АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/274/15Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 43 Євтушенко П. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Качан О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоКачана О. В.
суддівЗахарової А. Ф. , Фетісової Т. Л.
при секретаріВосколович Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСББ "Родина-2009", ОСОБА_7 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання рішення про приватизацію недійсним, визнання права користування житловим приміщенням
в с т а н о в и л а :
Позивач 21. 11. 2013 року звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСББ "Родина-2009", ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, орган опіки та піклування м. Черкаси, ОСОБА_9 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання рішення про приватизацію недійсним, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права користування житловим приміщенням. Позов мотивував тим, що рішенням виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси № 60 від 01.02.2007 року "Про приватизацію державного житлового фонду" ОСОБА_7.ш передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21. 02. 2007 року на 76/1000 частин квартири АДРЕСА_1.
Позивач вказував, що його мати ОСОБА_10 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. З липня 2004 року разом з ними у квартирі проживав позивач та його бабуся - ОСОБА_9, які вселились туди зі згоди ОСОБА_7
17 серпня 2013 року позивачу стало відомо про приватизацію квартири, яка відбулася в 2007 році. Вважає, що приватизація спірної квартири здійснена не на всіх членів сім'ї, які постійно проживали в цьому житловому приміщенні.
Просив суд встановити факт його спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 з липня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати недійсним рішення виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси № 60 від 01.02.2007 року "Про приватизацію державного житлового фонду", згідно якого ОСОБА_7 передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1; визнати незаконним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.02.2007 року на 76/1000 частин квартири АДРЕСА_1; визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, сторони, вивчивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню по наступним мотивам.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив із наступних встановлених ним фактичних обставин: позивач не довів наданими суду доказами факту проживання в спірній квартирі однією сім'єю з ОСОБА_7 на час її приватизації. Відповідно, не будучи членом сім'ї, він не набув права на приватизацію квартири де проживав ОСОБА_7 і приватизацією квартири на одного лише ОСОБА_7 права позивача не були порушені.
Колегія вважає, що висновки суду відповідають змісту наявних у справі доказів та вважає за необхідне вказати на наступні обставини.
Як вбачається із змісту позовних вимог та доводів позивача і його представників у судових засіданнях, він вважає себе членом сім'ї покійного ОСОБА_7 з тих підстав, що його мати ОСОБА_10 проживала в цій квартирі без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 в період з липня 2004 року до його смерті в 2009 році. Позивач також вказує, що в цей період він вселився до квартири зі згоди наймача і всі свої кошти витрачав на лікування ОСОБА_7 Із змісту судового рішення вбачається, що суд мотивував відмову в позові виходячи саме із такого змісту позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач та його представник вказують, що його позовні вимоги не пов'язані із проживанням матері, він просить визнати лише факт його особистого проживання, у період приватизації, в квартирі як члена сім'ї наймача, без прив'язки до проживання чи не проживання матері. Однак при цьому позивач не вказує ким він себе вважає по відношенню до наймача - сином, братом чи іншим і якими доказами це підтверджується. Позивач не надав доказів існування сімейних стосунків між ним та ОСОБА_7 в період з липня 2004 року по 1.02.2007 року, день винесення рішення про приватизацію, не вказав на факти піклування про нього - надання одягу, підручників, зошитів, виділення в квартирі місця для приготування уроків та інших обставин, які давали б висновки про проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 однією сім'єю. У 2004 році позивачу виповнилось 10 років, ні він ні його представники не надали доказів отримання ним будь-яких доходів в цей період, які він ніби-то витрачав на лікування наймача ОСОБА_7
До червня 2006 року мати позивача - ОСОБА_10 - перебувала в зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_11 і її неможливо визнати такою, що мала одночасно дві сім'ї.
Відповідно до змісту довідки Черкаського заводу "Строммашина" від 8.09.2004 року у спірній квартирі ОСОБА_7 проживав один і сплачував комунальні платежі за одну особу, що також спростовує доводи позивача про проживання ним та матері спільно з ОСОБА_7 з липня 2004 року.
В період з червня 2006 року по 1.02.2007 року (день прийняття рішення про приватизацію) обставини про фактичне проживання осіб у спірній квартирі підтверджуються письмовими доказами: даними копії позовної заяви матері позивача ОСОБА_10 від 15.04.2010 року та даними копій судових рішень по даному позову від 4.06.2013 року та від 30.07.2013 року, даними довідки КП "ВЖРЕУ № 6" від 14.11.2006 року про склад сім'ї, даними заяви ОСОБА_7 про передачу квартир у власність від 14.11.2006 року.
Зокрема із змісту позовної заяви матері позивача від 15.04.2010 року та судових рішень по ній, вбачається, що мати позивача - ОСОБА_10, жодного разу не вказала про фактичне проживання сина в спірній квартирі з 2004 по 2009 рік. На день подачі позову ОСОБА_10 - 15.04.2010 року, позивач ОСОБА_6 уже мав повних 16 років, проте мати не ставила питання про залучення його як свідка для підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_7 Навпаки, вона давала покази про спільне проживання в квартирі лише її та ОСОБА_7 і про їх спільне бажання оформити приватизацію квартири лише на ОСОБА_7 і провести приватизацію до укладення шлюбу між ними.
Даними довідки КП "ВЖРЕУ № 6" від 14.11.2006 року про склад сім'ї, даними заяви ОСОБА_7 про передачу квартир у власність від 14.11.2006 року підтверджується факт проживання в квартирі на час приватизації одного лише ОСОБА_7
Довідка ОСББ "Родина 2009" про проживання позивача в спірній квартирі в період 2004-2009 року не є належним і допустимим доказом по справі, оскільки ОСББ утворено лише в 2009 році, а зміст виданих після 2009 року ним довідок суперечить іншим письмовим доказам по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом із наймачем або за якими зберігається право на житло.
Оскільки позивач не довів факт постійного проживання у квартирі разом із наймачем до приватизації, суд обґрунтовано відмовив у позові.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСББ "Родина-2009", ОСОБА_7 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання рішення про приватизацію недійсним, визнання права користування житловим приміщенням залишити без змін.
Ухвала та рішення набувають законної сили з моменту проголошення ухвали і можуть бути оскаржені в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Головуючий :
Судді :