АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/21626/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.

Провадження № 22-ц/789/97/15 Доповідач - Козак І.О.

Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Демкович Ю. Й., Хома М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" у листопаді 2013р. звернулось до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.

26.12.2013р. заочним рішенням суду позов ПАТ КБ "Приватбанк" було задоволено повністю та вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 15 243,95грн..

Відповідно до норм процесуального законодавства, відповідачка звернулась до Тернопільського міськрайонного суду з заявою про перегляд заочного рішення від 26.12.2013р., яка була судом задоволена. Рішення було скасовано та справа призначена до розгляду.

Рішенням суду від 14.11.2014р. позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором кредиту від 03.09.2007р. в сумі 15243,95 грн., та 229,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з даним рішення суду, відповідач подала апеляційну скаргу, мотивуючи її порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку ОСОБА_1, суд не звернув увагу на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки право вимоги у ПАТ КБ "Приватбанк" виникло ще 03.09.2008р. А позивач звернувся до суду аж 14.11.2013р.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного кредитного договору, у формі заяви позичальника і умов та правил надання банківських послуг № б/н від 03.09.2007р. позивач надав відповідачу строковий кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 36 % на рік, на суму залишку заборгованості по кредиту.

У цій же заяві зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, який триває до вересня 2011 року (а.с.13).

ОСОБА_1 погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення та базовою процентною ставкою за вказаним кредитом і розміром щомісячної комісії, що ствердила своїм підписом.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, з якими був ознайомлений позичальник, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, чи хоча б одна з них, не подавала іншій інформацію про бажання припинити дію договору, а отже, Договір дійсний. Крім того, договір своєї дії не припинив, оскільки відповідно до його умов строк дії платіжної картки відповідає строку дії Договору, тому строк позовної давності позивачем не пропущено. З такими висновком погоджується і колегія апеляційного суду.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH). Як вбачається з матеріалів справа, картка дійсна до вересня 2011 року. А згідно поданого розрахунку заборгованості за Договором (а.с.7-12) останній платіж здійснено відповідачем в січні 2011 року.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою даного договору, картка діє в межах визначеного строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року (справа №6-134цс14).

Таким чином, доводи ОСОБА_1, що договір припинив свою дію 03.09.2008р. (через 12 місяців після укладення і він не продовжував свою дію), колегією суддів до уваги не беруться, оскільки не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на умовах договору.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.8.6. Договору у разі порушення Клієнтом строку платежу по будь-якому із зобов'язань, передбачених Договором більше ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Таким чином Банком вірно нараховано штраф, що підлягає стягненню у сумі 1202, 09 грн.

Так як у випадку, якщо штрафом забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.

Таким чином позивачем не пропущені строки позовної давності щодо будь-якої з вимог стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому судова колегія, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.О. Козак