Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.

Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Голованя А.М. Бубличенко В.П.

при секретарі Сегал О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ТОВ «Джерельний» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про припинення договору поруки, зустрічним позовом ТОВ «Джерельний» до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ТОВ «Джерельний» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 жовтня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ТОВ «Джерельний» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 19 червня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - банк), та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11172098000, за яким він надав відповідачу кредит у розмірі 198 786 швейцарських франків, що на день укладення договору складало 809 618,80 грн. зі сплатою перших 30 календарних днів 8,49% річних за користування кредитом, а відповідно до додаткової угоди № 3 від 23 грудня 2008 року встановлені нові строки сплати процентів з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані такі проценти. У зв'язку з порушенням позичальником строків здійснення платежів за кредитним договором, загальний борг станом на 13 липня 2012 року склав 140 729,86 швейц. франк., що за курсом НБУ еквівалентно 1 140 588,63 грн. і складається із:

заборгованості за кредитом - 134 775,40 швейц. франк., або 1 092 328,87 грн.;

заборгованості за нарахованими, але не сплаченими процентами - 5 954,46 швейц. франк., або 48 259,76 грн.

Також відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 27 грудня 2011 року в сумі 1 646,09 грн., за несвоєчасне погашення процентів з 30 березня 2012 року по 13 липня 2012 року в сумі 829,05 грн., а всього 2 475,14 грн.

Належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено договорами поруки № № 11172098000 -п, 11172098000 - п/2 від 19 червня 2007 року з ОСОБА_4 і ТОВ «Джерельний» в особі директора ОСОБА_4, які взяли на себе зобов'язання у повному обсязі солідарно з відповідачем відповідати перед банком по його зобов'язанням, що виникають з умов кредитного договору.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість по кредитному договору в сумі 140 729,86 швейц. франк., що за курсом НБУ еквівалентно 1 092 328,87 грн., а також 2 475,14 грн. пені і судові витрати.

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до банку, у якому просив визнати недійсним укладений між ним і відповідачем договір про надання кредиту № 11172098000 від 19 червня 2007 року, посилаючись на те, що в порушення умов договору ним була отримано менша сума грошових коштів, ніж зазначено у кредитному договорі.

ОСОБА_4 і ТОВ «Джерельний» у зустрічних вимогах просили припинити правовідносини за договорами поруки від 19 червня 2007 року за №№ 11172098000-п, 11172098000-п/2, укладеними між ними і банком в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №11172098000 від 19 червня 2007 року, оскільки без їх, поручителів, згоди банк, в порушення умов договорів поруки збільшив розмір процентної ставки з 8,49% річних до 12,74% річних, а з 31 березня 2008 року до 16,98%, збільшивши тим самим і обсяг їх відповідальності.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 жовтня 2013 року первісний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ТОВ «Джерельний» на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 140 729,86 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 1 140 588,63 грн. і 2 475,14 грн. пені, а також по 1 073 грн. судового збору з кожного.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до банку про визнання кредитного договору недійсним, ОСОБА_4 і ТОВ «Джерельний» до банку про припинення договорів поруки - відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову банку у задоволенні позовних вимог і задоволенні зустрічних позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, в порушення вимог ст.16 ЦПК України суд об'єднав в одне провадження спір між юридичними особами за позовом ТОВ «Джерельний» до банку про припинення договору поруки. Судом не дана належна оцінка тому, що відповідачем отримано менша сума грошових коштів, ніж передбачено кредитним договором; що внаслідок збільшення банком в односторонньому порядку процентних ставок був збільшений і обсяг відповідальності поручителів, на що ними згода не надавалася.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_5, який підтримував доводи скарги, представника позивача, який заперечував проти її доводів, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволення первісного позову, стягнення судового збору та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 і ТОВ «Джерельний» з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов»язань, або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 статті 1050 ЦК України передбачає, що в разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повертати отриману позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась не сплаченою та сплати процентів.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 19 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір №11172098000 про надання кредиту у розмірі 198 786 швейцарських франків, що за курсом НБУ на день укладення відносно гривні еквівалентно 809 618 грн. 80 коп.(а.с.8-12 т.1).

Встановлено, що банком були зараховані кредитні кошти на поточний рахунок позичальника в сумі 187 833,92 швейц. франків, що підтверджується меморіальними валютними ордерами та заявами і розпорядженнями про видачу кредиту (а.с.164-172,199-228 т.1).

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 щодо недійсності кредитного договору з підстав неотримання ним грошових коштів, встановлених кредитним договором, є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які він посилався, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання кредитного договору недійсним.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року (справа №6-63 цс/12) зазначено, що кредитний договір, на відміну від договору позики, є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору. Передача грошей відбувається на стадії виконання кредитного договору, відтак посилання позичальника на неотримання грошей не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Тому правильним є висновок суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору, боржник зобов'язаний повернути кредит в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але в будь якому випадку не пізніше 18 червня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Пунктом 1.3.1. цього договору встановлено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 8,49 % річних. По закінченню 30 календарних днів та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 10.2. кредитного договору.

Строк сплати процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані такі проценти (п.1.3.4 договору).

Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, боржник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Згідно розділу 11 кредитного договору у випадку порушення позичальником умов договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та плати за кредит. Відповідно до розділу 11 кредитного договору банк направляє на адресу позичальнику вимогу про усунення позичальником порушень умов кредитного договору. У разі не усунення таких порушень термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 календарний день з дати отримання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) - протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення повідомлення (вимоги).

Додатковою угодою № 3 від 23 грудня 2008 року до договору про надання кредиту № 11172098000 від 19 червня 2007 року встановлені нові строки сплати процентів з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані такі проценти.

В забезпечення зобов»язань за кредитними договором 19 червня 2007 року між банком та ТОВ «Джерельний» в особі директора ОСОБА_4, а також з останньою укладені договори поруки №11172098000-П та №11172098000-П2 (а.с.23-25 т.1).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що за кредитним договором, укладеним до 18 червня 2018 року, позичальник із січня 2012 року припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту (а.с. 31,32 т.1 ).

У зв»язку з невиконанням належним чином зобов»язання щодо своєчасного погашення кредиту, процентів, банк направив позичальнику та поручителям повідомлення про порушення основного зобов»язання та дострокове повернення кредиту від 19 квітня 2012 року № 48-5-1-31-3-372 з вимогою сплатити вказану заборгованість, на яке відповіді не отримав (а.с.42,43).

Судом встановлено і матеріалами підтверджується, що позичальник свої зобов'язання, передбачені договором кредиту щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, не виконує, внаслідок чого станом на 13 липня 2012 року заборгованість по кредиту становить: 134 775 швейц. франків 40 сан., що за курсом НБУ відносно гривні еквівалентно 1 092 328 грн. 87 коп. заборгованості по кредиту, 5 954 швейц. франка 46 сан., що за курсом НБУ відносно гривні еквівалентно 48 259 грн. 76 коп. заборгованості по відсоткам, а всього 140 729 швейц.франк.86 сан., що за курсом НБУ відносно гривні еквівалентно 1 140 588 грн. 63 коп.; 1 646 грн. 09 коп. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 829 грн. 05 коп. - пені за несвоєчасне погашення відсотків, а всього 2 475 грн. 14 коп. пені. (а.с.31-41 т.1).

Дані оглянутих судом наданих банком довідок-розрахунків заборгованості по кредиту ОСОБА_2, які є належними доказами, підтверджують зазначений розмір заборгованості на фактично отримані ним кредитні кошти.

Будь-яких доказів на спростування визначеного позивачем розміру заборгованості ОСОБА_2 та його представник не надали.

Крім того, пунктом 9.2 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог статті 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк відповідно до умов п.1.3.1 договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої з наступних обставин, а саме порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором) та/або погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених цим договором; та/або здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки.

Сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 п.9.2. договору, банк може збільшити розмір процентної ставки за договором в наступному порядку, а саме: банк не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси; такий новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору.

У разі незгоди із встановлюваним згідно умов цього пункту договору новим розміром процентної ставки, позичальник у строк не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до дати початку дії нової ставки, вказаної у повідомленні банку, зобов'язується надати на зазначену у договорі адресу банку письмове повідомлення (відповідь) про свою незгоду із такою новою ставкою. У випадку отримання банком в порядку та терміни, визначені цим пунктом договору, такого письмового повідомлення (відповіді) від позичальника, банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього договору.

Висновок суду щодо наявності підстав для збільшення розміру процентної ставки грунтується на доказах.

Матеріалами справи підтверджується направлення банком позичальнику такого повідомлення від 22 лютого 2008 року за № 182719 щодо запровадження з 12 березня 2008 року нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу та продовження відповідачем користування кредитними коштами вважається вираженням позичальником згоди стосовно умов, викладених в даному повідомленні (а.с.10,11 т.2).

Згідно довідки-рахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_2 погашення кредиту мало місце до січня 2012 року, чого останній не заперечував (а.с. 31,32 т.1 ).

В той же час колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо відмови у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_4 і ТОВ «Джерельний» про припинення договорів поруки.

Відповідно п. 2.1 договорів поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, суд виходив з того, що листом від 22 лютого 2008 року за № 182719 банк повідомив ОСОБА_4 про запровадження з 12 березня 2008 року нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу.

Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені зміни були погоджені з ОСОБА_4, як фізичною особою, так і директором ТОВ «Джерельний».

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов»язання виникає також в разі підвищення розміру процентів.

Правова позиція про те, що збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України, викладена в постановах Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року (справа №6-67цс11), 17 грудня 2014 року (справа № 6- 185цс14).

Враховуючи, що в частині відмови у задоволенні зазначених зустрічних вимог висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, визнавши договори поруки припиненими.

Оскільки судом заборгованість за кредитом стягнута з усіх відповідачів солідарно, рішення суду в цій частині та стягненні судового збору також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, задовольнивши позовні вимоги банку до ОСОБА_2 та стягнувши з останнього на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 140 729,86 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 1 140 588,63 грн., і 2 475,14 грн. пені.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 також підлягає стягненню 3 219 грн. сплаченого банком судового збору.

Не ґрунтуються на законі доводи скарги щодо закриття провадження в частині вимог до юридичної особи, оскільки відповідно до ст.ст.15, 16, ч.2 ст.118 ЦПК України, постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.2) із змінами, від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» такі вимоги виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту, і підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Посилання на висновки судово-економічних експертиз щодо обґрунтування розміру реальної відсоткової ставки за договором кредиту, не надання інформації про умови кредитування і загальну вартість кредиту тощо, як підстав для визнання кредитного договору недійсним, не можна взяти до уваги, оскільки вимоги щодо недійсності кредитного договору заявлені з підстав неотримання суми коштів за договором (одержання меншої суми), а не з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.

При цьому висновки експертиз, доводи зустрічних вимог та скарги не впливають на розмір фактично наданих кредитних коштів та правильність розрахунків щодо суми заборгованості по кредиту, як і погашеної суми, та висновків суду щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 у вищезазначеному розмірі не спростовують.

Інші доводи скарги не є істотними та не спростовують висновків щодо стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 жовтня 2013 року в частині задоволення первісного позову, стягнення судового збору та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 і ТОВ «Джерельний» скасувати.

Зустрічні позови ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про припинення договору поруки та ТОВ «Джерельний» до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення договору поруки задовольнити.

Визнати договори поруки від 19 червня 2007 року, укладені між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ТОВ «Джерельний» припиненими.

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 140 729,86 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 1 140 588,63 грн., і 2 475,14 грн. пені, а також 3 219 грн. судового збору.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 і ТОВ «Джерельний» про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором відмовити.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: