У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.12.06                                                                                               Справа №9/101/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Соколова А.А.

за участю представників:

позивача – Сироватка О.В., довіреність № 226874 від 17.04.2006р. керуючий філією; Мерліч П.В., довіреність № 520692 від 06.05.2006р.

відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №9/101/06 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі № 9/101/06

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя», м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс», м.Запоріжжя

про стягнення суми

Встановив:

У березні місяці 2006року Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя» звернувся в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс» про стягнення з останнього завданих збитків за істотні порушення умов договору про уступку права вимоги № ДР/1011 від 16.05.2005р. у розмірі 600000грн.00коп, а також 25 800грн. індексу інфляції; 5 720грн.55коп. – 3 % річних; 32 220грн.82коп. середнього проценту кредитування.  

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі                    № 9/101/06 (суддя Нечипуренко О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс» на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя»  600000грн.00 коп. основного боргу, 20 016грн. 78коп.- інфляційних витрат, 5 621грн. 92коп.- 3 % річних. Судові витрати покладено на відповідача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.  

Рішення суду прийнято з посиланням на ст. 193, ГК України, ст.ст. 525, 526, 623, 625 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що згідно  п.3.3 договору відповідач взяв на себе зобов’язання сплатити за уступку права вимоги 600 000грн. у строк до 29.10.2005р., але вказане зобов’язання відповідач не виконав. За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач повинен сплатити   інфляційні витрати та 3 % річних. В стягнені упущеної вигоди в сумі 32220,82грн. відмовлено, оскільки позивач не довів, які заходи були ним вжиті щодо одержання упущеної вигоди у розумінні п.2 ст.623 ЦК України.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі №9/101/06 у зв’язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним з’ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Свої доводи, заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що сторонами під час розгляду справи у судді першої інстанції були надані різні варіанти договорів про уступку права вимоги від 16 травня 2005р., у п.3.3 яких було визначено, що строки виконання зобов’язання за договором складають 165 та 1165 календарних днів. Відповідач вказує на те, що ніяких змін до п.3.3 договору від 16.05.2005р. не вносились, а тому у позивача відсутні підстави для відшкодування збитків, оскільки у розумінні ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто строк виконання зобов’язань складає 1165 календарних днів. Крім того, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було встановлено дійсне походження договору від 16.05.2005р., оскільки висновки експертів мають суттєві протиріччя, бо екземпляри договорів, які надані сторонами до суду були не прошиті, а скріплені степлером, що ставить під сумнів нотаріальне посвідчення такого договору.          

У відзивах на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними та просить рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. по справі № 9/101/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У відзивах на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов’язання за договором від 16.05.2005р. належним чином не виконав, а саме не відшкодував «Первісному кредитору» за уступку права вимоги суму у розмірі 600 000грн. що є підставою для стягнення з відповідача збитків у розмірі 600 000грн., 20 016,70грн. втрат від інфляції, 5 621,92грн. 3 % річних. Разом з тим, позивач зазначає, що посилання відповідача на недійсність висновків експертизи не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Бізнес Альянс» було здійснено заміну першого аркушу та змінено строк виконання договору з 165 на 1165 календарних днів, даний факт підтверджується постановою про порушення кримінальної справи, яка порушена прокурором Комунарського району м.Запоріжжя 29 червня 2006р. Крім того, посилання заявника апеляційної скарги на суттєві протиріччя, які покладені в основу експертизи не заслуговують на увагу, оскільки експертиза судом була призначена за клопотанням відповідача.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03 листопада 2006р. у справі № 9/101/06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 08.12.2006р.  

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3531 від 08.12.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.

У судове засідання, яке відбулося 08 грудня 2006р. представник відповідача не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить  поштове повідомлення про вручення  поштового відправлення (а.с.154).

Відповідно до ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними матеріалами у справі.  

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

        16.05.2005р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя» (первісний кредитор) і ТОВ «Бізнес Альянс» (новий кредитор) був укладений договір № ДР/1011 про уступку права вимоги, згідно з п.1.1 якого первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за кредитним договором №25/кр-04 від 15.03.2004р. (із змінами та доповненнями), укладеним між первісним кредитором та ТОВ «ЮГ» (боржник).

За договором № ДР/1011 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати суми кредиту, плати за кредит, відсотків за неправомірне користування кредитом, неустойки, збитків у сумі 600.000,00 грн. (п.1.2 договору).

Ціна уступки права вимоги, що передбачена в п.1.1 цього договору, визначена сторонами в сумі 600.000,00 грн. (п.2.1 договору).

Новий кредитор зобов’язується відшкодувати первісному кредитору за уступку права вимоги за цим договором суму заборгованості боржника в розмірі 600.000,00 грн. (п.3.2 договору).

З моменту підписання цього договору незалежно від виконання зобов’язання боржником новому кредитору у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора в сумі 600.000,00 грн., а новий кредитор зобов’язаний виконати зобов’язання перед первісним кредитором протягом 165 календарних днів із дня набуття чинності цього договору (п.3.3 договору).

Грошові зобов’язання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на рахунки, вказані первісним кредитором (п.4.2 договору).

Пунктами 6.1 та 6.2 договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторонами несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання.

Умовами пунктів 7.1, 7.2 та 7.3 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір діє до моменту належного виконання зобов’язань сторонами. У випадку невиконання новим кредитором п.п. 3.2, 3.3, 3.4 цього договору, цей договір вважається розірваним через 3 дні після такого невиконання зобов’язань, при цьому всі документи, отримані новим кредитором відповідно до п.5.1 даного договору передаються первісному кредитору протягом 1 робочого дня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за станом на 15.03.2006р. відповідач свою частину зобов’язань щодо відшкодування позивачу за уступку права вимоги суму в розмірі 600.000,00 грн. у строк до 28.10.2005р. не виконав, що є істотним порушенням договору. Вказаними діями відповідач спричинив позивачу збитки в сумі 600.000,00 грн. (прямі, реальні збитки). На суму збитків позивачем також нараховано суму 25.800,00 грн. індексу інфляції, 5720,55 грн. 3-х % річних, 32.220,82 грн. середнього проценту кредитування – доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода). У зв’язку з цим, в позові ставиться вимога про стягнення збитків за істотні порушення договору про поступку права вимоги № ДР/1011 від 16.05.2005р. розмірі 600.000,00 грн., а також 25.800,00 грн. – витрат від інфляції, 5720,55 грн. 3-х % річних та 32.220,82 грн. середнього проценту кредитування. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 22, 625, 651, 653 ЦК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач не виконав взяте на себе за договором № ДР/1011 про уступку права вимоги від 16.05.2005р. у встановлений строк зобов’язання щодо відшкодування позивачу за уступку права вимоги суми заборгованості ТОВ «ЮГ» в розмірі 600.000,00 грн. Протягом 165 календарних днів із дня набуття чинності договором № ДР/1011, тобто у строк до 28.10.2005р., відповідач не сплатив позивачу суму 600.000,00 грн.

Оскільки відповідачем не було виконано взяте на себе договірне зобов’язання, передбачене пунктами 3.2 і 3.3 договору № ДР/1011, вказаний договір в силу п.7.3 вважається розірваним через 3 дні після такого невиконання зобов’язань, тобто з 01.11.2005р.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки договір № ДР/1011 є розірваним з 01.11.2005р., то з цієї дати зобов’язання за  цим договором припиняються  в силу приписів приписів ст.ст. 598, 653 ЦК України, ст.202 ГК України, тобто у відповідача відсутнє договірне зобов’язання, передбачене пунктом 3.2 цього договору, щодо відшкодування банку за уступку права вимоги суми заборгованості ТОВ «ЮГ» у розмірі 600.000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В ч. 2 і 3 ст.202 ГК України також вказується на те, що господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Щодо істотності порушення відповідачем взятого на себе договірного зобов’язання, то слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту договору № ДР/1011 від 16.05.2005р. слідує, що при його укладенні позивач розраховував на отримання від відповідача суми 600.000,00 грн. в якості відшкодування за уступку права вимоги. Невиконання відповідачем свого обов’язку по сплаті вказаної суми позивачу, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Таким чином, договір № ДР/1011 є розірваним у зв’язку з істотним порушенням договору відповідачем.

Частиною 5 ст.653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності зі ст.216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вказувалось вище, відповідач не відшкодував позивачу за уступку права вимоги суму в розмірі 600.000,00 грн. за договором № ДР/1011 від 16.05.2005р., яким передбачалось, що відповідач стає кредитором за кредитним договором №25/кр-04 від 15.03.2004р. (із змінами та доповненнями), укладеним між позивачем та ТОВ «ЮГ».

З урахуванням обставин справи, також припиненням зобов’язання відповідача за договором № ДР/1011 від 16.05.2005р. щодо відшкодування банку за уступку права вимоги 600.000,00 грн., у зв’язку з розірванням цього договору з причин істотного порушення договору ТОВ « Бізнес Альянс», сума у розмірі 600.000,00 грн., що дорівнює сумі невиконаного зобов’язання  є збитками позивача, які підлягають стягненню з відповідача з метою відновлення права та охоронюваного законом інтересу позивача.

Розмір збитків в сумі 600.000,00 грн. доведений позивачем у встановленому законом порядку. Вказані збитки є реальними збитками позивача.

При цьому, судом враховуються положення ст.614 ЦК України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем, як того вимагає зазначена норма закону, не була доведена відсутність його вини у порушенні взятого на себе договірного зобов’язання, внаслідок чого позивачу було завдано збитків. Таким чином, відповідач має нести відповідальність за порушення умов договору у вигляді відшкодування позивачу збитків.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 600.000,00 грн. збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги помилково розглядав суму заявлену до стягнення  як суму основного боргу, хоча підстава  позову  та вимога саме про відшкодування збитків не змінювалися позивачем. Тому колегія судді  вважає, що в цій частині мотивувальна та резолютивна частина рішення підлягає зміненню.   

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення  сум інфляційних та 3 % річних та вважає, що в частині стягнення цих сум у позові слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, зобов’язання зі сплати боргу припинилося у зв’язку з розірванням договору. Збитки є  видом господарських санкцій, що застосовуються  за  порушення зобов’язання. Частиною 5 ст. 653 ЦК України встановлено, що  у разі розірвання договору  у зв’язку з істотним порушення  договору  однією із сторін друга сторона  може вимагати  відшкодування збитків. Стаття 229 ГК України також передбачає обов’язок сторони, що порушила грошове зобов’язання  відшкодувати збитки  завдані невиконанням  зобов’язання . Разом з тим, строк виконання обов’язку відшкодувати збитки  ні законом , ні договором  не визначений. Тому в даному випадку слід застосовувати ст. 530 ЦК України, тобто у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги. З матеріалів справи слідує, що вимоги про  відшкодування збитків позивач не направляв відповідачу до моменту пред’явлення позову. Позов пред’явлений до суду 15.02.06р.  Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення  з відповідача  інфляції за період жовтень-грудень 2005р- січень 2006р. та 3 % річних  за період з 28.11.05 по 20.02.06р. від суми збитків є безпідставними.               

У зв’язку з чим висновок суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованим та підлягає скасуванню. У задоволені позовних вимог щодо стягнення втрат від інфляції та  3-х % річних слід відмовити.

Висновок суду  щодо відмови у  стягненні  упущеної вигоди  у розмірі  32 220,82грн. з підстав недоведеності  є таким , що  відповідає обставина та матеріалам справи.

Доводи скаржника про те, що сторонами надані суду екземпляри договору №ДР/1011 від 16.05.2005р., які містять різну трактовку строку виконання зобов’язань,  тому у суду не було підстав визнавати такий договір укладеним, є необґрунтованими і спростовуються наступним.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до приписів ст.180 ГК України при укладанні господарського договору сторони  у будь-якому випадку повинні погодити предмет, ціну та строк дії договору. Вказані  істотні умови містяться у договорі  №ДР/1011 від 16.05.2005р., тому цей договір є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства. Фактично спір між сторонами  полягає у  визначенні справжності  відомостей, які містяться у екземплярах договору  позивача та відповідача.

Так, в оригіналі договору №ДР/1011 від 16.05.2005р., який наданий відповідачем, міститься строк виконання вказаного зобов’язання – протягом 1165 календарних днів із дня набуття чинності договору. В оригіналі договору, наданого позивачем, міститься строк виконання відповідного зобов’язання – протягом 165 календарних днів із дня набуття чинності договору.

В порядку ст.41 ГПК України, судом першої інстанції була призначена технічна експертиза з метою з’ясування питання щодо підроблення договору однією із сторін.

Відділом криміналістичних експертиз Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Запорізькій області було проведено відповідне дослідження, за наслідками якого складений висновок експертів № 1358 від 23.08.2006р.

В п.2 висновку експертів зазначено, що папір, на якому виготовлений перший аркуш договору, наданого ТОВ «Бізнес Альянс», відрізняється за складом від паперу, на якому виготовлений другий і третій аркуш даного договору, а також паперу, на якому виготовлені другий і третій аркуші договору, наданого філією «Комунарське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя». Другий і третій аркуш договору, наданого ТОВ «Бізнес Альянс», і перший, другий і третій аркуші договору, наданого філією «Комунарське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя» виготовлені на аркушах паперу, що мають спільну родову приналежність.

В п.3 висновку експертів вказано на те, що текст першого аркушу договору, наданого ТОВ «Бізнес Альянс» роздрукований на іншій моделі принтеру, ніж текст другого і третього аркушу даного договору, а також текст трьох аркушів договору, наданого філією «Комунарське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя».

У п.6 експертизи відмічено, що  на першому  аркуші договору, наданому  банком, слідів  змін та доповнень машинописного тексту  договору (підчистка, дописка і др.) не виявлено.  

З викладеного вбачається, що зміненим є саме перший аркуш примірнику договору, наданого відповідачем. До аналогічних висновків обґрунтовано дійшов і місцевий господарський суд.

Таким чином, доводи відповідача про ненастання строку виконання зобов’язання згідно з п.3.3 договору №ДР/1011 та про неукладеність вказаного договору, колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.42 ГПК України, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Обставини справи свідчать про те, що вищевказаний висновок експертів № 1358 від 23.08.2006р. є ясним і повним. Підстави та необхідність призначення додаткової чи повторної судової експертизи були відсутні. Оцінка висновку судом першої інстанції надана у відповідності зі ст.43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи заявника апеляційної  не спростовують висновків експертизи і є не переконливими.  

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення втрат від інфляції та 3 % річних підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести пропорційно задоволеним вимогам

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс», м.Запоріжжя задовольнити частково.  

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі                      № 9/101/06 скасувати частково.

Резолютивну частину викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс» на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя» 600 000грн. збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс» на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя» 5 999грн.88коп. державного мита за розгляд справи у господарському суді Запорізької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс» на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя» 113грн.16коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Комунарське відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Альянс» 128грн.26коп. державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.

  

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.