У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря - Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що діє згідно договору від імені позивачки ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів, у якому просила визнати частково недійсним умови кредитного договору, укладеного між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати вчинити дії.

У позові позивачка посилалася на те, що 15 серпня 2007 року між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит у розмірі 35 500 доларів США під 12,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 14 серпня 2027 року. Як їй згодом стало відомо, з 2 вересня 2013 року відповідач в односторонньому порядку, не повідомивши її та без укладення відповідної додаткової угоди, на підставі п. 1.6 кредитного договору (несвоєчасне надання кредитору договору (полісу) страхування застави/іпотеки та/або життя (або страхування від нещасного випадку) та документів, що підтверджують повну сплату страхового платежу) підвищив процентну ставку на 5 %, установивши її у розмірі 17,5 %.

У зв'язку з наведеним, вважаючи дії банка незаконними, позивачка просила суд визнати недійсним положення п. 1.6 кредитного договору від 15 серпня 2007 року, укладеного між нею та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; визнати незаконними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо одностороннього підвищення процентної ставки за вказаним кредитним договором та зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок заборгованості, у тому числі щодо нарахованої пені; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо одностороннього підвищення процентної ставки за кредитним договором від 15 серпня 2007 року та зобов'язано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» провести відповідний перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, у тому числі щодо нарахованої пені. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Мукачівський міськрайонний суд постановив рішення від 11 грудня 2014 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення дії відмовив (а.с.219-222)..

На це рішення адвокат ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення місцевого суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що умови кредитного договору щодо підняття відсоткової ставки у випадку порушення кредитної дисципліни є дискримінаційними, оскільки не передбачають зменшення відсоткової ставки у випадку усунення допущених порушень. Стверджує, що підстав для підвищення відсоткової ставки у банку не було.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції позивачка та її представник скаргу підтримали та просили задовольнити, представник банку скаргу не визнав та просив відхилити.

Вислухавши присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що 15 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит у розмірі 35 500 доларів США з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 12,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 14 серпня 2027 року.

2 вересня 2013 року банк на підставі п. 1.6 кредитного договору у зв'язку із ненаданням ОСОБА_2 у встановлений кредитним договором строк копій договорів страхування від нещасного випадку та страхування майна, що є предметом іпотеки, що було обов'язком позичальника, із чим вона погодилась, підписуючи договір, підвищив процентну ставку на 5 %, встановивши її у розмірі 17,5 %.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з п. 1.4 кредитного договору сторони визначили, що процентна ставка за користування кредитом складає 12,5 %. Разом з тим, сторони домовились, що кредитор має право без отримання будь-якої додаткової згоди позичальника коригувати (змінювати) процентну ставку протягом дії цього договору у випадках, передбачених п. 1.5-1.6 договору.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору сторони домовились, що процентна ставка за користування кредитом збільшується на 5 % річних від ставки, вказаної у п. 1.4 договору при настанні певних умов, зокрема: несвоєчасне надання кредитору договору (полісу) страхування застави/іпотеки та/або життя (або страхування від нещасного випадку) та документів, що підтверджують повну сплату страхового платежу.

Таким чином, підвищення процентної ставки за кредитним договором на 5 % у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було передбачено його умовами, укладеного ще 15 серпня 2007 року (до внесення змін до ЦК України у частині його доповнення ст. 10561). У даному випадку підвищення процентної ставки відбувається унаслідок порушення договірної дисципліни, що прямо передбачене кредитним договором, погодженим сторонами ще при його укладенні, а не в порядку ст. 10561 ЦК України, згідно з якою процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно встановив, що зобов'язання належним чином не виконано, допущено порушення в частині кредитної дисципліни щодо страхування майна, що є предметом іпотеки, та щодо страхування від нещасних випадків, а отже банк вправі був підвищити процентну ставку на 5% відповідно до умов кредитного договору.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції позивачка не заперечувала того факту, що вона не здійснила поточного страхування майна, що є предметом іпотеки, вважаючи, що таке мало бути здійснено тільки на момент укладення договору.

З матеріалів справи також слідує, що у подальшому 2 жовтня 2013 року позивачка уклала договори страхування майна від нещасних випадків, після чого листом від 16 жовтня 2013 року повідомила банк про свою незгоду з підняттям процентної ставки. Цей лист було розглянуто банком та запропонована позивачці можливість зменшення відсоткової ставки шляхом укладення додаткової угоди.

За цих обставин, колегія вважає, що наявність підстав для підвищення розміру процентної ставки за користування кредитом у банку за процедурою, передбаченою п. 1.6 укладеного між сторонами договору, доведена, дане підвищення було здійснено правомірно. Позивачка в свою чергу не втратила можливості зменшити розмір процентної ставки шляхом укладення додаткової угоди. Оскільки підвищення процентної ставки було здійснено правомірно, підстав для визнання дій банку незаконними та здійснення перерахунку заборгованості по кредиту немає.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не є істотними.

Керуючись статтею 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що діє згідно договору від імені позивачки ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ____________

Судді ____________

____________