КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

19.07.06 р.                                                                                                    № 14/434                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Фаловська  І.М.

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради та КП «Теплоенерго»на рішення господарського суду Полтавської області від 29.12.2005 року - 12.01.2006 року

у справі № 14/434 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», м. Кременчук

до  1. КП «Теплоенерго», м. Кременчук

     2. Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, м.Кременчук   

про стягнення 735764,07 грн.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.12.2005 року - 12.01.2006 року у справі № 14/434 позовні вимоги було задоволено, стягнуто з КП «Теплоенерго»на користь ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»330344,08 грн. заборгованості, 32273,74 грн. пені, 5264,31 грн. –3% річних та 3678,82 грн. державного мита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради на користь ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»було стягнуто 330344,08 грн. заборгованості, 32273,74 грн. пені, 5264,31 грн. –3% річних та 3678,82 грн. державного мита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради та КП «Теплоенерго»подали апеляційні скарги, в якій просять скасувати рішення господарського суду Полтавської області 29.12.2005 року - 12.01.2006 року, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

За апеляційними скаргами Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради та КП «Теплоенерго»на рішення господарського суду Полтавської області 29.12.2005 року - 12.01.2006 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалами від 05.06.2006 року та від 09.05.2006 року порушено апеляційне провадження у справі № 14/434 та розгляд вказаних апеляційних скарг об’єднано.

Згідно розпорядження В. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  18.07.06 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Фаловська І. М., Андрейцева Г. М.

ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», згідно ст. 96 ГПК України надіслало відзивb на апеляційні скарги, в якому проти вимог апеляційних скарг заперечує, просить рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник першого вимоги викладені в апеляційних скаргах підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення залишається без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»та КП «Теплоенерго»врегульовано договором № 3-2юр від 10.12.2003 року про надання послуг по переробці природного газу в теплову енергію та її постачання. Відповідно умов вказаного договору, а саме: позивач зобов’язався поставляти теплову енергію, а перший відповідач зобов’язався розраховуватись за  одержану теплову енергію відповідно до виставлених рахунків, а саме:

-          рахунок за листопад 2004 оплачується 100% в сумі 289872 грн. - до 10.01.05 р.;

-          рахунок за грудень 2004 оплачується 100% в сумі 342797,40 грн. - до 10.02.05 р.;

-          рахунок за січень 2005 року в сумі 368 319,60 грн. оплачується згідно з пунктом 2 ст. 530 Цивільного кодексу України протягом 7-ми днів з моменту його отримання першим відповідачем , так як умови його оплати не визначені в договорі.

Кількість відпущеної позивачем та спожитої першим відповідачем теплової енергії оформляється актом про місячний відпуск теплової енергії і підписується обома сторонами. Тариф на виробництво 1 Гкал теплової енергії без урахування паливної складової становить 19,80 грн. з ПДВ і затверджений розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 12.11.2003 р. № 345 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації», яке зареєстроване в Полтавському обласному управлінні юстиції 20.11.2003р. за № 8975.

В листопаді 2004 року позивач відпустив 14640 Гкал теплової енергії на суму 289872 грн., в грудні 2004 року - 17313 Гкал. на суму 342797,40 грн., в січні 2005 р. - 18602 ГкаЛ на суму 368319,60 грн., що підтверджується підписаними двосторонніми актами про відпуск теплової енергії.

За вищезгадану кількість теплової енергії позивач виставив рахунки для оплати за відпущену теплову енергію, а саме: за листопад 2004 року рахунок № КВ-12010А від 30.11.2004р. на суму 289872 грн. (направлений 08.12.2005 р.); за грудень 2004 р. рахунок № КВ-01010А від 31.12.2004р. на суму 342797,40 грн. (направлений 04.01.2005р.); за січень 2005 р. рахунок № КВ-02010А від 31.01.2005 р. на суму 368319,60  грн. (направлений 09.02.2005р.).

Станом на 24.10.2005 р. рахунки за листопад-грудень 2004 року та січень 2005 року першим відповідачем були оплачені частково з простроченням термінів оплати. Так, за листопад 2004 року рахунок сплачений частково в сумі 105291,56 грн., де залишок заборгованості складає 184580,44 грн. Оплата рахунку здійснювалась шляхом проведення взаємозаліків від 21.01.2005р. № 47-20/09 на суму 52063,51 грн., № 47-20/10 на суму 16540,12 грн., № 47-20/11 на суму 5336,28 грн., векселями від 26.01.2005р. № 763315314318 на суму 411,84 грн., від 27.01.2005р. № 763314231282 на суму 939,81 грн. та платіжним дорученням № 66 від 21.01.2005р. на суму 30000,00 грн.

Рахунок за грудень 2004 року першим відповідачем було оплачено частково в сумі 60000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 64 від 21.01.2005р., № 166823 від 18.02.2005 р. Отриману за січень 2005 р. теплову енергію перший відповідач оплатив частково в сумі 175009,28 грн., про що свідчать платіжні доручення № 166689 від 18.02.2005 р., № 2 від 31.03.2005 р. Таким чином, сума боргу першого відповідача складає 660 688,16 грн.

Оскільки перший відповідач після закінченні строків для оплати зобов’язання щодо оплати не виконав і не сплатив борг у зазначеній сумі позивачем була направлена йому претензія № 1-121 юр від 08.09.2005р. У відповіді № 867 від 23.09.2005 р. на вищевказану претензію, перший відповідач вимоги позивача визнав, але заборгованість не сплатив.

Статтями 509,510 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якщо одна сторона (боржник)   зобов’язана   вчинити   на   користь   другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав,   встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання   має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов    договору    та    вимог    цього    Кодексу,    інших актів цивільного законодавства,   а за відсутності таких умов та вимог -   відповідно до    звичаїв    ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 230 ГК України, статті 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язань, він повинен сплатити неустойку (штраф, пеню). Розмір неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов’язань встановлюється договором або законом. Стаття 624 Цивільного Кодексу України передбачає, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов’язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Виходячи з вищенаведеного та на підставі умов пункту 10.3. договору, положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543 від 22.11.96. за прострочення термінів оплати першому відповідачу була нарахована пеня в сумі 64547,48 грн. за період з 10.01.2005 р. по 24.10.2005 р.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вищенаведеного першому відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 10528,63 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені). Яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Перший відповідач не подав суду доказів, які б давали підстави задовольнити його клопотання про зменшення суми нарахованої пені.

Посилання другого відповідача на те, що він не може відповідати за зобов’язаннями першого відповідача, оскільки останній є комерційним підприємством правомірно місцевим господарським судом були відхилені, оскільки відповідно статті 96 ЦК України у випадках, передбачених в законі, по зобов’язанням юридичної особи несе відповідальність її засновник.

Відповідно до частини 3 статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Частина 7 статті 77 ГК України передбачає, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради та КП «Теплоенерго»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області 29.12.2005 року - 12.01.2006 року у справі № 14/434 -  без змін.

2. Справу 14/434 повернути господарському суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Швець В.О

Судді                                                                                          

                                                                                                         Фаловська  І.М.

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.