КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
19.07.06 р. № 16/22
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Швець В.О
Судді
Фаловська І.М.
Андрейцева Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ВАТ «Повстин»на рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 року
у справі № 16/22 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом ТОВ «ГАЗ-Дніпро», м. Київ
до ВАТ «Повстин», с. Повстин Полтавська область
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»
про стягнення 22523,70 грн.
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 р. у справі № 16/22 позовні вимоги було задоволено, стягнуто з ВАТ «Повстин»на користь ТОВ «ГАЗ-Дніпро» 17500 грн. основного боргу, 2870 грн. інфляційних нарахувань, 1492,06 грн. пені, 661,64 грн. –3% річних, 225,24 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ «Повстин»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 р. по справі № 16/22, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою ВАТ «Повстин»на рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 03.05.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 16/22.
Згідно розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.07.06 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Фаловська І. М., Андрейцева Г. М.
ТОВ «ГАЗ-Дніпро», згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представники сторін в судове засідання не з’явились. Представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з плановою відпусткою юриста. Проте, судова колегія залишає дане клопотання без задоволення, в зв’язку з тим, що розгляд справи № 16/22 відбувається в апеляційному господарському суді втретє, а сторони були попередженні ухвалою від 21.06.06 р., що неявка в судове засідання їх представників не буде перешкодою, для розгляду справи по суті без їх участі. Судова колегія вважає, що сторони свідомо затягують розгляд справи, а тому прийняла рішення розглядати справу за відсутністю представників сторін, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення –скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»та відповідачем був укладений договір № 37/П від 25.04.2004 р. поставки автомобіля ГАЗ-САЗ-35071 вартістю 17500 грн. На виконання умов зазначеного договору постачальник за актом прийому-передачі від 25.04.2004 р. передав відповідачу автомобіль, вартість якого відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов’язався оплатити протягом 90 банківських днів з моменту підписання договору, тобто до 04.09.2004 р.
01.10.2004 р. позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»передав, а позивач прийняв право вимоги та став кредитором по договору № 37/П від 25.04.2004 р., укладеному між первісним кредитором та ВАТ «Повстин», і отримав право вимагати від боржника оплати поставленого автомобіля в сумі 17500 грн.
Позивач листами № 141/04-2 від 27.10.2004 р. та № 37/2006-3 від 21.03.2006 р. повідомив боржника –відповідача про перехід до нього права вимоги виконання грошових зобов’язань, однак взяті на себе зобов’язання по оплаті вартості придбаного автомобіля в сумі 17500 грн. відповідач не виконав до цього часу.
При прийнятті рішення місцевим господарським судом були враховані статті 525, 526 ЦК України відповідно яких зобов’язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
В результаті невиконання відповідачем своїх зобов’язань за ним утворилась заборгованість в розмірі 17500 грн., яка відповідачем сплачена не була.
Відповідно до вимог п.п.1 п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦКУ).
Пунктом 10.3 договору № 37/П від 25.04.2004 р., укладеного між відповідачем та первісним кредитором, передбачено що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення, від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше 10 % від суми боргу.
На підставі зазначеного пункту договору позивач нарахував та заявив до стягнення 1492,06 грн. пені за період 05.09.2004 р. по 04.03.2005 р.
Також відповідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позивача відповідачу нараховано суму інфляційних витрат за період з 05.09.2004 р. по 01.10.2005 р. у розмірі 2870 грн. та 3% річних за період з 05.09.2004р. по 07.12.2005р. у сумі 661,64 грн.
Як встановлено колегією апеляційного господарського суду, під час розгляду справи місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та має місце неправильне застосування норм матеріального права за наведених нижче підстав.
В оскаржуваному рішенні місцевий суд дійшов висновку про невиконання відповідачеми своїх зобов'язань за договором від 25.04.2004 р. №37/11, а саме - не сплати вартості автомобіля (17500 грн.).
Акт приймання-передачі вказаного автомобіля не містить дати., як це обумовлено п. 3.4 договору від 25.04.2004 р. №37/П, отже, з цих підстав даний акт не може мати належної доказової сили і підтверджувати факт виконання ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»своїх обов'язків за вказаним договором (поставки та передачі права власності), а тому залишається, невирішеним і питання щодо моменту переходу права власності на вищевказаний автомобіль, згідно з п. 4.1 наведеного договору, яким встановлено, що моментом переходу права власності є передача Постачальником акту приймання - передачі цього автомобіля.
Отже, відсутність дати на акті приймання-передачі автомобіля за договором від 25.04.2004 р. №37/П свідчить про те, що між відповідачем та ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро» не відбулось належної поставки та передачі права власності на цей автомобіль, а тому слід прийти до висновку, що до моменту врегулювання цих питань ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»не мало права укладати з Позивачем договір уступки права вимоги боргу і як наслідок ТОВ «ГАЗ-Дніпро»не набуло права звертатись до відповідача з позовом про стягнення вартості вищевказаного автомобіля, оскільки нам юридично це майно поставлене не було і ми не являємось власником цього майна.
За цих обставин, власником автомобіля станом на поточний момент є ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро», оскільки саме ним належним чином не оформлені, ані момент поставки автомобіля, ані момент переходу права власності на нього, адже відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України момент набуття права власності за договором є момент передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. А згідно договором від 25.04.2004 р. №37/П чітко визначені моменти поставки і переходу права власності (п.п.3.4, 4.1) - такими моментами є дата акту приймання-передачі.
За цих обставин, факт неналежного оформлення з боку ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»акту приймання-передачі автомобіля може свідчити лише про те, що, як момент поставки, так і момент переходу права власності на автомобіль ще не настали.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що місцевим судом не була застосована ст. 334 ЦК України до спірних правовідносин, не були досліджені правова природа відносин між відповідачем, ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»і позивачем та обставини щодо переходу права власності і наслідків з цим пов'язаних, зокрема, хто може бути позивачем у даних правовідносинах.
Тому, місцевий суд дійшов помилкового висновку про обов'язок відповідача сплачувати вартість автомобіля на користь Позивача, до того ж без належного оформлення з боку ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»переходу права власності на нього до нашого підприємства.
Отже, наведене дає підстави стверджувати, що місцевий суд допустив порушення ст. 334 ЦК України не застосувавши її положення до спірних правовідносин.
Крім того, матеріали справи містять листи, на ім’я голові правління ВАТ «Повстин», щодо відступлення права вимоги ТОВ «Торговий дім «ГАЗ-Дніпро»на користь ТОВ «ГАЗ-Дніпро», проте, жодного доказу надсилання відповідачеві по справі, або вручення представнику відповідача особисто даних листів, позивачем не надано, як про те заявляє позивач.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина друга ст. 517 ЦК України).
Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що місцевий господарський суд не повно з’ясував обставини, які мають істотне значення для справи та вчинив інші порушення, що призвели до прийняття неправильного рішення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2, ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу ВАТ «Повстин»на рішення господарського суду Полтавської області у справі № 16/22 від 30.03.2006 року –задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 року скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог –відмовити.
4. Стягнути з ТОВ «ГАЗ-Дніпро»(м. Київ, вул.. Оболонська,12, код ЄДРПОУ 5361227) на користь ВАТ «Повстин»(Полтавська область, Пирятинський р-н, с. Повстин, код ЄДРПОУ 05529298) 113 (сто тринадцять) грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
6. Справу № 16/22 повернути господарському суду Полтавської області.
Головуючий Швець В.О
Судді
Фаловська І.М.
Андрейцева Г.М.