УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р. Справа № 876/10990/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №813/6511/14 за позовом Приватного підприємства «Юрконс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Львівський дослідно-експерементальний завод технологічного обладнання», Державна реєстраційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстехпром» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

22.09.2014р. Приватне підприємство «Юрконс» (далі -Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» (далі - ДП ЛДЕЗТО), Державна реєстраційна служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транстехпром» (далі - ТзОВ «Транстехпром»), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними дії ДПІ щодо складення акта опису майна №31 від 29.11.2013р. в частині включення в нього виробничого цеху літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові та зобов'язати ДПІ звільнити дане майно з податкової застави, а також вчинити дії щодо виключення цього майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нерухоме майно, яке є предметом позову в даній справі, перебувало у податковій заставі ще з 2008 року та є виключною власністю ДП ЛДЕЗТО. За час здійснення господарської діяльності ДП ЛДЕЗТО утворилась значна сума заборгованості по сплаті податків, яку рішенням суду дозволено виплатити за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Саме частина майна на яку судом надано дозвіл на погашення податкового боргу і є предметом позову у даній справі. Первинних документів на підтвердження набуття у власність вказаного майна позивачем за договором купівлі-продажу не надано. Вказує, до ДП ЛДЕЗТО подавало до інспекції розрахунки земельного податку на 2010-2014 роки, згідно з яким за земельну ділянку площею 7757 кв.м. нараховувало плату за землю щороку. Вважає, що право власності позивача на це майно не підтверджено первинними документами, а тому скаржник правомірно склав акт опису майна №31 від 29.11.2013р. та включив виробничий цех літ. М-1 до складу податкової застави.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача апеляційну скаргу заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та заперечення позивача та ТзОВ «Транстехпром» в їх сукупності, на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.11.2008р. податковий керуючий ДПІ здійснив опис активів ДП ЛДЕЗТО актом опису активів №11, на які поширюється право податкової застави, включивши до нього виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м. по вул. Зеленій,115-б у м. Львові. Інше, належне боржникові майно, зокрема, адміністративний корпус А-2 загальною площею 650,1 кв.м., адміністративний будинок А-6 загальною площею 2504,1 кв.м., механічну майстерню З-1 загальною площею 136,2 кв.м., лабораторні корпуси Є-2 загальною площею 998,7 кв.м. та Б-4 площею 1911,2 кв.м., розташовані за цією ж адресою, до акту опису активів включено не було.

У зв'язку з набранням чинності наказом Міндоходів України №572 від 10.10.2013р. «Про затвердження порядку застосування податкової застави органів доходів і зборів», з метою перереєстрації обтяження вказаного майна ДПІ складено акт опису майна №31 від 29.11.2013р., повторно описано виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв.м., що стало підставою, в тому числі, згідно поданої ДПІ заяви проведення державним реєстратором Державної реєстраційної служби України державної реєстрації обтяження вказаного об'єкта нерухомого майна, про що прийнято рішення №10040414 та внесено відповідне обтяження за №4300764 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з такими діями ДПІ, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень ст.ст. 87-89 ПК України, опису та передачі у податкову заставу підлягає лише те майно, яке належить боржникові, і лише за його рахунок може погашатись податковий борг, натомість описане відповідачем майно належить позивачу та ТзОВ «Транстехпром».

З такими висновками суду погожєується колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Окрім того, згідно п. 87.2 цієї статті, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 ПК України передбачено, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Пунктом 89.2 ст. 89 ПК України передбачено, що з урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Згідно з п. 91.3 ст. 91 ПК України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що опису, передачі у податкову заставу та продажу підлягає лише те майно, яке належить боржникові-платнику податків, а погашення податкового боргу відбувається лише за його рахунок.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом опису майна №31 від 29.11.2013р., ДПІ описала виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м. по вул.Зеленій, 115-б у м.Львові як майно, що належить ДП ЛДЕЗТО. За твердженням ДПІ, право власності ДП ЛДЕЗТО на це майно підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №17689462 від 11.02.2008р.

В свою чергу, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2014р., приміщення виробничого цеху (літ. М-1) загальною площею 2896,2 кв.м. по вул. Зелена, 115-б у м. Львові перебувають у власності ТзОВ «Транстехпром» на підставі свідоцтва про право власності ЛР№1515 від 29.05.2012р., виданого Управлінням комунальної власності економічної політики Львівської міської ради та 08.06.2012р. зареєстрованого за №34706818 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Докази оскарження такого права в установленому законом порядку, так само як і правомірність його набуття ТзОВ «Транстехпром», як це передбачено ст. 328 ЦК України в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, з наданої суду податковим органом інформації з відповідних державних реєстрів від 14.10.2014р. вбачається, що ні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, ні у Державному реєстрі речових прав не містяться відомості про державну реєстрацію за ДП ЛДЕЗТО прав на приміщення виробничого цеху літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. у справі №13/238 (2010), на підставі договору про спільну діяльність від 12.06.1992р. право власності на 40% виробничого корпусу літ. М-1 по вул. Зелена, 115-б у м. Львові перейшло до кооперативу «Єдність». З 06.08.2001р. право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу перейшло від кооперативу «Єдність» приватному підприємству «Гребля», яке згодом спорудило в цеху антресолі під літ. 42-48. Право власності на вказану частину цеху літ. М-1 площею 2896,2 кв.м. на даний час належить ТзОВ «Транстехпром».

Таким чином, належність ТзОВ «Транстехпром» права власності на приміщення виробничого цеху (літ. М-1) загальною площею 2896,2 кв.м. по вул. Зелена, 115-б у м. Львові підтверджено належними доказами. З урахуванням наведеного, ДПІ безпідставно включило до акта опису приміщення із включенням площі, право власності на яку у встановленому порядку набуте іншою особою.

Окрім того, ухвалою господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. у справі №13/238 (2010) роз'яснено, що ПП «Юрконс» належить право власності на всі приміщення деревообробного цеху площею 458,7 кв.м.; складу за гаражем загальною площею 165 кв.м.; складу металів загальною площею 900 кв.м. з кран-балкою та відповідними спорудами (підкрановий шлях); піднавісу для автомобілів площею 216 кв.м., розташованих у м. Львів, вул. Зелена, 115-б, а також усі неналежні ПП «Гребля» приміщення виробничого цеху, зазначені у технічному паспорті літ. М-1 у м. Львів, вул. Зелена, 115-б загальною площею 4123,5 кв.м. Вказана ухвала набрала законної сили.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що попередник ДП ЛДЕЗТО у встановленому порядку відчужив зазначене майно у 1992 році. Згідно із ст. 128 ЦК УРСР в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, перехід права власності на майно не пов'язувався із державною реєстрацією цього права, а пов'язувався із моментом передачі речі, якщо інше не встановлено у договорі.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. у справі №13/238 (2010) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами встановлено, що на підставі договору про спільну діяльність від 19.06.1992р. право власності на частину (60%) приміщення цеху літ. М-1 з 06.07.1992 р. перейшло до Спілки наукових і інженерних об'єднань України. З 03.07.2000р. вказана частина цеху площею 4123,5 кв.м. та інше майно на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність приватного підприємства «Промзбут» і на даний час належить його правонаступнику приватному підприємству «Юрконс».

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р., права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, зокрема, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Враховуючи те, що до моменту набрання чинності цим Законом та ЦК УРСР виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, право власності позивача на частину виробничого цеху літ. М-1 площею 4123,5 кв.м. є дійсним і непорушним. Отже, на виробничий цех літ. М-1 не могла поширюватись податкова застава, оскільки право власності на це майно перейшло до інших осіб в порядку ст. 128 ЦК УРСР.

Покликання апелянта на витяг з реєстру права прав власності на нерухоме майно №17689462 від 11.02.2008р. не може братись судом до уваги, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. по справі №13/238 (2010) встановлено, що завод незаконно зареєстрував за собою належність виробничого корпусу М-1 на праві повного господарського відання.

Така реєстрація суперечила вимогам ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в діючій на той час редакції, згідно якої реєстрації права господарського відання має передувати державна реєстрація права за заявою органу, уповноваженого управляти даним майном. Однак, зазначений витяг з реєстру не містить жодної інформації про первинну реєстрацію права за відповідним міністерством або відомством.

Згідно 4.2. Наказу Міністерства Доходів і зборів №572 від 10.10.2013р., який зареєстрований в Мінюсті 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373, та яким затверджено «Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів», у разі звернення платника податків з письмовою заявою щодо заміни предмета податкової застави у зв'язку з необхідністю його відчуження або оренди (лізингу) такий платник податків зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості.

Окрім того колегією суддів враховано, що належне боржникові майно, зокрема, адміністративний корпус А-2 загальною площею 650,1 кв.м., адміністративний будинок А-6 загальною площею 2504,1 кв.м., механічну майстерню З-1 загальною площею 136,2 кв.м., лабораторні корпуси Є-2 загальною площею 998,7 кв.м. та Б-4 площею 1911,2 кв.м., розташовані за цією ж адресою, до акту опису активів включено не було.

В свою чергу на звернення боржника від 03.07.2014р. листом №03/07 до ДПІ щодо питання опису майна згідно акта №31 від 29.11.2013р., яке, як зазначено в листі, останньому не належить та пропозиціє виключити таке майно з акта опису та включення в такий акт опису адміністративного корпусу літ «А-2» приміщення під номерами з 1 по 41 податковий орган доказів реагування на таке звернення не надав. Свої дії, як щодо правомірності включення виробничого цеху під літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м., так само і не можливості включення корпусу літ «А-2» не пояснив.

Щодо покликання апелянта на фінансовий звіт ДП ЛДЕЗТО за 2013 рік та розрахунки земельного податку за 2010-2014 роки на переконання суду такі не можуть бути беззаперечною підставою належності цеху під літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м. ДП ЛДЕЗТО, оскільки цифрові показники вартості основних засобів платника податків складаються ним в односторонньому порядку, носять узагальнений характер та не доводять належності майна певному суб'єкту.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз встановлених обставин у справі дає можливість колегії суддів дійти висновку, що покликання апелянта на належність описаного майна платнику податків спростовуються письмовими доказами, які підтверджують, що відповідач протиправно включив до акта опису майна №31 від 29.11.2013р. виробничий цех літ. М-1 загальною площею 7019,7 кв. м. по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові.

Згідно ст. 93 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п.п. 93.1.1-93.1.5 п. 93.1 цієї статті.

Оскільки ДПІ протиправно описало у податкову заставу майно, яке не належить платнику податків, а тому вищезазначені норми до даного випадку не застосовуються.

Зважаючи на протиправність дій відповідача по включенню до акта опису майна виробничого цеху та необхідність поновлення порушених прав позивача, судом першої інстанції правильно зобов'язано ДПІ звільнити вказане майно з податкової застави та вчинити дії щодо його виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №813/6511/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 12.02.2015р.