.
Посилання позивача на неможливість проведення повторної перевірки заявлених у вантажних митних деклараціях відомостей після завершення митного оформлення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать нормам підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 69 Митного кодексу України, яка зокрема, встановлює, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України, контроль за виконанням якого покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщає.
З експертного висновку Торгово-промислової палати від 28.04.2006 № 29-О/04-13, на який посилається позивач як на правомірність визначення коду товару УКТ ЗЕД 7018909000 вбачається, що цей код може привласнюватися скляним виробам, виготовленим із застосуванням склодувної трубки, тоді як позивач не довів суду застосування склодувної трубки при виготовленні ввезеного товару по вантажним митним деклараціям № 60000/3/7160 від 03.11.2003, № 600000001/4/5334 від 11.08.2004, № 600000001/4/3731 від 29.04.2005.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування немає.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу фірми "Стивва" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2006 по справі № 2-2/6893-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її скаладання в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова