У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря - Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Комплекс Закарпаття" про поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2012 року ОСОБА_1 пред'явив позов до TOB «Комплекс «Закарпаття» про поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 12 грудня 2006 року рішенням зборів учасників TOB «Комплекс «Закарпаття» він був призначений генеральним директором цього товариства. Наказом від 15 грудня 2006 року позивач був прийнятий на роботу за сумісництвом згідно його заяви. Згідно протоколу засідання Спостережної ради ВАТ «ГТК Інтурист Закарпаття» від 14 березня 2011 року його відкликали з посади генерального директора товариства, з протоколом ознайомили 31 березня 2011 року. Вважає даний протокол засідання Спостережної ради незаконним, безпідставним, оскільки його зміст порушує ст. ст. 143, 145 ЦК України, положення статуту TOB «Комплекс Закарпаття» та норми КЗпП Украіни. Зокрема, позивач вказує на те, що створення та відкликання виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, проте рішення про відкликання прийняла Спостережна рада, на засідання якої його запрошено не було. Наказ про звільнення він не отримував і відповідно не ознайомлений з ним. Крім того, за період роботи з 15 грудня 2006 року по 31 березня 2011 року йому не була нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні шорної відпуски. Вважає своє звільнення з роботи безпідставним та таким, що грубо порушує норми трудового законодавства, просить поновити його на посаді генерального директора ТОВ «Комплекс Закарпаття», а також стягнути з ТОВ «Комплекс Закарпаття» компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5577 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32 000 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині вимог про поновлення на роботі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, окрім іншого, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення суд апеляційної інстанції не дослідив дату, підстави і факт чи мало місце звільнення позивача.

Вислухавши присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Встановлено, що загальними зборами учасників TOB «Комплекс Закарпаття» від 12 грудня 2006 року було прийнято рішення про призначення генеральним директором TOB «Комплекс Закарпаття» ОСОБА_3, про що свідчить протокол загальних зборів учасників TOB «Комплекс Закарпаття» від 12 грудня 2006 року (Т. 1, а.с.6).

Наказом від 12 грудня 2006 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду генерального директора TOB «Комплекс Закарпаття» за сумісництвом (Т. 1, а.с.7).

13 лютого 2007 року з ОСОБА_3 як генеральним директором TOB «Комплекс Закарпаття» був укладений контракт (Т. 1, а.с.167-176).

Рішенням Спостережної Ради ВАТ ГТК «Інтурист - Закарпаття» від 14 березня 2011 року було відкликано ОСОБА_3 з посади генерального директора TOB «Комплекс Закарпаття» та призначено на цю посаду ОСОБА_4, про що вказано у протоколі засідання Спостережної ради ВАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» (а.с.9-10). Із змістом вказаного протоколу ОСОБА_3 ознайомився 31 березня 2011 року, про що свідчить його підпис (Т. 1, а.с.10).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Судом встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_3 відповідачем не видавався, з таким наказом ОСОБА_3 не ознайомлений і не підписував його.

Рішення Спостережної Ради про відкликання ОСОБА_1 з посади, оформлене протоколом від 14 березня 2011 року, є рішенням повноважного органу управління господарського товариства щодо створення, обрання та звільнення органів управління цього товариства, що було ухвалено в межах повноважень, передбачених Статутом останнього. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку рішення Спостережної Ради не оспорював.

Водночас, колегія констатує, що трудові відносини, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Комплекс Закарпаття» регулюються трудовим законодавством України, відповідно до якого звільнення працівника з роботи оформляється наказом про звільнення працівника, у якому зазначаються підстави звільнення з посиланням на норму КЗпП України. Відповідно до норм ч.2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 відповідачем не видавався. Представник відповідача у судовому засіданні в апеляційній інстанції стверджувала, що такий наказ видавався, однак оригіналу його надати не змогла.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2015 року було зобов'язано генерального директора ТОВ «Комплекс Закарпаття» в строк до 30 січня 2015 року надати належним чином завірені копії наказів та розпоряджень, які були видані при звільненні ОСОБА_1, книгу (журнал) обліку наказів із зазначенням дати ознайомлення ОСОБА_1 з відповідними наказами.

Однак, надати вказані вище документи (накази та розпорядження) відповідач ТОВ «Комплекс Закарпаття» також не зміг. З цього слідує, що факт звільнення позивача з роботи у встановленому порядку не відбувся, наказів на його звільнення по товариству не видавалося. Отже, підстав для поновлення його на роботі немає. Так само немає і підстав для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період звільнення та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Вимоги про допуск до роботи, про оплату відпрацьованого часу позивач не заявляв.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та виходив з того, що підстав для задоволення позову немає.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не є істотними.

Керуючись статтею 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ____________

Судді ____________

____________