ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2007 р. Справа № 16/435-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі Павловській Л.П.,
за участю представників сторін:
від позивача: Закутської Н.В. - представника за довіреністю від 16.01.2007р.,
від відповідача: не з'явився,
від третіх осіб на стороні позивача:
- Міністерства оборони України:Закутської Н.В. - представника за довіреністю
від 25.12.2006р.,
- ДП "Івано-Франківський лісопромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу:
не з'явився,
від третьої особи на стороні відповідача - Релігійної місії "Карітас Спес" Римсько-католицької церкви в Україні:
Цехотського В.М. - представника за довіреністю від 22.05.2006р.,
старшого помічника військового прокурора Житомирського гарнізону Миколайчука А.Б., посвідчення №415 від 10.07.2006р.,
розглянувши апеляційні скарги Військового прокурора Житомирського гарнізону
(м.Житомир)
та Державного підприємства "Івано-Франківський лісопромкомбінат" (м.Івано-
Франківськ) в особі Шепетівського військового лісгоспу (м.Шепетівка
Хмельницької області)
на ухвалу господарського суду Житомирської області
від "20" вересня 2006 р. у справі № 16/435-НМ
за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (м. Житомир)
до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (м.Житомир)
за участю третіх осіб на стороні позивача: Міністерства оборони України (м.Київ),
Державного підприємства "Івано-Франківський лісопромкомбінат" (м.Івано-Франківськ)
в особі Шепетівського військового лісгоспу (м.Шепетівка Хмельницької області)
та за участю третьої особи на стороні відповідача - Релігійної місії "Карітас Спес"
Римсько-католицької церкви в Україні (м.Київ)
про визнання недійсними розпоряджень,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.09.06р. у справі №16/435-НМ позов Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (м. Житомир) до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (м.Житомир) за участю третіх осіб на стороні позивача: Міністерства оборони України (м.Київ), Державного підприємства "Івано-Франківський лісопромкомбінат" (м.Івано-Франківськ) в особі Шепетівського військового лісгоспу (м.Шепетівка Хмельницької області) та за участю третьої особи на стороні відповідача - Релігійної місії "Карітас Спес" Римсько-католицької церкви в Україні (м.Київ) про визнання недійсними розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №104 від 17.02.05р. "Про припинення права Житомирської КЕЧ району на користування частинами земельних ділянок по добровільній відмові на території Тетерівської та Зарічанської сільських рад" в частині земельної ділянки площею 5,926 га з числа земель військового містечка №167 та №503 від 22.08.05р. "Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання договору оренди землі, з метою передачі її в оренду релігійній місії "Карітас Спес" Римсько-Католицької церкви в Україні на території Зарічанської сільської ради" залишено без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.155 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим актом, військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду, вважаючи, що останній прийнятий судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а це призвело до неправильних висновків, про що, зокрема, свідчить наступне:
- суд першої інстанції при прийнятті ухвали про залишення позову без розгляду порушив вимоги ст.ст.112, 133, 159 КАС України та безпідставно застосував приписи п.6 ч.1 ст.155 КАС України, адже Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомира не подавалась заява з запереченнями, заява ж за підписом Гаврищука А.П., як представника Квартирно-експлуатаційного відділу про відмову від позову і закриття провадження у справі не була розглянуті судом, до того ж, така відмова, на що звертав увагу прокурор в засіданні, суперечить інтересам держави, а тому не повинна згідно ч. 4 ст. 112 КАС України прийматись судом;
- суд порушив й вимоги ч.3 ст.124 КАС України, залишивши поза увагою те, що в судовому засіданні на підтвердження здійснення представництва інтересів КЕВ м. Житомира в даній справі Гаврищук А.П. надав суду довіреність за вих.1591 від 11 липня 2006р., яка була підписана не керівником КЕВ м. Житомира підполковником Гураленком А.М. відповідно до ст.58 КАС України, а ТВО начальника КЕВ м. Житомира Ткаченком Р.В., однак без представлення суду доказів в підтвердження його повноважень підписувати дану довіреність.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Третя особа на стороні позивача -Державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу також, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.09.2006р., звернувся до суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, залишивши позовну заяву без розгляду, не врахувавши його інтереси та права, як основного землекористувача спірної земельної ділянки, що має державний акт на постійне землекористування, а тому просить ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Релігійна місія "Карітас Спес" Римсько-католицької церкви в Україні (м.Київ) відзиву на апеляційні скарги не подало, його представник в судовому засіданні заперечив проти апеляційних скарг, просить ухвалу господарського суду Житомирської області залишити без змін, а апеляційні скарги військового прокурора Житомирського гарнізону та ДП "Івано-Франківський лісопромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу - без задоволення.
Представник позивача та Міністерства оборони України Закутська Н.В. в судовому засіданні заперечила проти доводів та вимог, викладених в апеляційних скаргах військового прокурора Житомирського гарнізону та ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу, вважає ухвалу господарського суду Житомирської області законною і обґрунтованою, просить її залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, зокрема, зазначивши в запереченні №189 від 18.01.07р., що:
- довіреність на здійснення представництва КЕВ м. Житомира в господарському суді була видана Гаврищуку А.П. з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, ч.7 ст.56 КАС України, ст.246 ЦК України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-ХІV (зі змінами і доповненнями), Положення про юридичну службу Збройних Сил України, затвердженого Наказом начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.12.05р. №202, отже представники КЕВ м. Житомира Гаврищук А.П. та Закутська Н.В., подавши заяви про відмову від позову, діяли в межах повноважень, наданих їм довіреністями КЕВ м. Житомира;
- звертаючись до суду в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, військовий прокурор Житомирського гарнізону не обгрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави;
- рішення Житомирської районної державної адміністрації були прийняті на підставі рішення Міністерства оборони України від 31.12.2004р. за №10354/з про добровільну відмову від користування земельними ділянками;
-не відповідає дійсності й те, що в матеріалах справи відсутня заява про заперечення проти позову, оскільки у відзиві на позовну заяву від 13.07.06р. за №303/3/180 викладені мотивовані заперечення проти позову.
Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області в своєму письмову поясненні від 12.01.2007р. за 18-4/49 не висловила своєї позиції з приводу оскаржуваної ухвали господарського суду Житомирської області від 20.09.06р. про залишення без розгляду позовної заяви відповідно до п.6 ч.1 ст. 155 КАС України.
Відповідач - Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області та третя особа на стороні позивача - Державне підприємство "Івано-Франківський лісопромкомбінат" (м.Івано-Франківськ) в особі Шепетівського військового лісгоспу (м.Шепетівка Хмельницької області) своїх представників в судове засідання не направили.
Враховуючи, що про час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач та третя особа на стороні позивача - Державне підприємство "Івано-Франківський лісопромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу були повідомлені заздалегідь й не були позбавлені можливості направити в судове засідання представників, й, крім того, з огляду на ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача та третьої особи - ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу, оскільки неявка останніх цьому не перешкоджає.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга військового прокурора Житомирського гарнізону підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу - частковому задоволенню за таких підстав.
Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, військовий прокурор Житомирського гарнізону в адміністративному позові виклав вимогу про визнання недійсними розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №104 від 17.02.05р. "Про припинення права Житомирської КЕЧ району на користування частинами земельних ділянок по добровільній відмові на території Тетерівської та Зарічанської сільських рад" в частині земельної ділянки площею 5,926 га з числа земель військового містечка №167 та №503 від 22.08.05р. "Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання договору оренди землі, з метою передачі її в оренду релігійної місії "Карітас Спес" Римсько-Католицької церкви в Україні на території Зарічанської сільської ради" .
Суд першої інстанції згідно ухвали від 20.09.06 р. залишив без розгляду позовну заяву військового прокурора Житомирського гарнізону з посиланням на приписи п.6 ч.1 ст.155 КАС України.
При цьому, як підставу для вчинення такої дії, зазначив заяву від 14.07.06 р. про відмову в позові, що була подана представником Квартирно-експлуатаційного відділу м . Житомира.
Проте колегія суддів з цим погодитись не може, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 60 КАС України передбачає, що у випадках, встановлених законом, зокрема, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Згідно ч. 2 статті 60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.
Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 50 КАСУ) й, зокрема, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, оскільки позивачем в даній справі було визначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, який відповідно до приписів ч. 3 ст. 48 КАСУ має адміністративну процесуальну дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (яка належить й установам - юридичним особам, до яких відноситься згідно довідки №101/05 з ЄДРПОУ, а с. 8, т. 1 й КЕВ м. Житомира), він вправі був, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 КАС України, відповідно до ст.51 КАС України відмовитися від адміністративного позову в будь - який час до закінчення судового розгляду.
Право на відмову від адміністративного позову є досить важливим диспозитивним правом, бо наслідком його ре алізації може бути закриття провадження у справі. Відмову від позову вважають одностороннім волевиявленням позивача, яке має на меті врегулювання спору та закінчення справи. Порядок та наслідки відмови від адміністративного позову під час судового розгляду справи врегульовано ст. 136 та ст. 157 КАС України. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 51 КАС України суд не приймає відмови від адміністративного позову, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Відповідно ж до п. 6 ч.1 ст.155 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду в разі, якщо особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність ї за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява.
Отже, підставою для залишення позовної заяви без розгляду є норми процесуального закону, який чітко визначає умови, за яких господарський суд здійснює таку дію, а саме при наявності відповідної заяви про заперечення проти адміністративного позову .
Однак, аналіз заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (арк. спр. 115,т.1) дає підстави вважати, що позивач відповідно до останньої саме відмовляється від адміністративного позову Військового прокурора Житомирського гарнізону про визнання недійсними розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації й просить, зокрема, відповідно до ст. 136 КАС України прийняти відмову від адміністративного позову та закрити провадження у справі.
Заяв же в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 155 КАС України позивач не подавав.
Таким чином, суд, отримавши заяву про відмову від позову, повинен був згідно до приписів ч. 4 ст. 51, п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України розглянути ці заяви, визначитись з можливістю прийняття відмови від позову і лише в разі, якщо така відмова не суперечить закону та не порушує будь-чиї права, свободи чи інтереси, закрити провадження у справі.
Проте, суд першої інстанції, не вчинивши необхідних дій, й оцінивши заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира про відмову від адміністративного позову, як заперечення проти адміністративного позову, припустився помилки, залишивши без розгляду позовну заяву Військового прокурора Житомирського гарнізону у даній справі.
Одночасно, судова колегія не погоджується з доводами військового прокурора в апеляційній скарзі, що Гаврищук А.П. представляв інтереси позивача без належних повноважень, адже довіреність на останнього від 11.07.06р. (а.с. 138, т. 1) було підписано Ткаченком Р.В., який виконував обов'язки начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира на підставі наказу начальника КЕВ м.Житомира Гураленка А.М. від 01.06.06р. №80 (а.с. 87, т. 1).
Також не приймає апеляційний суд й посилання представника позивача та Міністерства оборони Закутської Н.В ., як в судовому засіданні, так і в письмових запереченнях №189 від 18.01.07р. на апеляційну скаргу на те, що у відзиві на позов від 13.07.06р. (а.с. 105-112, т. 1) було викладено заперечення на останній, оскільки цей відзив було надано суду першої інстанції не позивачем (КЕВ м. Житомира), на захист прав якого подано позов військовим прокурором, а Міністерством оборони України (третьою особою у справі), про що свідчить підпис на останньому аркуші відзиву Гаврищука А.П., як представника саме Міністерства оборони України, що діяв на підставі довіреності від 13.12.05р. №220/Д-494 (а.с. 114, т. 1); до того ж, п. 6 ч. 1 ст. 155 КАС України вказує, що заперечення проти адміністративного позову мають бути викладені особою, за захистом прав, свобод чи інтересів якої звернувся певний орган (в даному випадку - прокурор), в адресованій суду заяві.
Підсумовуючи викладене, оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, й за наведеного, апеляційна скарга військового прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДП "Івано-Франківський лісопромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу (останній всупереч приписів статті 204 КАС України просив направити справу на новий розгляд) - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 199, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Військового прокурора Житомирського гарнізону, м.Житомир задовольнити.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський лісопромкомбінат" (м.Івано-Франківськ) в особі Шепетівського військового лісгоспу (м.Шепетівка Хмельницької області) задовольнити частково.
3.Ухвалу господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2006 року скасувати, справу №16/435-НМ направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
5. Ухвала суду, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 8 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу,
4-7 - третім особам,
8 - військ.прокур.