АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 607/4446/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/789/160/15 Доповідач - Міщій О.Я.
Категорія - 37
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Міщія О.Я.
суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,
при секретарі - Фащевська М.М.
з участю: представника апелянта - ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2014 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,-
·
· ВСТАНОВИЛА:
· У вересні 2014 р. ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач ухилявся від надання допомоги своєму батькові - спадкодавцеві ОСОБА_5, який через тяжку хворобу та каліцтво був у безпорадному стані, тому ОСОБА_4 має бути усунений від права на спадкування на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України.
· Позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина. Оскільки спадкодавець не склав заповіту, спадкують спадкоємці за законом першої черги - дружина померлого ОСОБА_6 та його діти - вона як дочка і син від першого шлюбу відповідач ОСОБА_4 В нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини звернулись усі спадкоємці за законом першої черги, а ОСОБА_6 подала заяву про відмову від спадщини у її користь.
· ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_5 за життя тяжко хворів, був інвалідом I групи, не міг самостійно пересуватись, потребував сторонньої допомоги, яку отримував лише від неї та її матері ОСОБА_6
· Відповідач постійно проживав за кордоном, не цікавився здоров'ям батька, відмовлявся надавати йому будь - яку допомогу, тому позивачка просила задовольнити її позов.
· Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
· Усунуто ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
· Стягнуто із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 114,70 грн. сплаченого позивачем судового збору.
· В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
· Апелянт вказав, що ніколи не ухилявся від допомоги батькові, пропонував кошти на лікування ОСОБА_5, однак позивачка, яка жила разом із спадкодавцем, не захотіла їх брати, боячись того, що він буде претендувати на спадкове майно.
· ОСОБА_4 також зазначив, що спадкодавець не потребував допомоги саме від нього.
· Апеляційна скарга підлягає до задоволення.
· Вирішуючи спір, суд усунув від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 його сина відповідача ОСОБА_4
· Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо.
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, даних у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
· Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
· Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
· Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина. Спадкодавець заповіту не складав.
· З поясенення сторін, представника третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Головко Ю. В., а також з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є його діти - позивачка ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4, які у встановленому порядку подали заяви про прийняття спадщини, а також дружина - ОСОБА_6, яка звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини в користь своєї дочки - позивачки ОСОБА_2
· Задовольняючи позов про усунення від права на спадкування, суд взяв до уваги пояснення позивачки, свідків, письмові докази, із змісту яких видно, що ОСОБА_5 за життя тяжко хворів і перебував у безпорадному стані.
· Зокрема, як видно з виписок з історії хвороби, листа головного лікаря Тернопільського обласного центру медико - соціальної експертизи від 16.06.2014 р., ОСОБА_5, 1946 р. народження, визнавався інвалідом II групи, а згодом йому встановлена I група інвалідності з приводу тяжких захворювань - цукрового діабету важкої форми, емфіземи легень, наслідків ішемічного інсульту з глибоким парезом лівої руки, наслідків ампутації ноги на рівні середньої третини стегна, діабетичного та післяінфарктного кардіосклерозу та інших.
· Хворий ОСОБА_5 за життя потребував постійної сторонньої допомоги, оскільки знаходився у безпорадному стані і не міг самостійно обслуговувати себе та задовольняти основні життєві потреби.
· Про вказане не заперечував в апеляційному суді і представник апелянта ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1
· Разом з тим, представник апелянта вказав, що ОСОБА_4 не ухилявся від надання допомоги батькові, а позивачка та її мати ОСОБА_6 не хотіли, щоб він спілкувався з батьком, оскільки боялися, що він буде претендувати на спадкове майно.
· Як пояснила в суді позивачка ОСОБА_2, ні вона, ні її мати ОСОБА_6, ні спадкодавець ОСОБА_5 не говорили ОСОБА_4 про необхідність надання допомоги спадкодавцеві за його життя, хоч мали спільних знайомих і могли передати це прохання. Не просили вони про допомогу і тоді, коли ОСОБА_4 перебував в Україні і бачився з батьком.
· У справі також відсутні будь - які докази того, що в умовах, коли ОСОБА_5 отримував допомогу від позивачки та дружини ОСОБА_6, він потребував ще й допомоги від ОСОБА_4
· Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
· У зв'язку з цим, враховуючи, що у справі не здобуто доказів ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_5, а також щодо потреби у наданні допомоги від ОСОБА_4 колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
· Підлягає також скасуванню рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_4 судових витрат. Згідно ст. 88 ЦПК України слід залишити судові витрати за стороною, яка їх фактично понесла.
Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2014 р. - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 третя особа - Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування.
Судові витрати залишаються за стороною, яка їх фактично понесла.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій