Справа № 194/2311/14-ц

Провадження № 2/194/98/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року м. Тернівка

Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Ковальчук В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фактичних шлюбних відносин та розподіл спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання фактичних шлюбних відносин та розподіл спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 17 грудня 2014 року рішенням Тернівського міського суду шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 розірвано.

Разом з тим, позивач зазначила, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбу з 29 січня 2011 року до часу розлучення, але до укладення шлюбу, а саме з 1980 року вони проживали однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, разом виховували спільних дітей.

Також, ОСОБА_1 зазначила, що за час перебування у шлюбних відносинах за спільні кошти ними було обміняна двокімнатна квартира з грошевою доплатою на будинок, в якому вони проживають.

Окрім того, позивач зазначила, що ними був відбудований будинок № 24 по вул. Л.Українки, який вони продали в грудні 2005 року та за ті кошти придбали автомобіль «Міцубісі Лансер», вартість якого становила приблизно 100 000 грн., яким на теперішній час користується відповідач одноособово.

Також, ОСОБА_1 зазначила, що в добровільному порядку відповідач не бажає сплатити їй грошову компенсацію за частину даного автомобіля, тому з метою забезпечення відчуження транспортного засобу вважає необхідним в порядку ст. 151-152 ЦПК України накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії щодо спірного автомобілю.

В зв'язку з вказаними в позовній заяві обставинами, позивач просить:

1) встановити факт перебування її у фактичних відносинах з ОСОБА_2 з 1980 року по 29 січня 2011 року (до моменту узаконення шлюбних відносин).

2) визнати право приватної власності за нею на 1/2 частину спірного автомобіля «Міцубісі Лансер».

3) стягнути з ОСОБА_2 одноразову грошову компенсацію в розмірі 60 000 грн., а спірний автомобіль залишити ОСОБА_2.

4) якщо ОСОБА_2 відмовиться виплатити грошову компенсацію у розмірі 60 000 грн. за спірний автомобіль «Міцубісі Лансер», стягнути з неї на користь ОСОБА_2 частину грошової компенсації за спірний автомобіль, а спірний автомобіль залишити для неї, ОСОБА_1.

5) в зв'язку з тим, що документи на спірний автомобіль «Міцубісі Лансер» залишились в ОСОБА_2, для винесення законного рішення зобов'язати йому надати до суду копії документів на спірний автомобіль.

6) з метою забезпечення позову в порядку ст. 151-152 ЦПК України, винести ухвалу про накладення арешту та заборону ОСОБА_2 та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо автомобіля «Міцубісі Лансер».

Зазначена позовна заява 09 січня 2015 року ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області була залишена без руху, оскільки подана всупереч вимог п.6 ч. 2 ст.119 ЦПК України без зазначення доказів, якими позивач підтверджує ціну позову та всупереч ч.5 ст.119 ЦПК України без сплати судового збору за вимоги майнового і немайнового характеру.

Відповідно до квитанції № 0.0.313521476.1 від 07 листопада 2014 року ОСОБА_3 сплачено судовий збір в розмірі 600 грн., однак дана особа не є позивачем по справі, тому відповідно ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» дана квитанція немає ніякого відношення до сплати судового збору за вказаною позовною заявою.

Крім того, всупереч ст. 120 ЦПК України, позивачем не додані до позовної заяви копії всіх додатків, що додаються до неї, для відповідача.

Також, в ухвалі було роз'яснено, що в разі невиконання у зазначений строк, позовна заява буде вважатися не поданою та повернута.

Позивачу неодноразово направлялась ухвала суду від 05 січня 2015 року про усунення недоліків за зазначеною в позовній заяві адресою, однак конверти з ухвалою суду повернулись без вручення адресату за закінченням строку зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь в справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно п.5 ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участі у справі, за зазначеною адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суддя вважає, що позивач не добросовісно здійснює свої процесуальні права і виконує процесуальні обов'язки тому, ухвала про усунення недоліків вважається врученою належним чином 01 лютого 2015 року, про що свідчить штамп на поштовому конверті.

В зв'язку з чим, строк для приведення позовної заяви відповідно до вимог ст.119,120 ЦПК України закінчився 06 лютого 2015 року, а позивач недоліки не усунула.

Відповідно до ч.2 ст. 121 ЦПК України, суд встановивши, що позивач відповідно до ухвали у встановлений строк не виконав вимог викладених у ст.119 ЦПК України, визнає заяву неподаною і повертає позивачу.

Керуючись ст.121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання фактичних шлюбних відносин та розподіл спільного майна подружжя, визнати неподаною та повернути позивачу, разом з доданими до неї документами.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі у п`ятиденний строк апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: В.О. Ковальчук