ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
11.07.06 Справа № 1/70-45
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевич В. В.
Слука М. Г.
розглянув апеляційну скаргу Споживчого товариства «Каскад - Плюс», с. Любитів № 75 від 26.05.2006 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 17.05.2006 р.
у справі № 1/70-45
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
до Споживчого товариства «Каскад –Плюс», м. Любитів
про стягнення в сумі 17 900 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –явка необов’язкова –Чабіна М. С. –юрисконсульт (довіреність № 560 б/д)
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –Лещенко В. В. –юрисконсульт (довіреність № 50 від 15.05.2006 р.)
Представникам сторін роз’яснені права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про відвід суддів не надходило. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, ведеться протокол судового засідання.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга СТ «Каскад-Плюс», розгляд справи призначено на 27.06.2006 р., а ухвалою від 27.06.2006 р. апеляційний розгляд скарги відкладався на 11.07.2006 р. у зв’язку з клопотанням скаржника.
Рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2006 р. у справі № 1/70-45 за позовом ДП „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ до СТ «Каскад –Плюс»про стягнення штрафу в розмірі 17 900 грн. за неправильно зазначений код одержувача вантажу в дорожній відомості № Ю001044 повністю задоволено позов.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався положеннями Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України, ст.ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Правилами оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту № 644 від 21.11.2000 р. та мотивував його тим, що згідно вищенаведених нормативно-правових актів, за неправильно зазначений у накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі за статтею 118 Статуту залізниць України –у 5-кратному розмірі від провізної плати, що у даному випадку складає 17 900 грн. Крім того, господарським судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення суми штрафу, оскільки таке зменшення не передбачено ні Статутом залізниць України, ні Цивільним чи Господарським кодексами.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Волинської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати дане рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що саме представник одержувача вантажу надав відповідачу невірний код і що п. 4.1 укладеного між СТ «Каскад –Плюс»та Львівською державною залізницею договору № 54 від 10.10.2003 р., відповідальність передбачена лише за невиконання плану перевезень. Крім того, апелянт вважає, що між сторонами у даній справі не існує жодних господарських зобов’язань, оскільки між ними не укладався договір, як це вимагається п. 1 ст. 67 ГК України, а також, що в результаті такого порушення жодних збитків державі не нанесено. Щодо зменшення розміру штрафу, СТ «Каскад –Плюс»посилається на ст. 233 ГК України, яка передбачає право суду зменшити розмір санкцій.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вищезазначені вимоги та наполягав на доводах, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує викладені в апеляційній скарзі мотиви та просить рішення господарського суду Волинської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Так, згідно ст. 6 Статуту залізниць України, залізнична накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Крім того, згідно ст. 122 Статуту залізниць України, відповідальність за неправильно зазначені у накладній відомості покладається саме на відправника. Також позивач вважає безпідставним застосування ст. 233 ГК України, оскільки мова йде лише про стягнення штрафу, а не штрафу і збитків, а ст. 550 ЦК України визначає, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.
На виконання вимог суду ДП «Придніпровська залізниця»подала додаткові матеріали для долучення до справи, а саме –копію постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2006 р. у справі № 12/448-05-10795 та копію довіреності № 560 від 06.04.2006 р.
Представник позивача у судовому засіданні також наполягав на вказаних доводах.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 14.10.2005 р. зі станції Вербка Львівської залізниці СТ «Каскад –Плюс»здійснено відправлення вагону № 28779689 згідно дорожньої відомості № Ю001044 на станцію Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці, одержувач –військова частина 3222.
На дане відправлення вантажу відправник надав станції комплект перевізних документів. В дорожній відомості № Ю001044 в графі «одержувач»відправником було вказано код одержувача –2215. на підставі телеграми № 2/1 від 21.10.2005 р., а також листа відправника № 187 від 19.10.2005 р., договору № ПР.ДН-1/05-7813802/НЮ «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»на станції Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці у дорожній відомості зроблено зміну коду на 1063.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.
За п. 1.3 цього ж нормативно-правового акта, перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф, в тому числі і до графи «одержувач». Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.
«Одержувач»і «його поштова адреса»- заповнюються у порядку, передбаченому для графи «Відправник», тобто зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи –відправника (одержувача) вантажу та його цифровий код. Якщо вантаж відправляється громадянами, то зазначаються прізвище, ім'я та по батькові особи, яка відправляє вантаж. Одержувачем вказується тільки одна фізична або юридична особа. У разі відправлення вантажів маршрутами для розпилення у графі «одержувач»указується назва пункту розпилення і ставиться цифровий код «0004».
П. 2.3 даних Правил передбачено, що у графі «Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую»представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Законом України «Про залізничний транспорт», а саме ст. 3, передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту Міністерство транспорту затверджує Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За нормами п. 5.5 вищезгаданих Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Так, згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Ст. 118 Статуту, в свою чергу, передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі 5-кратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
Президією Вищого господарського суду України 29.05.2002 р. № 04-5/601 роз’яснено, що у застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитків, а передбачений ст. 122 Статуту штраф за неправильно зазначені відомості стягується з відправника. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є акт загальної форми.
Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що код 2215 був вказаний самим одержувачем при оформленні реквізитів на дорученнях серії ЯКМ № 894531 від 12.10.2005 р. та серії ЯКМ № 894565 від 28.10.2005 р. і помилка була допущена з вини військової частини 3222, оскільки відповідальність за неправильно зазначені у накладній відомості, як вказувалося вище, покладається на відправника.
За ст. 231 ГК України, у випадку якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, який віднесено до державного сектору економіки, застосовуються штрафні санкції встановлені відповідною нормою закону. Так, ст. 1 Статуту залізниць встановлено, що залізничний транспорт загального користування є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.
Господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу, оскільки жодна з норм законодавства про залізничний транспорт не містить вказівок щодо можливого зменшення суми штрафу з будь-яких підстав. Крім цього, ні Цивільним, ні Господарським кодексами України не передбачено можливості зменшення сум саме такого виду штрафу. А право суду зменшення розміру штрафних санкцій, передбачене ст. 233 ГК України, залишається правом, а не обов’язком.
На день розгляду даної справи в апеляційному порядку заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 17 900 грн., яка підтверджена наявними у справі матеріалами, зокрема актом загальної форми № 13 від 18.10.2005 р., і таким, чином підлягає стягненню на підставі ст. 193 ГК України, яка передбачає, що господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Волинської області від 17.05.2006 р. у справі № 1/70-45 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу СТ «Каскад –Плюс»залишити без задоволення.
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука