КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

19.07.06 р.                                                                                                    № 14/4                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Швець В.О

                                                                                                         Фаловська  І.М.

Секретар судового засідання Рустамян Е.А.

встановив:

До господарського суду Полтавської області звернувся Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі „Полтавського Центрального відділення Промінвестбанку” (далі –позивач) з позовними вимогами (та доповненнями до них) до Приватного підприємства „Ескалібур” (далі –відповідач) про стягнення 800 000 основного боргу, 60 361 грн. 66 коп. відсотків за користування кредитом, 19 950 грн. 21 коп. комісійної винагороди за користування кредитом, 1 985 грн. 69 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, разом 882 297 грн. 56 коп. (а.с.44).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.02.2006 року по справі № 14/4 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволені повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 800 000 основного боргу, 60 361 грн. 66 коп. відсотків за користування кредитом, 19 950 грн. 21 коп. комісійної винагороди за користування кредитом, 1 985 грн. 69 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 8 829 грн. 97 коп. держмита, 118 грн. за надання послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням господарського суду Полтавської області ПП „Ескалібур” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2006 року у справі № 14/4 скасувати в частині нарахування 19 950 грн. 21 коп. комісійної винагороди та відмовити в задоволенні цієї вимоги. Відповідач мотивував апеляційну скаргу тим, що ст. 1054 Цивільного кодексу України та нормативні акти НБУ не містять вимог щодо сплати комісійної винагороди за надання кредиту.

Ухвалою від 09.06.2006 року Київський міжобласний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження та призначив її до розгляду.

Позивач у складеному за ст. 96 ГПК України відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною і такою що не підлягає задоволенню, а рішення прийняте судом з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2006 року у справі № 14/4 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006р. розгляд справи відкладався.

Згідно Розпорядження В.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. розгляд справи здійснюється у складі колегії суддів: головуючий суддя Андрейцева Г.М., судді –Швець В.О., Фаловська І.М.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006р., явка учасників провадження якою не була визнана обов’язковою, у справі достатньо матеріалів для розгляду скарги без участі представника відповідача.  

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2006 року проти доводів апеляційної скарги заперечив з викладених у відзиві підстав.

Дослідивши докази що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення має бути залишено без змін з наступних підстав.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 27.05.2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Полтавське Центральне відділення Промінвестбанку»та Приватним підприємством „Ескалібур” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 266-КР, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит в сумі 800 000 грн. зі строком погашення 26.05.2006 року.

З лютого 2006 року позивач не виконував взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, а саме: не сплачував плату за кредит, комісійну винагороду за управління кредитом та відсотки по ньому.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення §1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов’язання.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 4.3.4. кредитного договору від 27.05.2005 року, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) дострокової сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та /або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит, Банк зобов’язаний письмово попередити Позичальника не менше, ніж за 10 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2006 року позивач направив відповідачу лист № 06-094 від 03.02.2006 року з вимогою повернення коштів у сумі 882 297 грн. 56 коп. На момент винесення рішення місцевим господарським судом зобов’язання відповідачем не було виконано.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з пунктом 3.2 кредитного договору від 27.05.2005 року № 266 –КР, передбачені відсотки за користування кредитом у розмірі 18 % річних.

Сума заборгованості по відсотках за кредит за період з 01.09.2005 року по 31.01.2006 року складає 60 361 грн. 66 коп.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п.5.3. Договору).

За неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором від 27.05.2006 року № 266–КР відповідачу нарахована пеня за період з 01.10.2005 року по 02.02.2006 року, розмір якої складає 1 985 грн. 69 коп.

Згідно пункту 3.3. кредитного договору, за управління кредитом Позичальник сплачує банку комісійну винагороду в розмірі 6% від ліміту кредитної лінії.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що п. 3.3 договору не відповідає вимогам законодавства з огляду на наступне.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з тексту кредитного договору, сторони досягли згоди про сплату комісійної винагороди. Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін договору.

Також відповідач не оскаржив до суду зазначений договір та він не визнавався недійсним у встановленому законом порядку.

Сума комісійної винагороди за період з 01.09.2005 року по 31.01.2006 року складає 19 950 грн. 21 грн.

За таких обставин апеляційний господарський суд встановив, що рішення господарського суду Полтавської області відповідає чинному законодавству, винесене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, судом повністю з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення має бути залишено без змін. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. у справі № 14/4 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства «Ескалібур»–без задоволення.

2. Справу № 14/4 повернути господарському суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Швець В.О

                                                                                                         Фаловська  І.М.