Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/892/15 Головуючий у 1 інстанції: Гусинський М.О.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
при секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та трьох відсотків річних від простроченої суми,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Слов'янської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Позивач зазначав, що він працював у відповідача в період з 16.03.2000 року по 10.12.2006 року. КП «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення» припинило виплачувати працівникам заробітну плату. При його звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, відповідач мотивував це скрутним фінансовим становищем. Судовим наказом Слов'янського міськрайонного суду № 2-Н-79-09 від 16.01.2009 року з КП Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення» на його користь було стягнуто заборгованість із заробітній плати в сумі 3715,37 грн. Виконавчий лист був ним зданий до ВДВС Слов'янського МРУЮ, але 24.02.2012 року був йому повернутий без виконання відповідно до п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». В листі заступника Слов'янського міського голови від 09.08.2010 року № 1-П-0873-2 йдеться про те, що відповідачем по заборгованості по заробітній платі є Слов'янська міська рада, вважає, що у зв'язку з тим, що комунальне підприємство «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення» створено Слов'янською міською радою, то, відповідно до вимог ст.63 п. 4, ст. 77, ст. 78 п.п.1,2, 4, 5, 9 Господарського кодексу України та ст. 619 ЦК України Слов'янська міська рада несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями КП «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення».
Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача Слов'янської міської ради заборгованість КП «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення» по заробітній платі в сумі 3715,37 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати в сумі 4178,68 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 945,56 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на статтю 63 ГК України, якою встановлено, що в Україні можуть діяти підприємства відповідного типу, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Саме на підприємстві такого виду і працював позивач.
Суд враховував положення статті 78 ГК України - за змістом якої комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Також судом застосовано до даних правовідносин приписи статей 26, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, пунктом 32) частини 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб). Підпунктом 1) пункту а) статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі повноваження, як управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Згідно підпункту 1) пункту а) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Судом враховано приписи частин1-3 статті 96 ЦК України, згідно яких юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. . Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом і частини 1 статті 176 цього Кодексу, зі змісту якої вбачається, що територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив з того, що засновником КП «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення» є Слов'янська міська рада, яка згідно діючого законодавства не відповідає по боргам створеного нею комунального підприємства, комунальне підприємство не відповідає по боргам засновника.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що апелянт ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до правовідносин сторін. Апелянт вказує, що до врегулювання правовідносин між комунальним підприємством та його засновником - органом місцевого самоврядування повинні застосовуватися норми статей 78 ГК України та статті 77 ГК України, якою передбачено субсидіарну відповідальність органу управління майном.
Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді.
В статті 77 ГК України, на яку посилається апелянт ОСОБА_2, зокрема в частині 7 цієї статті, зазначено: « Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства».
Судом встановлено і не заперечується позивачем, що КП «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення» створено на базі комунальної власності територіальної громади, підпорядковується органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 63 ГК України передбачено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
Відповідно до ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить. Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язання власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.
Проте, в Господарському Кодексі України та у Цивільному Кодексі України відсутні норми, які б передбачали субсидіарну відповідальність засновника за зобов'язаннями комунального підприємства.
Зі змісту Статуту КП «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення» вбачається, що засновником підприємства є Слов'янська міська рада (п. 1.1.), підприємство є юридичною особою, має право від свого імені укладати договори, здобувати майнові права і нести обов'язки, виступати як позивач та відповідати в суді, господарському суді й інших судах (п.1.2), підприємство здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування (п. 1.4), із дня державної реєстрації підприємство набуває права юридичної особи (п. 1.6) (а. с. 17-21).
Крім того, зі змісту розділу 3 Статуту видно, що фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок реалізації продукції, робіт, послуг, кредитів, платежів від орендарів і інших ресурсів. Підприємство самостійно визначає фонди, систему і розміри оплати праці своїх працівників. Рівень оплати праці, у тому числі надбавки, доплати встановлюються директором підприємства відповідно до чинного законодавства України. Крім того, кошти підприємства використовуються на соціальні витрати, включаючи матеріальну допомогу штатним працівникам підприємства, часткову чи повну компенсацію вартості придбання путівок тощо (а. с. 18 - на звороті).
Таким чином, статутом підприємства встановлено, що саме підприємство, а не його засновник (міська рада) визначає фонди, систему і розміри оплати праці своїх працівників. Рівень оплати праці, у тому числі надбавки, доплати встановлюються директором підприємства, а відтак відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати покладається на керівника КП «Слов'янська експлуатаційна дільниця інженерного захисту території від підтоплення».
Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: