У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.12.06 Справа №9/218/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Мойсеєнко Т. В. , Юхименко О.В.
при секретарі Соколова А.А.
за участю представників:
позивача – Безух А.М., довіреність № 12 від 10.12.2006р.;
відповідача – Корнієнко А.В., довіреність № 9 від 07.12.2006р. юрист;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 9/218/06 та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азов-Хліб», м.Мелітополь Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі № 9/218/06
за позовом Приватного підприємства «Азов-Хліб», м.Мелітополь Запорізька область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробниче підприємство «Агро-Світ», с.Балкове, Токмацький район Запорізька область
про стягнення суми
Встановив:
У липні місяці 2006року ПП «Азов-Хліб» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до ТОВ АВП «Агро-Світ» про стягнення з останнього 36 125,60грн. основного боргу за договором поставки сільськогосподарської продукції № 116 від 19.08.2005р., а також 18062,80грн. штрафу та 713,90грн. – 3% річних за період з 13.10.2005р. по 10.06.2006р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі № 9/218/06 (суддя Нечипуренко О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ АВП «Агро-Світ» на користь ПП «Азов-Хліб» 14 318грн.75 коп. основного боргу та 7 159 грн. 37 коп. штрафу. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.193 ЦК України, ст.ст. 526, 712 ЦК України та мотивовано тим, що відповідач не здійснив поставку товару за попередньою оплатою у встановлений договором строк до 15.09.2005р., а поставку насіння соняшнику у кількості 167,745 тон відбулась лише 19.09.2006р., про що свідчить накладна № 885, яка підписана представниками сторін. Насіння у кількості 167,745 тон, яке поставлене відповідачем 19.09.2005р. позивачу необхідно рахувати по 1 250грн. за тону, що складає 209 681,25грн. Оскільки відповідачем повернено попередню оплату в сумі 276 000грн., неповерненими залишились кошти в сумі 14 318,75грн. У зв’язку з чим, заборгованість за договором поставки № 116 складає 14 318,75грн., а сума штрафу, яке підлягає стягненню складає відповідно 7 159,37грн. У зв’язку з тим, що відповідач не брав на себе грошових зобов’язань, а зобов’язувався перед позивачем здійснити поставку сільськогосподарської продукції, то посилання позивача на ст.625 ЦК України є безпідставним.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП “Азов-Хліб”, просить змінити рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. по справі № 9/218/06 у зв’язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 36125,60грн. основного боргу, 18062,80 грн. штрафу.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за період з 04.09.2005р. по 19.09.2005р. відповідачем було поставлено позивачу 167,745 т. насіння соняшнику у заліковій вазі на загальну суму 187 874,40 грн., що підтверджується накладною № 885 від 19.09.2005р., яка видана відповідачем. Підписавши накладну, відповідач погодив ціну товару. Вказана ціна не суперечить умовам п.3.3 договору поставки № 116 від 19.08.05р. Відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 276 000грн., а договірні зобов’язання виконані в частині 463874,40 грн. У зв’язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору № 116 від 19.08.2005р. становить 36 125,60грн. основного боргу, 18062,80 грн. штрафу, що розрахований згідно з п.5.2 договору № 116 від 19.08.2005р. Стосовно відмови господарським судом у стягненні 3 % річних в сумі 713,90грн. позивач погоджується з висновком суду в цій частині.
У запереченні на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою з наступних підстав. Позивач вважає, що судом зроблено невірний висновок стосовно того, що ціна поставленого соняшнику повинна складати 1250грн. за 1 тону, оскільки п.3.3 договору № 116 від 19.08.2005р. визначено, що ціна на товар може відповідати ціні, яка виставлена на Запорізькій товарній біржі «Гілея» на момент першого дня торгів. Відповідач вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку щодо суми поставки, яка складає 209681,25грн., відповідно сума основного боргу складає 14318,75грн., а сума штрафу 7159,37грн. Так як позивач визначив ціну продукції в односторонньому порядку, відповідачем була надана довідка Запорізької товарної біржі «Гілея» відповідно до договору, ціна якої склала 1250,00грн. за 1тн. Ціна за продукцію, яка покладена в основу рішення суду є обґрунтованою та відповідає нормам матеріального права. Враховуючи викладене, відповідач просить суд апеляційну скаргу ПП «Азов-Хліб» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі № 9/218/06 без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що фактично договір поставки № 116 від 19.08.05р. між сторонами не виконувався. Передплата за соняшник була проведена позивачем, як зазначено у накладних, згідно інших договорів № 113 від 19.08.05р. та № 25 від 18.08.05р. Таких договорів між сторонами не укладалось, тому грошові кошти були перераховані ПП “Азов-хліб” відповідачу безпідставно, про що керівник відповідача неодноразово вказував позивачу та просив або виправити помилку, або укласти договори № 113 та № 25, так як у відповідача немає підстав для прийняття цих коштів та проведенню їх у бухгалтерському обліку. Оскільки, договори, на підставі яких проводилася оплата платіжними дорученнями № 3034 від 19.08.04р., № 3049 від 22,08.05р, № 223 від 26.08.05р., не були укладені, відповідач змушений був повернути частину коштів перерахованих на підставі вищезазначених договорів. Представник позивача також, наголосив на тому, що ціна соняшнику вказана у накладній не відповідає п.3.3. договору № 116, на підставі якого заявлено до стягнення 54902,50 грн. Вини у невиконання відповідачем договору № 166 немає, оскільки позивач не здійснив передплату за цим договором.(п.2.1 договору).
У письмових поясненнях від 12.12.2006р. за № 32 позивач пояснює, що правовідносини між ПП «Азов-Хліб» та ТОВ АВП «Агро-Світ» склалися внаслідок договору № 116 від 19.08.2005р. Будь-яких інших договірних або позадоговірних стосунків між сторонами не існує. Також, позивач зазначає, що книга реєстрації договорів на підприємстві не ведеться. Призначення платежів здійснених за платіжними дорученнями № 3034 від 19.08.04р., № 3049 від 22,08.05р, № 223 від 26.08.05р. позивач не змінював.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07 листопада 2006р. у справі № 9/218/06 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 13.12.2006р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3573 від 12.12.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Антонік С.Г., суддів Мойсеєнко Т.В. (доповідач), Юхименко О.В., якою і прийнято постанову.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Суть спору: 19.08.2005року між ТОВ АВП «Агро-Світ» (постачальник) і ПП «Азов-Хліб» (покупець) було укладено договір поставки № 116. За умовами зазначеного договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар – 1500 тон насіння соняшнику товарного, а останній прийняти і оплатити продукцію.
Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов’язаний поставити покупцю товар у строк до 15 вересня 2005року на суму попередньої оплати за договором, а залишкову кількість у строк до 1 листопада 2005р. Товар поставляється на територію ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» на картку ПП «Азов-Хліб».
Товар на суму попередньої оплати поставляється за ціною за одиницю товару не більше, ніж 1 300грн. або за ціною, виставленою на Запорізькій товарній біржі «Гілея» на момент першого дня торгів насінням соняшнику. Ціна за одиницю на залишкову кількість товару – договірна або ціна, яка виставлена на Запорізькій товарній біржі «Гілея» на момент поставки. (п.3.3).
За порушення умов і строків поставки товару Постачальник, згідно з п.5.2 Договору, сплачує Покупцю штраф у розмірі 50 % від суми недопоставленого товару, а також відшкодовує покупцю відсотки по кредиту банку.
На виконання умов договору, позивач платіжними дорученнями № 3034 від 11.08.2005р., № 3048 від 22.08.2005р., № 223 від 26.08.2003р. перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 500 000грн. В платіжних дорученнях № 3034 та № 223 у призначенні платежу зазначив, що попередня оплата за соняшник здійснюється згідно договору № 113 від 19.08.2005р., а в платіжному дорученні № 3049 передплата за договором № 25 від 18.08.2005р.
!9.09.06р.відповідач по накладній № 885 передав позивачу 167,745 тон насіння соняшнику на загальну суму 187 874,40грн. В даній накладній не міститься посилань на те, що постачання соняшнику здійснюється на підставі договору постачання № 116 від 19.08.2005р. Зі змісту накладної № 885 від 19.09.05р. слідує, що соняшник за цією накладною відпускався за ціною 1120грн. за одну тону з урахуванням ПДВ..
При здійсненні розрахунку позовних вимог позивач виходив також із вартості насіння по 1 120грн. за 1 тону, а відповідач в свою чергу вважає, що якщо розраховувати виходячи з умов договору № 116, то ціна 1 тону складає по 1 300грн.
Не погоджуючись із ціною позивача, відповідач платіжними дорученнями №№ 269, 270 від 03.10.2005р., № 284 від 12.10.2005р. та № 286 від 13.10.2005р. повернув позивачу 276 000 грн. попередньої оплати.
Позивач вважає, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором поставки № 116, оскільки у встановлений строк відповідач поставив товар не в повному обсязі, а решту отриманих коштів від недопоставленого товару не повернув.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з відповідача - 36 125,60грн. основного боргу за договором поставки сільськогосподарської продукції № 116 від 19.08.2005р., а також 18062,80грн. штрафу та 713,90грн. – 3% річних за період з 13.10.2005р. по 10.06.2006р. Суд задовольнив вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу на підставі договору поставки № 116 від 19.08.05р., розрахувавши цей борг виходячи з ціни соняшника 1250грн., яка відповідає ціні, що склалася на момент першого дня торгів насінням соняшнику на Запорізькій товарній біржі, та суму штрафу розрахованої з суми основного боргу.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою позовних вимог є договір постачання № 116 від 19.08.05р. між сторонами у справі, відповідно до положень якого позивач вимагає повернення суми передплати здійсненої на підставі цього договору та штраф за невиконання поставки за цим договором (п.5.2 договору).
За своєю правовою природою договір № 116 від 19.08.2005р. відноситься до господарських договорів поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору
відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Дані істотні умови договору поставки № 116 від 19.08.06р. сторонами узгоджені і є обов’язковими для виконання.
Спірні правовідносини сторін виникли саме з стосовно виконання умов договору.
Зі змісту договору № 116 слідує, що кожна сторона у зобов’язанні має одночасно обов’язки і права , тому згідно ч.3 ст. 510 ЦК України є боржником у тому, що вона зобов’язана вчини на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати. В даному випадку позивач є боржником щодо внесення передплати за договором та кредитором щодо права отримати насіння соняшнику у кількості та за ціною обумовленою у договорі поставки.
Дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку що договір № 116 від 19.08.06р. сторонами не виконувався. Доказів виконання даного договору матеріали справи не містять.
З правовідносин сторін, які фактично склалися видно, позивачем відповідачу за платіжними дорученнями № 3034 від 11.08.2005р. на суму 30000грн., № 3048 від 22.08.2005р. на суму 70000грн., № 223 від 26.08.2003р. на суму 400000грн. було перераховано всього 500 000грн. У призначенні платежу у вказаних платіжних дорученнях позивачем вказано, що ці суми є передплатою за соняшник згідно договорів № 113 від 19.08.05р. та № 25 від 18.08.05р. Вказані договори між сторонами не укладалися, призначення платежу позивач не змінював, тому кошти за вказаними платіжними дорученнями перераховані безпідставно. Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. № 22 право визначення призначення платежу належить платнику. Отримувачу коштів не надано права змінювати призначення платежу. Доказів проведення позивачем передплати за договором № 116 від 19.08.05р. сторонами не надано. До того ж , відповідач заперечує факт прийняття їм передплати за договором № 116 від 19.08.05р., про свідчать письмові пояснення керівника ТОВ АВП “АгроСвіт”(а.с.34,44) та пояснення представника відповідача надані у судовому засіданні, а також факт повернення зазначеної передплати відповідачем з посиланням на договори № 113 та № 25(а.с16-19).
Накладна № 885 від 19.09.05р. не має посилань на договір № 116 від 19.08.05р. і є самостійним правочином з купівлі- продажу. В ній чітко позначено найменування товару, одиниці виміру, кількість та вартість товару, тобто сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, що передбачені законом для такого виду угод. Зазначений факт відповідачем не заперечується.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано доказів виконання сторонами договору № 116 від 19.08.06р. та здійснення ним передплати за цим договором.
За таких обставин, вимоги позивача з заявлених у позові підстав задоволенню не підлягають. Однак позивач не позбавлений можливості звернутися за стягненням заявленої суми з інших підстав в іншому провадження. Оскільки суду не надано право виходити за межі заявлених вимог та змінювати підстави цих вимог.
Суд першої інстанції не дослідив вказані обставини справи і не надав їм належної правової оцінки, що призвело до прийняття неправильного рішення, у зв’язку з цим рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. підлягає скасуванню.
Виходячи з вищенаведеного, доводи заявника апеляційної скарги колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи, договір № 116 сторонами не виконувався. Ціна соняшника відвантаженого за накладною № 885 від 19.09.05р. узгоджена сторонами в цій накладній, про що свідчать підписи сторін на накладній.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” (із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Азов-Хліб» не підлягає задоволенню.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Азов-Хліб», м.Мелітополь Запорізька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2006р. у справі № 9/218-06 скасувати.
В задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Азов-Хліб», м.Мелітополь Запорізька область відмовити.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Мойсеєнко Т. В.
Юхименко О.В.