АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 11кп/790/52/15 Головуючий 1 інстанції: Сиротников Р.Є.

Справа № 643/10258/14-к Доповідач: Мозговий О.Д.

Категорія: ч.3 ст.190, ч.3 ст.357, ч.ч.3,4 ст.358 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого судді Мозгового О.Д.

- суддів: Плетньова В.В. Курило О.М.

- при секретарі Дригайло С.М.

- за участю прокурора Золочевського С.О.

- обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу зі зміненими доводами прокурора, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, апеляційну скаргу з додатковими доводами обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року, матеріали кримінального провадження №11кп/790/52/15 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.190, ч.3 ст.357, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мачара Гульрипшського району, Абхазія, Грузія, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий:

· 31.05.2012 року Київським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.(на теперішній час штраф не сплачений);

· 

засуджений за ч.3 ст.190 КК України до покарання у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі, за ч.3 ст.357 КК України - до 3 (три) років обмеження волі, за ч.3 ст.358 КК України - до 4 (чотири) років позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України - до 2 (два) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71, ч.3 ст.72 КК України невідбуте покарання у вигляді штрафу, призначене вироком Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2012 року, виконується самостійно

На підставі ст.75 КК Роганяна звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України: без згоди органу кримінально-виконавчої інспекції не змінювати місце проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Харкова, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_5, в силу ст.89 КК України не судимий;

засуджений за ч.3 ст.190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, за ч.3 ст.358 КК України - до 4 (чотири) років позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України - до 2 (два) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України: без згоди органу кримінально-виконавчої інспекції не змінювати місце проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець м. Харкова, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не має місця реєстрації та постійного місця проживання, в силу ст.89 КК України не судимий;

засуджений за ч.3 ст.190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) років, за ч.3 ст.358 КК України - до 3 (три) роки позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України - до 2 (два) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 остаточно визначено 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний -у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахується з моменту його затримання, тобто з 23 червня 2014 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області судові витрати за проведення технічної експертиз в розмірі 2211,30грн.

Арешт на накладе майно після набрання вироку законної сили скасовується.

Питання про речові докази вирішене.

Згідно вироку, в період з вересня 2013р. по 06 листопада 2013 р. ОСОБА_5, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання довірою заволоділи квартирою АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6

В кінці серпня 2013 року, в денний час доби, точні час та дата в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1, знаходячись біля перехрестя пр. Тракторобудівників та пр.50 років ВЛКСМ в м. Харкові познайомився з ОСОБА_6, з яким почали розпивати спиртні напої.

В той же день ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 прибули за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_1, де продовжили вживати спиртні напої. В ході спільного вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 побачив, що ОСОБА_6 веде аморальний спосіб життя.

В цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме, квартирою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6.

Наступного дня, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, ОСОБА_1 зустрівся з своєю знайомою громадянкою ОСОБА_5, яка раніше працювала ріелтором, та займалася продажем квартир.

При зустрічі з ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_1 розповів їй про ОСОБА_6 та його квартиру, після чого запропонував останній вступити з ним в злочинну змову з метою заволодіння шляхом шахрайства квартирою, що належить потерпілому.

ОСОБА_5 на пропозицію ОСОБА_1 погодилася, вступивши таким чином в злочинну змову з останнім.

З метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_1, що необхідно отримати будь-яким шляхом у ОСОБА_6 документи на квартиру, а також паспорт громадянина України на його ім'я, після чого ці документи надати їй для перевірки з метою подальшого визначення їх спільних дій, спрямованих на заволодіння шляхом шахрайства квартирою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6.

Через декілька днів в денний час доби, точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1, маючи корисливий мотив, діючи за злочинним наміром, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 прибув до місця мешкання ОСОБА_6, де шляхом вільного доступу таємно викрав документи, що належали ОСОБА_6 тому, а саме, договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 22.07.1996 року, що підтверджує право власності ОСОБА_6 на дану квартиру, та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , після чого в цей же день надав викрадені документи ОСОБА_5.

Ознайомившись з документами, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_1, що для продажу вказаної квартири необхідно залучити ще двох чоловіків, та доручила ОСОБА_1 підібрати вказаних осіб.

07.10.2013р., в денний час доби, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи корисливий мотив, зі злочинним наміром, спрямованим на заволодіння квартирою АДРЕСА_1, шляхом шахрайства, запропонував своєму знайомому ОСОБА_2 та його знайомому ОСОБА_3 вступити в злочинну групу з метою заволодіння квартирою АДРЕСА_1, на що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали свою згоду, та таким чином вступили у злочинну змову з ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

В той же день ОСОБА_5, діючи з корисливих мотивів, за злочинним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння квартирою АДРЕСА_1 шляхом шахрайства, розподілила обов'язки між учасниками злочину, а саме: ОСОБА_1 повинен був змінити первинні дані в паспорті громадянина України на ім'я ОСОБА_6, а саме, вклеїти фотокартку ОСОБА_3, а ОСОБА_3 повинен був прибути до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, де представитися ОСОБА_6 та поставити свій підпис від його імені в договорі дарування квартири АДРЕСА_1, за що ОСОБА_5 пообіцяла ОСОБА_3 грошову винагороду у сумі 1000грн.

ОСОБА_2 за розподілом обов'язків ОСОБА_5 повинен був прибути до того ж нотаріуса разом із ОСОБА_3, та поставити свій підпис в рядку «обдарований» в договорі дарування квартири АДРЕСА_1, та в подальшому виконувати роль власника цієї квартири, і здійснювати операції по відчуженню цієї квартири іншій особі, за що ОСОБА_5 пообіцяла ОСОБА_2 грошову винагороду в сумі 1000 доларів США.

Після цього, в той же день ОСОБА_3 з ціллю реалізації спільного з ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинного умислу на заволодіння квартирою, що належала ОСОБА_6, надав ОСОБА_1 свою фотокартку для підробки паспорту на ім'я ОСОБА_6, а ОСОБА_1 того ж дня, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою : АДРЕСА_3, замінив в паспорті на ім'я ОСОБА_6 фотокартку шляхом відривання фотокартки із зображенням ОСОБА_6, та вклеювання на верхню частину сторінки №1 фотокартку з погрудним зображенням ОСОБА_3.

Таким чином він виготовив підроблений паспорт громадянина України, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, який дійсний для укладання цивільно-правових угод, в тому числі, і укладання договору купівлі- продажу, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Згідно висновку технічної експертизи документів № 90 від 03.03.2014р., в паспорті громадянина України, серійний номер НОМЕР_1, виданий 17.04.2001 Київським РВ ХМУ ГУ MBС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, мають місце зміни первинного змісту документа у вигляді повної заміни фотокартки.

08.10.2013р., в денний час доби, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за злочинним умислом, за попередньою змовою, групою осіб, переслідуючи ціль наживи, прийшли до нотаріальної контори приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6, де остання надала їм бланки договору дарування квартири, згідно якого ОСОБА_2 приймає у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в яких в рядку «дарувальник» поставив свій підпис ОСОБА_3 від імені ОСОБА_6, а в рядку «обдарований» поставив свій підпис ОСОБА_2 , після чого за виконану роботу ОСОБА_5 заплатила ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000 грн.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 193 від 05.06.2014р. в рядку «дарувальник» в договорі дарування квартири від 08.10.2013р. підпис від імені ОСОБА_6 виконаний не ОСОБА_6, встановити ким, - ОСОБА_3 або іншою особою, - виконаний даний підпис не надається можливим, скорочений рукописний запис «ОСОБА_6» виконаний ОСОБА_3.

09.10.2013р., в денний час доби, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою збагачення, діючи за злочинним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, поїхали до ПТ «Ломбард «Надія», ОСОБА_11 і компанія», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 18, де ОСОБА_2 , на підставі завідомо підробленого документу - договору дарування від 08.10.2013р., уклав договір фінансового кредиту № 09-10-1К.

В забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за даним договором за нотаріально посвідченим договором іпотеки була передана в заставу квартира АДРЕСА_1, за що ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 11000 доларів США, що згідно курсу НБУ склало 87923 грн., та передав їх ОСОБА_5, яка заплатила ОСОБА_2 обіцяні раніше грошові кошти в сумі 1000 доларів США, та ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 доларів США, а інші грошові кошти ОСОБА_5 залишила собі.

Після цього, з метою ще більшого збагачення, шляхом продажу квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_5 дала об'яву до рекламної газети «Прем'єр» та знайшла покупця на дану квартиру, якою виявилася ОСОБА_9

Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5, діючи умисно, згідно раніше розробленого злочинного плану, з метою ще більшого збагачення, ввели в оману відносно права власності на квартиру АДРЕСА_1 потерпілу ОСОБА_9, у котрої ОСОБА_2 обманним шляхом створив уявлення про себе як про законного володільця зазначеної квартири, що має намір її продати, а ОСОБА_5 створила уявлення про себе як про ріелтора ОСОБА_2.

Використовуючи довірливі відносини, що склалися з ОСОБА_9, достовірно знаючи про намір останньої придбати житло, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ввели її в оману відносно права власності ОСОБА_2 на дану квартиру.

06.11.2013 р., приблизно об 11год., ОСОБА_9, будучи впевненою, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, не усвідомлюючи протиправність і злочинний характер дій ОСОБА_5 та ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_7, уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, згідно якого останній продав ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_9 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 196 320 грн., з яких 91 300 грн. ОСОБА_2 передав представнику ПТ «Ломбард «Надія», ОСОБА_11 і компанія» в рахунок погашення заборгованості, а інші грошові кошти передав ОСОБА_5.

У результаті злочинних умисних дій ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_6, було спричинено матеріальний збиток на суму 211 272 грн.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу зі зміненими доводами, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених, тобто, через його м'якість, а також у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.75 КК України.

Прокурор просить призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

В апеляції прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні чотирьох кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких.

Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 не судимий в силу ст.89 КК України, але раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі, за вчинення умисних корисливих злочинів, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, не працює.

Що стосується ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то в апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що вони визнані винними у скоєнні 3 кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжких.

Як вказує прокурор, ОСОБА_2 в силу ст.89 КК України не судимий, але раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, не працює.

Він же вказує, що ОСОБА_3 не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, не працює, не має реєстрації та постійного місця проживання.

На думку державного обвинувача, судом першої інстанції безпідставно не враховано обставина, що обтяжує покарання обвинувачених, а саме: вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Крім того, прокурор вважає, що суд не повною мірою врахував суму матеріальних збитків, яка в повному обсязі не відшкодована, та те, що потерпілий, який є людиною похилого віку, пенсіонером, залишився без місця проживання.

Державний обвинувач зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення ОСОБА_1, ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України.

Крім того, прокурор вказує, що при вивченні матеріалів кримінального провадження встановлено, що в них відсутні аудіозаписи судових засідань від 18.08.2014 року, 16.09.2014 року, а журнал судового засідання від 11.09.2014 року не відповідає змісту технічного носія.

Також, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу з додатковими доводами, в якій вказує, що вирок суду є незаконним, суровим та несправедливим, і просить вирок суду пом'якшити.

В обґрунтування своєї апеляції обвинувачений вказує, що мало місце порушення стовно його ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_3 вказує, що під час досудового слідства та судового розгляду йому не був наданий адвокат, та обвинувачений був відсутнім в судовому засіданні при ухваленні вироку.

На думку обвинуваченого ОСОБА_3, висновки суду містять суттєві протиріччя стовно тяжкості вчиненого правопорушення, а висновки суду не підтверджуються доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Він же в своїй в апеляційній скарзі також посилається на те, що він не був організатором злочину, а був лише непрямим учасником.

Крім того, на його думку судом не враховане те, що він, не маючи з 1985р. постійного місця проживання, жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні прокурор підтримав свою апеляційну скаргу зі зміненими доводами та просив її задовольнити, заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свою апеляційну скаргу з додатковими доводами та заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просив задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги зі зміненими доводами прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив розглянути апеляційні скарги на розсуд суду, а обвинувачений ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, провівши судові дебати, обговоривши доводи осіб, які приймали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга зі зміненими доводами прокурора підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги з додатковими доводами обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

В кримінальному провадженні під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений у порядку, передбаченого КПК України.

Про ці умови фіксування судового процесу вказано в ч.5 ст.27 КПК України.

Відсутність такого фіксування судового процесу є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно з п.7 ч.2 ст.412 КПК України, та безумовного підставою для скасування судового рішення.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.61 ) 18.08.2014 року судом першої інстанції було проведено судове засідання, про що свідчіть журнал судового засідання, однак запис цього засідання на носії відсутній.

Крім того, 11.09.2014 року мало місце підготовче судове засідання, про що свідчить журнал судового засідання (а.с.81-82) та магнітний диск (а.с.136).

Однак в даному випадку має місце невідповідність журналу судового засідання технічному запису, оскільки технічний запис, на відміну від журналу судового засідання, не містить дій, та має місце невідповідність часу закінчення судового засідання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 11.09.2014 року під час підготовчого судового засідання головуючий суддя по справі видаляється до нарадчої кімнати для призначення справу до судового розгляду, однак технічний запис не містить проголошення ухвалу про призначення судового розгляду, яка взагалі датована 12.09.2014 року.

12.09.2014 року був проведений судовий розгляд справи, про що свідчить журнал судового засідання (а.с.116-118), та магнітний диск (а.с.136).

Як вбачається із запису магнітного диска, головуючим суддею було оголошене про його видалення до нарадчої кімнати та проголошення вироку у вівторок, що, як встановлене судом є 16.09.2014 року.

На а.с.122 знаходиться довідка від 15.09.2014 року про подовження строку перебування судді у нарадчій кімнаті, та оголошення вироку 16.09.2014 року.

Крім того, 16.09.2014 року по кримінальному провадженню постановлено вирок (а.с.125 - 131)

Однак технічний запис судового засідання у цей день по даному кримінальному провадженню відсутній.

Вищевказані недоліки є істотним порушенням ст.412 Кримінального процесуального закону України, наслідками якого є те, що судове рішення у будь якому разі підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів частково задовольняє апеляцію зі зміненими доводами прокурора, апеляцію з додатковими доводами обвинуваченого ОСОБА_3 залишає без задоволення, скасовуючи вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження по суті суд першої інстанції повинен також звернути увагу на другі недоліки, які, на думку апелянтів, є такими, що вплинули на постанову вироку відносно вищевказаних осіб, дати їм належну правову оцінку, та, відповідно від висновків суду, постановити законний та обґрунтований вирок по кримінальному провадженню.

Якщо ж суд першої інстанції під час нового судового розгляду цього кримінального провадження дійде до висновку про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в тому ж обсязі та при тій же кваліфікації їх дій, які вказані в обвинувальному акті, то призначене їм покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 16.09.2014 року є невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених і визнається колегією суддів як таке, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 412, 415, 418, 419, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляцію зі зміненими доводами прокурора прокуратури Московського району м. Харкова, який брав участь у розгляді провадження у суду першої інстанції, задовольнити частково, а апеляцію з додатковими доводами обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 16.09.2014 року відносно ОСОБА_1 визнаного винним ч. 3 ст.190, ч.3 ст.357, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнаних винними ч.3 ст.190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України скасувати, і призначити новий судовий розгляд.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити без змін, та продовжити йому термін тривання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі на 60 днів.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - домашній арешт, продовжити на 60 днів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: