Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/567/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко В. В.

Доповідач Бубличенко В. П.

УХВАЛА

12.02.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Бубличенко В.П.

суддів - Сукач Т.О.

Кривохижі В.І.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-торговий дім - ЛС» на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2015 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-торговий дім - ЛС» до державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення боргу і

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-торговий дім - ЛС» звернулося до суду з позовом до державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України», ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором поставки в розмірі 5866127 грн.

05 січня 2015 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження справі.

13 січня 2015 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, які належать відповідачам, в межах суми заявлених позовних вимог.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначав, що

за пред'явленим до відповідачів позовом розмір матеріальних вимог становить 5866127 грн.; відповідачі відмовляються сплатити борг в добровільному порядку у передбачений договором поставки строк, тому існує велика ймовірність того, що відповідачі можуть спробувати здійснити відчуження своїх майнових активів на користь інших осіб, що унеможливить здійснення примусового стягнення заборгованості виконавчою службою.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду про відмову у забезпеченні позову, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення заяви щодо забезпечення позову.

Посилається на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованої та незаконної ухвали.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду а також обгрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, оскільки в заяві не зазначено інші відомості, які потрібні для забезпечення позову, а саме на яке рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачам, необхідно накласти арешт та де знаходиться таке майно.

Проте, висновок суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, є передчасним.

Згідно з ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. ч.1,8 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Колегія суддів вважає, що подана представником позивача заява про забезпечення позову за своєю формою та змістом не в повному обсязі відповідає вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України, оскільки у ній не вказано обґрунтування та причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та інші відомості, потрібні для забезпечення позову, зокрема, яке саме рухоме та нерухоме майно зареєстроване на праві власності за відповідачами, а також в яких банках або інших установах відкриті рахунки на ім'я відповідачів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції порушив порядок, який встановлений для розгляду заяв про забезпечення позову, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді заяви про забезпечення позову, суду першої інстанції необхідно перевірити відповідність поданої заяви вимогам ст.151 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-торговий дім - ЛС» задовольнити частково.

Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2015 року скасувати з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя

Судді