УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р. Справа № 876/11739/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Личаківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2014 року у справі №2-а/463/177/14 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Львівської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, відділу Держземагенства у м.Львові про визнання протиправним видачу державного акта та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

18.08.2014р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до Львівської міської ради (далі - Рада), треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, просили визнати протиправним видачу Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №624440 та зобов'язати відділення Держземагенства в м.Львові зняти з державної реєстрації акт серії ЯИ №624440.

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 23.10.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Личаківського районного суду м.Львова від 23.10.2014р. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вважають, що постанову суд першої інстанції прийняв з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивачів апеляційну скаргу підтримали, представник третьої особи щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач та інші треті особи явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, що в силу ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

16.04.2014р. ОСОБА_3 звернувся з запитом у Львівську міську раду щодо надання інформації про те, чи погоджувалась межа між земельними ділянками №22 та №24 по АДРЕСА_1 при видачі Державного акта на право власності на землю серії ЯН №624440 на ділянку №24 за вказаною адресою.

Листом від 13.05.2014р. Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомлено, що ухвалою Львівської міської ради від 21.10.2009р. №3020 «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м.Львові» земельна ділянка на АДРЕСА_2 передана громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 у спільну сумісну власність для обслуговування індивідуального житлового будинку. Одним з документів на підставі яких підготовлено зазначену ухвалу, є акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, погоджений у встановленому порядку та затверджений директором відповідного ЛКП. Відповідно до даного акта, межа земельної ділянки зі сторони будинку №22 це землі загального користування, проїзд (а.с.8).

Вважаючи, що Львівською міською радою при видачі Державного акта на право власності на землю серії ЯН №624440 порушено їх права позивачі звернулись із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Рішенням Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 встановлено, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.1 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Як вбачається матеріалів справи, 30.11.2009р. ОСОБА_6 звернувся із заявою про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,0370 га відповідно до Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 05.08.2009р. №844, додавши технічну документацію та засвідчену копію рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність. (а.с.46).

На підставі ухвал Львівської міської ради від 29.03.2007р. №687 та від 21.10.2009р. №3020 ОСОБА_6 видано Державний акт ЯИ №624440 на право власності на земельну ділянку площею 0,0370 га для обслуговування житлового будинку, що розташована у АДРЕСА_2 (а.с.9).

Правомірність прийняття вказаних ухвал Львівської міської ради позивачами оскаржувалась у судовому порядку. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 26.10.2011р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2012р., у задоволенні такого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.39-45).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наявними в матеріалах справи Схемою розмежування землекористувань та Актом встановлення землекористування та узгодження меж від 2009 року підтверджується, що з метою виконання Розпорядження №370 Львівської міської адміністрації від 07.05.1993р. комісією в складі районного земвлевпорядника, інженера-геодезиста Львівського міського центру державного земельного кадастру, землекористувача, представників суміжних землекористувань проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки у м.Львові по АДРЕСА_2. При цьому суміжними землекористувачами щодо вказаної земельної ділянки є ОСОБА_11 (АДРЕСА_3), з якими й погоджено межі такої.

Слід зауважити, що порядок складання та видачі державних актів про право власності на землю, який був чинним на час видачі державного акта на землю ЯИ №624440, регулювався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за №354/3647 у відповідній редакції (далі-Інструкція).

Пунктом 1.12 Інструкції встановлено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Згідно з п. 2.1 Інструкції, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: - підготовчі роботи; - встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; - складання кадастрового плану земельної ділянки; - заповнення бланка державного акта.

Водночас, п. 2.3 вказаної Інструкції встановлено, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Аналіз обставин у справі та вимог чинного законодавства дає можливість колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що на стадії підготовки та складання державного акта жодного погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками чи землекористувачами не відбувається, а лише за наявними планово-картогарфічними матеріалами межі земельних ділянок відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість), які затверджувались в порядку ст.118 ЗК України в ході погодження технічної документації на відведення земельної ділянки.

Як це зазначено в п.2.9 Інструкції, заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.

Згідно п.2.14 Інструкції, державний акт на право власності на земельну ділянку

складається у двох примірниках підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів та голова місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Враховуючи законодавчо визначений порядок заповнення та підписання державного акта, яким визначено, що голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта підписую такий акт після проставляння підпису начальника державного органу земельних ресурсів, який на момент підписання заповнений структурним підрозділом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», а також і ту обставину, що позивачами не обґрунтовано порушення Ради (її посадових осіб) під час підписання державного акта на землю, адміністративний позов в частині протиправності дій Ради щодо видачі державного акта на землю колегія суду вважає безпідставним.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відділення Держземагенства в м.Львові зняти з державної реєстрації акт серії ЯИ №624440 то колегія суддів зазначає наступне.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту, адресуючи свої вимоги до відповідача (суб'єкта владних повноважень). Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способами, визначеними законодавством, є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

В силу приписів ст.52 КАС України, заміна неналежної сторони на неналежну в разі згоди на таку заміну позивача, може мати місце лише в суді першої інстанції.

Оскільки, позовна вимога про зобов'язання відділення Держземагенства в м.Львові зняти з державної реєстрації акт серії ЯИ №624440 заявлена до суб'єкта владних повноважень, який не є відповідачем у справі, а тому в силу приписів ст.3, ст.52 КАС України, повноважень суду апеляційної інстанції, а також враховуючи правильність висновків суду першої інстанції щодо безпідставності вимог в частині протиправності дій Ради щодо видачі державного акта, така вимога до задоволення не підлягає.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення, постанову Личаківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2014 року у справі №2-а/463/177/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 14.02.2015р.