У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.12.06 Справа №22/78/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Шевченко Т. М. , Юхименко О.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників позивача: Критюк А.І. – дов. №б/н від 01.01.06р.
представників відповідача: Пеньков О.Ю. – дов. №б/н від 01.06.06р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Собор ЛТД”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р. у справі № 22/78/06
за позовом Приватного підприємства “Наше наследие”, м. Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Собор ЛТД”, м. Запоріжжя
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
У судовому засіданні 07.11.06р. оголошувалась перерва до 12.12.06р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №3546 від 11.12.2006р. справа №22/78/06 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Антонік С.Г. (доповідач); судді: Шевченко Т.М., Юхименко О.В.
Колегія суддів прийняла справу до провадження у цьому складі.
За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою у судовому засіданні 12.12.2006р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.06р. у справі №22/78/06 (суддя Скидано ва Ю.О.) позов ПП «Наше наследие» задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13571грн. 53коп. заборгованості, 1798грн. 92коп. пені, 285грн. 51коп. трьох процентів річних , 156грн. 56коп. державного мита та 117грн. 82коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивоване ч.1 ст.175, п.п.1,7ст.193, ст.230 ГК України, ст.ст.526, 625, 655 ЦК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ фірма «Собор ЛТД» звернулося з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області., прийняти інше рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі заявник в обґрунтування своїх доводів посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Вказує, що судом розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час судового засідання. Зазначає, що позивач хибно вважає зобов’язання відповідача заборгованістю, оскільки згідно п.1 розділу УІІ договору покупець здійснює оплату постачальнику за поставлені товари після спливу 21 дня з дня передачі товарів. Таким чином, зобов’язання відповідача не прострочено, оскільки відповідач має право оплатити поставлений позивачем товар у будь – який час після закінчення 21 дня з моменту поставки. Пропозицій від позивача щодо зміни строків оплати не надходило. Більш того, позивач жодного разу не звертався до відповідача з проханням оплатити поставлений товар у конкретні, визначені ним самим строки. Крім того зазначив, що позивач неправильно розрахував суму зобов’язання відповідача за договором №26/20 від 11.03.05р., оскільки не врахував повернення відповідачем поставленого товару згідно з видатковими накладним №СБ-0000185 від 14.11.05о. на суму 1432грн.90коп.; №СБ-000188 від 25.11.05р. на суму 214грн. 66коп. Також позивачем не враховано часткове виконання відповідачем зобов’язання за договором до моменту прийняття рішення на загальну суму 10000грн. Таким чином, сума зобов’язання за договором складає 1923грн. 97коп. Як наслідок, невірно були розраховані пеня та три проценти річних.
Представник ТОВ фірма «Собор ЛТД» у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
ПП “Наше наследие” у поясненнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні повідомили, що враховуючи добровільне часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 10 000грн., фактична сума боргу ТОВ «Собор ЛТД» перед ПП “Наше наследие” становить 3571грн. 53коп. Відповідно, сума пені становить 1778грн. 89коп., а сума трьох процентів річних – 282грн. 41коп.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України , апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню з наступних підстав:
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами 11.03.05р. укладено договір купівлі-продажу №26/20. За умовами договору позивач зобовязався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити товар (п.1 договору).
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору...
Аналогічні приписи містяться в ст.526 ЦК України.
На виконання умов договору позивачем були здійснені поставки товару 14.03.05р. на суму 12 115,57 грн., 29.03.05р. на 8 542,50 грн., 05.04.05р. на 9 610,44 грн., 05.05.05р. на 7343,39 грн., 21.06.05р. на 5 114, 28 грн., 25.7.05р. на 3 753,60грн.
Позивач просив стягнути заборгованість за поставку товарів, здійснену 05.05.05р., 21.06.05р. та 25.07.05р. Товару поставлено на загальну суму 16 211,27 грн. Оплата була проведена на суму 2 639,74грн. Тому позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 13 571,53 грн. пеню у розмірі 1 798, 92 грн., 285, 51 грн. трьох процентів річних. Судом позов задоволено в повному обсязі.
В частині основного боргу позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем, який не був присутній при розгляді справи в місцевому суді, до апеляційної скарги надані платіжні доручення, що свідчать про часткову оплату. Згідно платіжних доручень за період з 5 по 19 квітня 2006 року сплачено 9 000 грн. Позивачем надані виписки з банку про оплату відповідачем 27.12.05р. 1639,74 грн. (сплачено було 2 000 грн. з яких 360, 36 грн. зараховані позивачем в погашення іншої поставки) та 29.12.05р. 1000 грн. Крім того позивачем в розрахунку заборгованості вказано про здійснення відповідачем оплати 07.04.06р. в сумі 1 000 грн. Будь-яких доказів цієї оплати сторонами не надано, але оскільки позивач не заперечує, що така оплата була здійснена, суд приймає це до уваги. Таким чином заборгованість складає 3571, 53 грн. і саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується стягнення пені, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню у звязку з наступним.
Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
Частина 4 даної статті встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
У розділі 9 п.1 Договору сторони встановили, що покупець, не здійснивши оплату в установлений строк, платить поставнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.
Судова колегія вважає, що у даному випадку сторонами не встановлений розмір пені, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною, а сторони не визначили яку облікову ставку застосовувати: яка діяла на момент укладання договору, в період порушення зобовязання чи на час предявлення позову.
Таким чином, оскільки сторони не визначили конкретний розмірі пені, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням даної норми вимоги позивач щодо стягнення трьох процентів річних є обгрунтованими, але розрахунок проведений не правильно.
Згідно розділу 7 п.1 Договору, покупець здійснює оплату поставнику за поставлений товар по закінченню 21 дня з дня передачі товару.
Колегія суддів вважає, що сторонами чітко оговорений день оплати товару, а саме оплата товару повинна здійснюватись на 22 день з дня поставки товару.
Так за товар, отриманий 05.05.05р. на суму 7 343,39 грн. відповідач повинен був здійснити оплату 27.05.05р., за товар, отриманий 21.06.05р. – 13.07.05р., а за товар, отриманий 25.07.05р. – 16.08.05р.
Три проценти річних складають:
із суми 7 343,39 грн. за 48 днів (з 28.05.05р. по 13.07.05р. включно) 28,97 грн.;
із суми 12 457,67 грн. за 34 дні (з 14.07.05р. по 16.08.05р. включно) 34,81 грн.;
із суми 16 211,27 грн. за 132 дні (з 17.08.05р. по 26.12.05р. включно) 175,88 грн.;
із суми 14 571,53 грн. за 2 дні (з 27.12.05р. по 28.12.05р. включно) 2,39 грн.;
із суми 13 571,53 грн. за 61 день (з29.12.05р. по 27.02.06р. включно) 68,04р.
Загалом сума трьох процентів річних складає 310,09 грн.
Позивачем за цей же період розмір процентів річних вирахуваний неправильно і він просить стягнути меншу суму річних в розмірі 285,51 грн. Оскільки позивачем позовні вимоги щодо стягнення річних не змінювались, а суд не наділений правом стягувати суму більш ніж заявлено позивачем, то рішення господарського суду в частині стягнення річних підлягає залишенню без змін.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарги не приймаються до уваги у звязку з вищевикладеним та наступним.
Згідно Договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами (розділ 12) адресою ТОВ “Собор ЛТД” є м. Запоріжжя, вул. Автопаркова, 10, за цією адресою, як пояснив позивач відбувалась передача товару, а тому позивачем обгрунтовано була вказана в позовній заяві ця адреса і за цією адресою направлялись документи господарського суду.
Надані відповідачем копії видаткових накладних № СБ-0000185 від 14.11.05р. та № СБ-0000188 від 25.11.05р. про повернення товару на суму відповідно 1 432,90 грн. та 214,66 грн. на приймаються колегією суддів до уваги, оскільки докази отримання даної продукції позивачем відповідачем не надані, а позивачем не зараховані в погашення заборгованості.
За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Собор ЛТД”, м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р. у справі № 22/78/06 частковому скасуванню. Позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати за позовом та за апеляційний перегляд, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу віднести на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Собор ЛТД”, м. Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2006р. у справі № 22/78/06 скасувати частково. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Собор ЛТД”, м.Запоріжжя на користь Приватного підприємства “Наше наследие”, м. Донецьк 3571 грн. 53 коп. заборгованості, 285 грн. 51 коп. трьох процентів річних, 38грн. 56коп. державного мита та 29грн. 02коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Приватного підприємства “Наше наследие”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Собор ЛТД”, м.Запоріжжя 19грн. 28коп. витрат за апеляційний перегляд.
В іншій частині позову відмовити.
Видачу наказів з урахуванням поштових та банківських реквізитів сторін доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Шевченко Т. М. Юхименко О.В.