ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.01.2007 року Справа № 18/437н
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Семендяєвої І.В.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від позивача Космінін А.С., представник за довіреністю
від ліквідатора б/н від 28.08.06;
Рой Л.І., представник за довіреністю
від ліквідатора б/н від 28.08.06;
від відповідача Радионова Ю.А., юрисконсульт, довіреність
№20-1/10-2 від 10.01.07;
Сергиенко О.О., заступник генерального
директора, довіреність №20-1/10-2
від 10.01.07;
від третьої особи Старецький В.В., представник за
довіреністю б/н від 13.09.06;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Лутугинська пересувна механізована колона №3”, м. Лутугине Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 20.11.06
по справі №18/437н (суддя Яресько Б.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Лутугинська пересувна механізована колона №3”, м. Лутугіне Луганської області
до відповідача Луганського обласного об’єднання по агропромисловому будівництву „Луганськоблагробуд”, м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору на стороні
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Творець”, м. Лутугине
про визнання недійсним розпорядження
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лутугинська пересувна механізована колона №3”, м. Лутугіне Луганської області, звернулося до господарського суду Луганської області про визнання недійсним розпорядження №11 від 04 лютого 2001 року Луганського обласного об’єднання по агропромисловому будівництву „Луганськоблагробуд” про створення нової будівельної організації в м. Лутугине; зобов’язання керівника Лутугинської міжрайгосподарської пересувної механізованої колони №3 передати до статутного фонду створеної будівельної організації майно на суму долі позивача і заборгованості на загальну суму 57 825 грн., а також відновити строк для подання позовної заяви.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №18/437н (суддя – Яресько Б.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю з покладанням на позивача витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та сплати державного мита.
Мотивоване дане рішення необґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Лутугинська пересувна механізована колона №3”, м. Лутугіне Луганської області, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.12.06 б/н, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 у даній справі скасувати та направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі.
В судовому засіданні скаржник уточнив свої вимоги і просив рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог по скарзі позивач посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема норми Закону України „Про власність”, Закону України „Про господарські товариства”, Цивільного кодексу України.
Крім того, скаржник стверджує, що у даному випадку, строк позовної давності не був ним пропущений, оскільки початок його перебігу слід обчислювати з дати призначення ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю „Лутугинська пересувна механізована колона №3” Роя Олександра Аврамовича, тобто з 03.06.04.
Відповідач - Луганське обласне об’єднання по агропромисловому будівництву „Луганськоблагробуд”, відзивом від 11.01.07 №20-1/10-5 з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, наполягає на неправомірності вимог скаржника та пропуску ним строку позовної давності.
Третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю „Творець”, письмовий відзив суду не представила. Представник третьої особи в судовому засіданні 11.01.07заявив, що із рішенням суду першої інстанції згоден, апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, просить залишити її задоволення, а рішення - без змін.
Розпорядженням від 08.12.06 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю „Лутугинська пресувальна механізована колона №3” від 04.12.06 на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №18/437н призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Семендяєва І.В.– судді.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач створений відповідно до рішення загальних зборів засновників – учасників (протокол №1 від 25.06.98) шляхом перетворення Лутугинської міжрайгосподарської пересувної механізованої колони №3 відповідно до установчого договору (п.1.1 Статуту позивача - а.с.13).
Засновниками - учасниками товариства є відповідач 5% статутного фонду та трудовий колектив позивача 95% статутного фонду (п.1.2 Статуту позивача - а.с.13).
Згідно п.5.4 Статуту та п.10 установчого договору позивача Лутугинська міжрайгосподарська пересувна механізована колона №3 повинна була внести до статутного фонду позивача 483 916 грн. 00 коп., а відповідач – 25469 грн. 00 коп. (а.с.17,24).
Позивач був зареєстрований Лутугинською районною державною адміністрацією рішенням №75 від 23.04.98 та внесений до ЕДРПОУ 01.07.98 (а.с.26 зворот).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.01 відповідачем в особі генерального директора прийнято розпорядження №11 про створення нової будівельної організації в м. Лутугине та зобов’язано керівника Лутугинської міжрайгосподарської пересувної механізованої колони №3 передати до статутного фонду створеної будівельної організації майно на суму долі позивача і заборгованості перед ним відповідача, тобто на загальну суму 57 825 грн. 00 коп. (а.с.29).
Згідно даного розпорядження Лутугинська міжрайгосподарська пересувна механізована колона № 3 передала Товариству з обмеженою відповідальністю “Творець” (третя особа) майно, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі майна від 04.02.01 (а.с.).
На думку позивача, спірне розпорядження було прийнято з порушенням Законів України “Про власність”, “Про господарські товариства”, прийнято не уповноваженим органом позивача, але стосується розпорядження майном позивача. Вказане розпорядження порушує його права, як власника, оскільки спірне майно було одержано ним від Лутугинської міжрайгосподарської пересувної механізованої колони №3 за актом прийому - передачі в результаті реорганізації даного підприємства (а.с.28).
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.
За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Доводи апеляційної скарги судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони документально не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів державних чи інших органів.
Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.
Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку із його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства.
Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Майнові правовідносини сторін на час прийняття спірного розпорядження регулювалися Законами України „Про підприємства”, „Про власність” (ст.ст.3, 4, 20, 26), „Про господарські товариства” (ст.ст.13-117) та статутами підприємств.
Сторони по даній справі зареєстровані, як підприємства, юридичні особи.
Майно підприємства належить йому на правв власності або повного господарського відання.
Підприємство має право, якщо інше не передбачено статутом, продавати, передавати безкоштовно, здавати в оренду своє майно (ст.10 Закону України „Про підприємства в Україні”).
Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (ч.1 ст.12 Закону України „Про господарські товариства”).
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам (ч.2 ст.4 Закону України „Про власність”).
Згідно статуту відповідача (нова редакція – ас.с.104-114) метою об’єднання та його діяльності є координація господарської діяльності його учасників. Функції об’єднання, здійснення технічної, методичної, консультативної, правової, іншої допомоги його учасникам, відгук потенційних партнерів, надання допомоги учасникам в проведенні переговорів, укладенні угод, організація рекламно – інформаційної діяльності тощо (п.2.1 статуту).
Взаємовідносини учасників об’єднання будуються на принципах:
- добровільності вступу в об’єднання;
- свободи форми господарювання і управління;
- збереження економічної самостійності учасників (п.3.1 статуту).
До об’єктів права власності об’єднання відносяться взноси учасників об’єднання, майно, що добровільно передано учасниками, а також майно придбане об’єднанням в результаті господарської діяльності.
Отже у відповідача не було правових підстав розпоряджатися майном позивача.
Але відповідач вважає, що спірне майно належало йому, тому він ним розпорядився.
Представник відповідача в судовому засідання 11.01.07 на запитання суду пояснив, що спірне майно було передано об’єднанням позивачу для користування, але відповідного договору в нього немає.
Отже у позивача не було правових підстав та обов’язку передавати своє майно третій особі, якщо це відбувалося примусово, у зв’язку із виданням відповідачем спірного наказу.
Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем також не надано належних доказів про наявність в нього права власності на спірне майно, оскільки акт передачі майна Лутугинської МПМК №3 до статутного фонду ТОВ „Лутугінська МПК №3” не містить дати його складання (а.с.28).
Знаходження майна на балансі не є безперечною ознакою права власності.
Відповідно до довідок Лутугинського комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” від 13.05.02 будівля, розташована за адресою: вул. Гагаріна, 13, м. Лутугине Луганської області за Лутугинською МПМК №3 не було зареєстровано як за власником, а зареєстровано за ТОВ „Творець” на підставі свідоцтва на право власності від 01.11.01 (а.с.36).
На підставі викладеного, розпорядження, що оспорюється не є актом, про який йдеться в ст.12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він не носить обов’язкового характеру для позивача і тому не міг будь – яким чином вплинути на його права та охоронювані законом інтереси, створити будь–які обов’язки.
Крім того, спірне розпорядження №11 від 04.02.01 адресувалося Лутугинській міжрайгосподарській пересувній механізованій колоні №3, а не позивачу.
Отже висновки суду першої інстанції про необгрунтованність позовних вимог є вірними.
Судова колегія погоджується із доводами відповідача та третьої особи, про сплинення строку позовної давності 04.02.04, оскільки позивачем у справі є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Лутугинська пресувальна механізована колона №3”. Заміна особи, уповноваженої здійснювати керівництво юридичною особою та представляти її інтереси (призначення ліквідатора Роя Олександра Аврамовича) не є підставою для відновлення строку позовної давності для захисту прав цієї юридичної особи.
За таких обставин судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 20.11.06 по справі №18/437н ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника – Товариство з обмеженою відповідальністю „Лутугинська пересувна механізована колона №3”, м. Лутугине Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін присутніх в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лутугинська пересувна механізована колона №3”, м. Лутугине Луганської області, від 04.12.06 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №18/437н залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №18/437н залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Т.М. Баннова
Суддя І.В. Семендяєва