ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.01.2007 року Справа № 15/335(19/27)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача начальник юридичного відділу Кухлій В.І.,
довіреність №3946-П-П, від 01.09.2005;
від відповідача повноважний та компетентний
представник не прибув;
від 3-ої особи повноважний та компетентний
представник не прибув;
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кріпенське”, м.Карпове Свердловського району Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 09.10.2006
по справі №15/335(19/27) (головуючий суддя –
Пономаренко Є.Ю., суддя –Ворожцов А.Г., суддя –Лісовицький Є.А.)
за позовом Закритого акціонерного товариства
комерційного банку „ПриватБанк” в особі Луганської філії, м.Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Кріпенське”, м.Карпове Свердловського району Луганської області
3-я особа на стороні
позивача, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору Державна виконавча служба
м.Свердловська, м.Свердловськ
про стягнення 304270 грн. 88 коп.
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство комерційного банку „ПриватБанк” в особі Луганської філії, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Кріпенське”, с.Карпове Свердловського району Луганської області про стягнення 304270 грн. 88 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.10.2006 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг за відсотками у сумі 277594 грн. 27 коп. та пеню у сумі 1818 грн. 97 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 2794 грн. 12 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188 грн. 36 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 09.10.2006 товариство з обмеженою відповідальністю „Кріпенське”, с.Карпове Свердловського району Луганської області звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом рішення винесене з порушенням норм матеріального права.
Позивач відзивом на апеляційну скаргу №Р16000616000/9721 від 23.11.2006 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 27.10.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Кріпенське”, с.Карпове Свердловського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.10.2006 по справі №15/335(19/27) призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Парамонова Т.Ф. - суддя, Семендяєва І.В.– суддя.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли на підставі кредитного договору №108 від 28.03.2001 та додаткових угод до нього від 29.03.2001 та 12.04.2001.
Згідно даного договору позивач надав відповідачу кредит у вигляді обновлюваної кредитної лінії з лімітом суми 340000 грн. та з терміном повернення грошових коштів до 29.01.2002 (а.с. 8-10).
У забезпечення кредитного договору сторони уклали договори застави від 28.03.2001, 29.03.2001 та 12.0420.2001, на підставі яких відповідач передав позивачу у заставу належне йому на підставі права власності конкретно визначене майно. Крім цього, позивач у забезпечення повернення відповідачем отриманого кредиту уклав два договори застави з майновими поручителями відповідача ТОВ „Блок" та Брюховичем Юрієм Олексійовичем (а.с. 11-17).
У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся з вимогою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису. Приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Кірєєвою Є.І. 07.02.2002 вчинено виконавчий напис № 242 станом на 14.02.2002, яким звернуто стягнення на майно, що було передане за договорами застави відповідачем та майновими поручителями відповідача (а.с. 16-17).
14.03.2002 на підставі виконавчого напису виконавчою службою прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено строк для добровільного виконання виконавчого напису.
Як встановлено господарським судом Луганської області, відповідачем заборгованість за кредитом погашена частково і позивачем на підставі п. 4.1 та 4.3 кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом за період з 14.02.2002 по 10.11.2005 - 277594 грн. 27 коп. та пеню за прострочення платежу по відсотках в сумі 26676 грн. 61 коп. за період з 10.05.2005 по 10.11.2005 та 11.11.2005 та 11.11.2005 і останній звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача зазначених сум.
Заявлені до стягнення суми процентів нараховані позивачем за період після вчинення виконавчого напису нотаріусом, оскільки виконавчою службою не вчинялися заходи по зверненню стягнення на майно за виконавчим написом.
Вимоги позивача були предметом розгляду господарського суду Луганської області і 13.01.2006 було прийнято рішення про відмову у задоволенні позову з підстав того, що позивачем дані вимоги не були заявлені у справі про банкрутство відповідача, яке було скасовано постановою Луганського апеляційного господарського суду Луганської області від 10.04.2006 з тих підстав, що позивач не є конкурсним кредитором в розумінні ст.1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, позовні вимоги задоволені повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2006 рішення господарського суду Луганської області від 13.03.2006 та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 10.04.2006, у зв”язку з неповним з”ясуванням скасовані, а справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України, вміщених у постанові від 21.06.2006 по даній справі, місцевим господарським судом при новому розгляді справи, відповідно до ст.ст. 30, 38 Господарського процесуального кодексу України витребувалися від ДВС м. Свердловська письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо ходу виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 07.03.2002 по зверненню стягнення на заставлене майно відповідача на користь позивача, а також суд зобов’язував забезпечити явку компетентного представника ДВС м.Свердловська у судовому засіданні, що ДВС м.Свердловська було спростовано.
Господарським судом вжито усіх заходів для виконання вказівок Вищого господарського суду України та справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
З пояснень представників позивача і відповідача (т. 2 а.с 21), встановлено, що в межах наведеного виконавчого провадження фактично майно відповідача, на яке необхідно було звернути стягнення за виконавчим написом нотаріуса, не вилучалося та не реалізовувалося, арешт не було накладено.
За таких обставин наявність виконавчого провадження не впливає на правильність вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, а також ст. 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У зв’язку з тим, що після 01.01.2004 продовжує існувати грошове зобов’язання у відповідача щодо сплати за кредитним договором, до наведених правовідносин господарським судом обгрунтовано застосовані норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набули чинності з 01.01.2004, відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За умовами кредитного договору №108 від 28.03.2001 відповідач взяв на себе зобов”язання повернути суму кредиту з відсотками у встановлений договором строк.
Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що при порушенні відповідачем зобов”язань по поверненню кредиту, передбачених п.1 даного договору, відповідач сплачує позивачу відсотки із розрахунку 78% річних від суми залишку неповернутої заборгованості по кредиту.
Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що даний договір вступає в силу з моменту його підпису обома сторонами і діє до повного виконання зобов”язань сторонами за даним договором.
Відповідач не надав доказів належного виконання у встановлені строки зобов’язань за кредитним договором, не надав доказів прийняття належних мір по виконанню умов кредитного договору відповідно п.2 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи відповідача щодо неподання позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника (відповідача у даній справі) у справі про банкрутство з посиланням на ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необгрунтовані.
Відповідно до п. 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно ст. 1 вказаного Закону конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з пунктом 6 ст. 14 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно зданими обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави, згідно з державним реєстром.
Матеріали справи свідчать, що вимоги позивача за кредитним договором №108 від 28.03.2001 виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та забезпечені заставою майна боржника, відповідача у справі, за трьома договорами застави, але в реєстр вимог кредиторів у справі №9/37б про банкрутство відповідача вимоги, забезпечені заставою майна боржника не внесені.
Тобто, позивач у даній справі не є конкурсним кредитором.
Даний висновок викладений в постанові апеляційної інстанції від 10.01.2006 при перегляді справи №19/27 і з даним висновком погодився Вищий господарський суд України, що зазначено в постанові від 21.06.2006. (т. 1 а.с. 169).
Щодо послідовності погашення платежів встановлено наступне. За погодженням з позивачем відповідачем спочатку здійснювалося погашення суми кредиту. По закінченні строку повернення кредиту за позичальником залишалася неповернутою майже вся сума кредиту, тому у випадку часткового погашення в першу чергу процентів за користування кредитом, проценти продовжували б нараховуватися на непогашену суму кредиту, що призвело б до ще більшого зростання боргу по процентах. Предметом даного спору є стягнення боргу по процентах за певний період та пені. Перерозподіл зарахування платежів, досконалість здійснення якого майже унеможливлена при розгляді даної справи в суді, міг потягнути збільшення розміру боргу по процентах за період за який нараховані ці заявлені до стягнення проценти, а не зменшення такого розміру у порівнянні із заявленою до стягнення сумою. Отже, права відповідача при цьому насправді не ущемлені, а навпаки. Позивач зі свого боку погодився приймати платежі саме таким чином, та виходячи з цього заявив позов. При вирішенні спору в суді, ані позивач, ані відповідач не заперечують послідовність зарахування платежів.
Позивачем надано уточнений розрахунок пені на суму 1818 грн. 97 коп., здійснений відповідно до положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який прийнятий господарським судом як дійсно обґрунтований, а решта - сума від заявленої первісно пені нарахована необґрунтовано та у її стягненні обгрунтовано відмовлено.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 09.10.2006 по справі №15/335(19/27) ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст.49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника –товариство з обмеженою відповідальністю „Кріпенське”, с.Карпове Свердловського району Луганської області.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Кріпенське”, с.Карпове Свердловського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.10.2006 по справі №15/335(19/27) залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 09.10.2006 по справі №15/335(19/27) залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 7 примірників:
1- до справи
2- позивачу (м.Луганськ, вул.Челюскінців, 14, 91011)
3- відповідачу (с.Карпове, Свердловський район, Луганська область, вул.Ювілейна, 1, 94800)
4- Державній виконавчій службі м.Свердловська ( м.Свердловськ, Луганська область, вул.Енгельса, 1а, 94800)
5- Державній виконавчій службі в Луганській області (м.Луганськ, пл.Героїв ВВВ,3а, 91016)
6- господарському суду Луганської області
7- до наряду