ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 лютого 2015 року Справа № 909/320/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВолковицької Н.О.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Грейц К.В.,

Добролюбової Т.В.,

Мачульського Г.М.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Лукор"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2014

у справі№909/320/14

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Оріана"

до Приватного акціонерного товариства "Лукор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл - Нафтохім",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1Фонд державного майна України Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ПрАт "Лукор" від 15.11.2013; рішення позачергових загальних зборів учасників ПрАТ "Лукор" від 17.01.2014,

за участі Генеральної прокуратури України, Фонду державного майна України,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у даній справі касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області задоволено, касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Оріана" задоволено, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі № 909/320/14 скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено, визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Лукор", оформлені протоколом №14 від 15.11.2013, визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства "Лукор", оформлені протоколом №15 від 17.01.2014.

Приватне акціонерне товариство "Лукор" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови від 30.10.2014 у справі №909/320/14, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове рішення.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2014 у справі №5006/13/92пд/2012, від 27.07.2010 у справі №11/82, від 27.07.2010 у справі №11/83, від 22.06.2011 у справі №43/440, від 15.06.2011 у справі №32/43пд, від 19.11.2010 у справі №6/49-Б, від 04.08.2010 у справі №34/330-47/53 та від 04.02.2010 у справі №13/123/09, мотивовано неоднаковим застосування норм статей 17-18 Закону про банкрутство, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявником не пропущено строку подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду, передбаченого статтею 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши доводи заяви та додану до неї постанову Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Так, з постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у справі №909/320/14, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що застосовуючи до спірних правовідносин сторін положення статей 17-18 Закону про банкрутство, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішення загальних зборів, як таких, що прийнятті за наявності обмеження повноважень керуючого санацією (який представляв товариство на зборах) самостійно здійснювати функції боржника щодо розпорядження майновими активами і корпоративним правами товариства та без погодження з власником майна товариства в особі Фонду державного майна України.

Водночас у постановах, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах, застосовуючи одні і ті самі норми матеріального права, що і у постанові про перегляд якої подано заяву, дійшов протилежних правових висновків про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсними правочинів з урахуванням того, що з моменту введення щодо боржника процедури санації повноваження усіх без виключення органів управління такого боржника припиняються та передаються єдиній особі - керуючому санацією. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про те, що власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11117, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 909/320/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Н.Волковицька

Судді С.Бакуліна

К.Грейц

Т.Добролюбова

Г.Мачульський