Справа №1-51/09

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23лютого 2009р.

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

            Головуючого-судді                          Карбовніка І.М.

            при секретарі                                               Кочірко Л.В.

            з участю прокурора                         Нора В.М.

            адвоката                                            ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу відносно      

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого ,не  працює,  раніше не судимого, проживаючого у АДРЕСА_1

відданого до суду за  ст.164 ч.1 КК України, -

встановив:

     ОСОБА_2, який згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23.02.2000 року зобов'язаний сплачувати в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження та ОСОБА_5 08.10.1990 року народження в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку, але не менше як 25% мінімальної заробітної плати на кожну дитину щомісячно до їх повноліття, починаючи з 14.02.2000 року, будучи фізично здоровим, ніде не працюючи і не зареєструвавшись в центрі зайнятості як безробітний, на протязі 2002-2008 років злісно ухилявся від сплати аліментів. В результаті чого його заборгованість по аліментах станом на 08.10.2008 року становить 15523 грн.43 коп.

    У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що в 1987 році він одружився з ОСОБА_3, з якою вони проживали до 1998 року. За час спільного життя у них народилося двоє дітей: синОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5. В 1998 році стосунки між ними погіршилися і вони розлучилися.

  У 2000 році дружина ОСОБА_3 звернулася в Миколаївський районний суд з позовом про стягнення аліментів на утримання наших дітей. На суді він не був, але про рішення суду від 23.02.2000 року, яким його було зобов'язано  сплачувати аліменти на утримання дітей йому було відомо. З 2000 року до 2002 року він знаходився на обліку в районному центрі зайнятості, отримував допомогу по безробіттю.

   З 2002 року він офіційно ніде не працював, підробляв тимчасовими роботами, мав певні кошти на проживання, але аліментів не сплачував. Коли в нього були гроші то він деколи давав дітям по 5 або 10 гривень на кишенькові витрати. Його неодноразово викликали у Миколаївську державну виконавчу службу, де роз'яснювали обов'язок сплачувати аліменти та попереджали про відповідальність за невиконання рішення суду.

        Не зважаючи на повне визнання вини самим підсудним, його  вина стверджується такими доказами:

         Показами потерпілого ОСОБА_4, даними  в судовому засіданні про те, що підсудний ОСОБА_2 являється його батьком. Батьки розлучилися в 1998 році. Батько проживає окремо від сім'ї. Утримувала його та сестру мати одна, батько грошей не давав. На протязі 2004-2005 років батько іноді давав йому по 5 чи 10 гривень в тиждень або два тижні. До 2004 року та з 2006 року жодних грошей не давав.

Показами потерпілої ОСОБА_5, даними в судовому засіданні про те, що підсудний ОСОБА_2 являється її батьком. Батьки розлучилися і батько проживає окремо від них. Вона неодноразово зверталася  до батька про фінансову допомогу , однак кожного разу він говорив, що ніде не працює і грошей у нього немає. Батько не надає мамі та їй особисто будь-яких коштів за винятком подарунка на день народження та іноді на її просьбу 5 або 10 гривень на дрібні витрати.

Показами законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5- ОСОБА_3, даними в судовому засіданні про те, що з підсуднім ОСОБА_2 вона одружилася в 1987 році. За час шлюбного життя у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5. У 1998 році вони розлучилися. Після розлучення чоловік працював водієм на Миколаївському цементному заводі, однак коштів на утримання дітей не давав, тому вона у 2000 році звернулася в Миколаївський райсуд з позовом про стягнення з  ОСОБА_2 аліментів. Рішенням Миколаївського районного суду ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на двох неповнолітніх дітей, про що йому було відомо. Проте чоловік офіційно ніде не працював, хоча підробляв неофіційно, мав певні кошти, але їй не давав. З дітьми стосунків не підтримує, не цікавиться ними.

Показами свідка ОСОБА_6, даними в судовому засіданні про те, що вона працює державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби Миколаївського РУЮ. У неї знаходиться виконавче провадження по сплаті аліментів ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 на утримання їхніх дітей. Підсудний неодноразово викликався у Миколаївський ВДВС, де з ним проводилися бесіди про обов'язок сплачувати аліменти і він попереджався про кримінальну відповідальність за несплату аліментів. Заборгованість по аліментах ОСОБА_2 станом на 08.10.2008 року становить15523,43 грн.

Крім вищенаведених доказів, винність підсудного ОСОБА_2 у пред'явленому звинуваченні за ст.164 ч.1 КК України стверджується рядом письмових доказів по справі, зокрема: поданням державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮОСОБА_6 про порушення кримінальної справи; виконавчим листом №2-9/2000р., виданого на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23.02.2000р.; викликами ДВС та попередженнями про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів;  постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.02.2000 року про присудження аліментів; розрахунками щодо заборгованості по аліментах станом на 08.10.2008року на загальну суму 15523грн.43коп.,  а також іншими письмовими документами зібраними по даній  справі.

Таким чином, вина підсудного ОСОБА_2 у злісному ухиленні від сплати аліментів встановлених рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23.02.2000року, в судовому засіданні доведена повністю,  тому суд вважає, що дії ОСОБА_2  правильно кваліфіковані досудовим слідством за ст.164 ч.1 КК України.

При обранні виду і міри покарання  підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості злочину вчиненого підсудним, з другого боку судом враховуються і ряд обставин, які пом'якшують покарання, зокрема те, що підсудний ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину.

При таких обставинах, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання підсудному слід обрати у вигляді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, тобто із застосуванням ст.75 КК України.

  Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5  залишити без розгляду, оскільки сума позову становить половину суми  несплачених аліментів і повинна бути стягнута у процесі виконання постанови Миколаївського районного суду суду від 23.02.2000 року про стягнення аліментів із ОСОБА_2

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд -

                                  з а с у д и в :

ОСОБА_2  визнати винним та засудити за ст.164 ч.1 КК України на 1(один) рік  6 (шість) місяців обмеження волі.

У відповідності з ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки не виїжджати за межі України  на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця свого проживання кримінально-виконавчу систему, періодично  з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_2 - підписку про невиїзд, -  залишити без змін до набрання вироком законної сили

Цивільний позов залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти днів з моменту його оголошення, через районний суд.

 Суддя:                                                                 Карбовнік І.М.