ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2015 року м. Київ К/9991/71628/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011
у справі № 2-а-1670/3800/11
за позовом Приватного підприємства «Фірма Квант-Плюс»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 05.04.2011 № 0001811502/1202 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 117511,64 грн., в т.ч. 94009,31 грн. основного платежу та 23502,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Кременчуцька ОДПІ Полтавської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 05.04.2011 № 0001811502/1202 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 117511,64 грн., в т.ч. 94009,31 грн. основного платежу та 23502,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки камеральної перевірки, викладені в акті від 28.02.2011 № 873/15-322/35778995, про порушення вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у включенні до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість, сплаченого за операціями з підприємством «Нафта-Капітал» щодо поставки продукції за договором від 03.11.2010.
В обґрунтування неправомірності формування позивачем податкового кредиту податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача - підприємства «Нафта-Капітал» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення господарської діяльності. Крім того, вказує, що згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру від 20.01.2011 зазначений контрагент має стан платника 8 - «відсутній за місцезнаходженням», а його свідоцтво анульоване 20.01.2011.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Надаючи оцінку формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту за період, що перевірявся податковим органом, слід застосовувати положення п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.
В результаті належного дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару судами попередніх інстанцій встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які, своєю чергою, відповідають дійсності.
Анулювання свідоцтва платником податку на додану вартість контрагента, відомості щодо реєстрації якого містилися в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та який перебував на обліку в податковому органі платником податку на додану вартість, після вчинення господарських операцій не є підставою для позбавлення первинних документів правового значення.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише відсутністю постачальника таких товарів за місцезнаходженням.
Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов, на що також посилається відповідач, само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких узгоджується з характером господарських операцій, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про неможливість реального її здійснення.
Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун