ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 922/1226/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Удовиченка О.С.,

суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу на постанову та на ухвалу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рогань" Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року (якою визнано вимоги ОСОБА_4)

у справі№922/1226/13

господарського суду за заявою доХарківської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Рогань" Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика"

провизнання банкрутом

За участю представників: ПАТ "Миропільська паперова фабрика" - Кравченко В.П.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року у справі №922/1226/13 (головуючий суддя Чистякова І.О., суддя Дзюба О.А., суддя Казарцева В.В.) визнано повністю вимоги ОСОБА_4 до банкрута у розмірі 62 676, 25грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року у справі №922/1226/13 (головуючий суддя - Здоровко Л.М., суддя - Плахов О.В., суддя - Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року у справі №922/1226/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року у справі №922/1226/13, ТОВ "Фірма "Рогань" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати наведені судові акти в частині включення грошових вимог ОСОБА_4 у розмірі 62 676, 25грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів ПАТ "Миропільська паперова фабрика" та прийняти в цій частині нове рішення, яким віднести вказані грошові вимоги до шостої черги задоволення.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (Далі - Закон про банкрутство), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Закону України "Про оплату праці" (далі - ЗУ "Про оплату праці").

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами під час розгляду справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року порушено провадження про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика", визнано вимоги ініціюючого кредитора, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Телешуна Юрія Володимировича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2013 року у справі №922/1226/13 звільнено арбітражного керуючого Телешуна Ю.В. від виконання повноважень розпорядника майна ПАТ "Миропільська паперова фабрика", призначено розпорядником майна ПАТ "Миропільська паперова фабрика" арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. (свідоцтво НОМЕР_1 від 23.05.2013р., місце проживання - АДРЕСА_1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року у справі №922/1226/13 припинено процедуру розпорядження майном ПАТ "Миропільська паперова фабрика", введено процедуру санації боржника строком на 6 місяців до 12.08.2014 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 12.06.2014 року у справі №922/1226/13 припинено процедуру санації боржника, визнано юридичну особу ПАТ "Миропільська паперова фабрика" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Севостьянова Є.В.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 13.06.2014 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за №4864; визначено граничний строк 13.08.2014 року на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.

12.08.2014 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про визнання грошових вимог по заробітній платі у розмірі 62 676, 25грн. та включення їх до першої черги задоволення вимог кредиторів у даній справі.

В обґрунтування кредиторських вимог ОСОБА_4 надано рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2014 року, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року у справі №922/3646/13, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Миропільська паперова фабрика" на його користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 62 676, 25грн. Видано наказ господарського суду Харківської області від 22.07.2014 року на примусове виконання зазначеного рішення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_4, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що дані кредиторські вимоги заявлені у визначеному Законом про банкрутство порядку, підтверджені судовим рішення, що набрало законної сили. Висновок щодо віднесення означених кредиторських вимог до першої черги реєстру мотивований тим, що затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати та, як наслідок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індекс інфляції, нарахований на невиплачену суму заробітної плати відноситься до фонду додаткової заробітної плати.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати в силу ст. 2 ЗУ "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати.

Згідно зі п. 2.2, 2.2.7, 2.2.8 наказу Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 "Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати" фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати зокрема входять: суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індекс інфляції, нарахований на невиплачену суму заробітної плати відноситься до фонду додаткової заробітної плати.

У ст. 45 Закону про банкрутство визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею.

При цьому, у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно прийшли до висновку про визнання та включення грошових вимог ОСОБА_4 у розмірі 62 676, 25грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку, до першої черги задоволення вимог кредиторів ПАТ "Миропільська паперова фабрика".

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а доводи касаційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником чинного законодавства, не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рогань" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року у справі №922/1226/13 залишити без змін.

Головуючий: О.С. Удовиченко

Судді: П. К. Міщенко

В.Ю. Поліщук